Публикации
Иван Касынюк прокомментировал, какие последствия будет иметь временная блокировка морских портов Украины для украинского бизнеса.

Иван Касынюк, партнер AGA Partners
(эксклюзивно для "Forbes Ukraine")

Какие последствия будет иметь временная блокировка морских портов Украины для украинского бизнеса? - прокомментировал партнер AGA Partners Иван Касынюк.

Ссылка на источник

14.02.22
Ирина Мороз прокомментировала, как жилось юрбизнесу в 2021 году, а также выразила свое мнение касательно будущего года.

Ирина Мороз, партнер AGA Partners
(эксклюзивно для "Юридическая Газета")

Как жилось юрбизнесу в 2021 году? С какими трудностями пришлось столкнуться? Что больше всего порадовало, расстроило, удивило, вдохновило партнеров компаний? И, самое главное – к чему ему готовиться в 2022 г.? - прокомментировала партнер AGA Partners Ирина Мороз.

Ссылка на источник

10.02.22
Карьера спортсмена на профессиональном уровне непродолжительна и в большинстве случаев начинается довольно рано. Первые профессиональные договоры обычно заключаются спортсменом еще до достижения совершеннолетия. Трудовое законодательство закрепляет только основы труда несовершеннолетних лиц. Все специфические нормы труда несовершеннолетних спортсменов устанавливаются спортивными организациями (федерациями, ассоциациями) и фиксируются ими в правилах каждого отдельного вида спорта. Дмитрий Коваль рассказал о некоторых особенностях трудовых отношений на примере правил футбола и баскетбола.

Дмитрий Коваль, старший юрист AGA Partners
(эксклюзивно для "Юридическая Газета")

Вид договору

Мабуть, одним з перших питань, на яке слід звернути увагу, є вид договору. Звичайно, перевагою для спортсмена є укладення трудового договору, який дає можливість бути захищеним чинним трудовим законодавством (на випадок травми, права на освіту тощо). Спортивні організації також наполягають на укладенні трудових договорів та передбачають у своїх правилах норми, покликані унеможливити укладення угод, які не відповідають трудовому законодавству. Деякі організації навіть затверджують типові форми контрактів, що відповідають трудовому законодавству, в т.ч. щодо праці неповнолітніх. На практиці ж роботодавці часто пропонують професійним спортсменам укладення цивільно-правових угод, що однозначно є менш вигідним і захищеним для спортсмена варіантом. Тому на старті професійної кар’єри неповнолітнього спортсмена особливо важливим є укладення саме трудового договору.

Вік спортсмена

Трудове законодавство дозволяє прийняття на роботу осіб, які досягли 16 років, та, як виняток, з 15 років за згодою одного з батьків. Згідно правил футболу, перший професійний трудовий договір футболіст також може укласти з 15 років, а з 14 років — договір на спортивну підготовку, що є цивільно-правовою угодою та надає футболісту статус аматора, а не професіонала (не передбачає отримання винагороди за спортивну діяльність та участь у професійних змаганнях). Водночас правила баскетболу дозволяють укладення контракту лише з 16 років і за відсутності медичних протипоказань для професійного заняття баскетболом. Більш травмонебезпечні види спорту, такі як MMA або бокс, взагалі не допускають до професійних турнірів неповнолітніх осіб.

Згода батьків

Трудове законодавство вимагає згоди одного з батьків лише у разі укладення трудового договору з неповнолітнім у віці з 14 до 15 років. Правила футболу ж вимагають згоди одного з батьків неповнолітнього незалежно від його віку. При цьому така згода носить разовий характер та має бути засвідчена нотаріально.

Строк дії договору

Трудове законодавство не містить обмежень строку дії трудового договору з неповнолітнім. Однак у футболі професійний контракт з неповнолітнім не може бути укладений на строк більше 3 років, а у випадку укладення договору на спортивну підготовку з 14 до 15 років — не більше 2 років. При цьому будь-яка угода, що передбачає довший строк дії, буде вважатися недійсною.

Контракт з неповнолітнім баскетболістом може бути укладений на строк до досягнення ним повноліття. При цьому клуб, який уклав контракт з неповнолітнім гравцем, має пріоритетне право на укладення з ним контракту на новий строк як до, так і після досягнення гравцем повноліття. У разі, якщо гравець відмовляється від укладення нового контракту після досягнення повноліття, попередній клуб має право на отримання від нового клубу компенсації за підготовку гравця.

Міжнародний трансфер

Цікавим питанням, притаманним лише трудовим відносинам у сфері спорту, є перехід неповнолітніх спортсменів з одного клубу до іншого. Зокрема, міжнародний перехід неповнолітнього гравця (в закордонний клуб) заборонений як у футболі, так і в баскетболі. З цього правила може бути лише декілька винятків.

Так, у футболі такий перехід можливий, якщо: 1) батьки гравця переїжджають до країни нового клубу з причин, не пов’язаних з футболом, 2) перехід здійснюється гравцем у віці з 16 до 18 років у межах країн ЄС або ЄЕЗ, а новий клуб гарантує гравцю належну підготовку та освіту, 3) гравець проживає в межах 50 км від кордону країни нового клубу, а клуб також знаходиться в межах 50 км від цього кордону. При цьому гравець повинен, як і раніше, жити вдома, а також має бути наявна згода футбольних асоціацій обох країн.

Висновок

Юний вік спортсмена та специфіка конкретного виду спорту зумовлюють певні особливості регулювання відносин з роботодавцем, що робить такий договір досить специфічною угодою. Однак саме на цьому етапі врахування таких особливостей є вкрай важливим для успішного початку та подальшого розвитку кар’єри спортсмена.

Дмитрий Коваль, старший юрист AGA Partners

Ссылка на источник

10.02.22
В статье юрист AGA Partners расскажет о поставках на условиях предварительной оплаты, а также даст советы агротрейдерам.

Юрий Гулеватый, старший юрист AGA Partners
(эксклюзивно для AПК-Информ)

Ни для кого не секрет, что каждый продавец заинтересован в скорейшем получении оплаты за товар. В международной торговле зерновыми и масличными культурами существуют разные формы оплаты. В целом, форма оплаты не зависит от вида товара, базиса или других условий поставки. Стороны свободны выбирать ту форму оплаты, которая им больше подходит.

Наиболее распространенной формой оплаты (на любых базисах поставки) являются «документы против оплаты» (cash against documents). Наиболее безопасной (и самой дорогой) для обеих сторон – аккредитив.

Еще одной формой оплаты является предоплата. Она не так часто согласовывается по сравнению с «документами против оплаты». Однако в условиях украинского рынка зерновых и масличных культур предоплату можно встретить в контрактах поставки на условиях EXW, FCA, CPT, DAP, DAT (DPU). В основном, ее согласовывают в форвардных контрактах с производителями сельскохозяйственной продукции, которые заключаются до начала посевной кампании (т.е. задолго до наступления срока поставки).

Для продавца-агропроизводителя предоплата – это финансирование, необходимое для закупки семян, удобрений, средств защиты растений и других материалов, необходимых для выращивания товара. В свою очередь, производя предварительную оплату, покупатель обеспечивает дополнительную «мотивацию» для продавца вырастить и поставить ему законтрактованное количество товара (ведь в противном случае продавец обязан вернуть предоплату).

Очевидно, что предоплата является наиболее выгодной формой оплаты для продавца и одновременно наиболее рискованной для покупателя. В торговле бывают случаи, когда продавцы не поставляют товар (особенно когда рыночная цена растет) и при этом не возвращают предоплату за него. Ниже мы приводим пять советов/инструментов для покупателей, как уменьшить такой риск.

1. ПРОВЕРКА ПОТЕНЦИАЛЬНОГО КОНТРАГЕНТА

Перед тем как заключать контракт, следует собрать и проанализировать как можно больше информации о потенциальном контрагенте и его активах. Естественно, этот совет касается не только контрактов на условиях предварительной оплаты, но и вообще любых контрактов на любых базисах и условиях.

Агротрейдеры часто ограничиваются запросом учредительных документов, выписки из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований, справки об отсутствии задолженности по уплате налогов и сборов (обязательных платежей), справки о посевных площадях и средней урожайности. Однако таких документов явно недостаточно для проверки потенциального контрагента.

Для покупателя важна информация о реальных активах потенциального продавца, таких как движимое (транспортные средства, техника) и недвижимое имущество (здания, сооружения). Можно запросить эту информацию непосредственно у потенциального контрагента. Если потенциальный контрагент хочет получить предоплату, но не соглашается раскрыть информацию о своем имуществе – это «тревожный звонок» для покупателя.

Информацию о движимом и недвижимом имуществе украинской компании-контрагента можно проверить в государственных реестрах: Государственном реестре обременений движимого имущества и Государственном реестре вещных прав на недвижимое имущество соответственно.

Кроме того, важно проверять судебные дела против продавца, наличие открытых исполнительных производств. Это можно проверить через Единый государственный реестр судебных решений и Автоматизированную систему исполнительного производства соответственно.

В случае непоставки и невозврата предоплаты, покупатель может обратиться за взысканием соответствующих сумм в суд (если нет арбитражного соглашения) или в арбитраж (при наличии арбитражного соглашения). Решение суда или арбитража о взыскании средств будет крайне трудно исполнить, если у ответчика нет имущества, за счет которого можно взыскать присужденные суммы. Именно поэтому важно заранее (на этапе переговоров) проверить, есть ли у продавца имущество. Это позволит покупателю проанализировать, стоит ли ему заключать контракт, и за счет чего он будет возвращать свои средства в случае дефолта продавца.

2. ЗАЛОГ/ИМУЩЕСТВЕННОЕ ПОРУЧИТЕЛЬСТВО

Одним из вариантов минимизации рисков покупателя является передача продавцом в залог своего имущества. Это может быть движимое (транспортные средства, урожай и т.п.) и недвижимое имущество, имущественные права.

Видом залога является имущественное поручительство, когда залогодателем является не сам должник, а третье лицо (имущественный поручитель), передающее покупателю в залог свое имущество.

Договор залога (имущественное поручительство) может обеспечивать исполнение продавцом обязательства поставить товар, а в случае его нарушения – обязанность вернуть предоплату, возместить убытки и т.д.

Если продавец не выполнит контракт поставки, покупатель получит возможность получить удовлетворение своих требований за счет заложенного имущества.

 3. АГРАРНАЯ РАСПИСКА

Специально для аграриев существует такой инструмент, как аграрная расписка. Не останавливаясь подробно на нюансах аграрной расписки, есть два взаимосвязанных преимущества этого инструмента:

1) она устанавливает залог будущего урожая;

2) в случае ее неисполнения можно обратить взыскание на предмет залога (на основании исполнительной надписи нотариуса) или за счет всего имущества должника (на основании решения суда).

В контракте поставки можно закрепить обязанность продавца выдать аграрную расписку на контрактное количество товара (в случае выдачи товарной аграрной расписки). Рекомендуем, чтобы размер залога по аграрной расписке был не менее количества товара, закрепленного в контракте поставки.

При этом в интересах покупателя, чтобы предоплата была перечислена после того, как продавец выдаст аграрную расписку, заверенную нотариусом.

Если продавец не поставляет товар, у покупателя появляется возможность принудительного взыскания на предмет залога на основании исполнительной надписи нотариуса и в дальнейшем – через исполнителей (государственных или частных). Такая процедура взыскания по аграрной расписке намного быстрее, чем процесс взыскания предоплаты через суд или арбитраж. Именно это делает аграрную расписку эффективным инструментом.

 4. ЛИЧНОЕ ПОРУЧИТЕЛЬСТВО

Еще одним инструментом является личное поручительство. Например, поручителем может быть учредитель продавца или связанная с продавцом компания. При этом может быть один или несколько поручителей.

В случае нарушения продавцом своих обязательств, обеспеченных поручительством, продавец и поручитель будут отвечать перед покупателем как солидарные должники (хотя договором поручительства можно установить и субсидиарную ответственность поручителя).

Это означает, что, например, если продавец не поставит товар, покупатель может потребовать возврата предоплаты как от продавца и поручителя вместе, так и от кого-либо из них отдельно. То есть за счет поручителей расширяется круг потенциально ответственных лиц и, соответственно, уменьшается риск невыполнения/невозврата предоплаты.

Рекомендуем четко прописывать круг обязательств, за которые поручается поручитель (поручители), предусматривая поручительство не только за поставку товара и возврат предоплаты, но и за штрафные санкции, убытки, возникающие вследствие непоставки товара.

5. БАНКОВСКАЯ ГАРАНТИЯ

Способом минимизации рисков покупателя может быть гарантия, выданная банком на сумму предоплаты. При этом важно, чтобы банковская гарантия была выдана первоклассным банком.

В Украине практика выдачи банковских гарантий для обеспечения выполнения обязательств агропроизводителей не является распространенной ввиду того, что выдача гарантии является платной услугой и, как правило, банки требуют иметь на своем счете как минимум сумму средств тождественно той, на которую выдается гарантия (что обусловлено тем, что банк имеет право регресса к должнику).

Из-за повышенной рискованности контрактов поставки на условиях предварительной оплаты они требуют дополнительных инструментов защиты интересов покупателя. Приведенные в этой статье инструменты не являются исчерпывающими.

Более того, они не взаимоисключающие: стороны свободны договориться об одновременном заключении договоров залога, поручительства, выдаче аграрной расписки и т.д. Выбор одного или нескольких инструментов/видов обеспечения исполнения обязательств зависит от конкретных обстоятельств, условий поставки, имущественного состояния продавца. При этом важно тщательно продумать порядок их заключения и синхронизировать условия этих инструментов, чтобы не было противоречий и проблем с их выполнением.

В заключение отметим, что нельзя забывать и о том, что в контрактах на условиях предоплаты важно четко прописать условия о целевом использовании предоплаты, контроль за его соблюдением, условия возврата предоплаты в случае полной и частичной непоставки продавцом товара (например, внести положение о начислении процентов на сумму предоплаты), ответственность за нарушение контракта в форме штрафных санкций и возмещения убытков и т.д.

Юрий Гулеватый, старший юрист AGA Partners

Ссылка на источник

21.01.22
В украинских реалиях должники, желая уклониться от выполнения обязательств перед кредиторами, прибегают к расторжению или возобновлению брака, чтобы предоставить залоговой собственности статус совместной и избежать обращения на нее взыскания.

Елена Сибирцева старший юрист AGA Partners, адвокат
(эксклюзивно для "Юридической практики")

Як свідчить практичний досвід, боргові зобов’язання подружжя, а також наслідки їх невиконання перед кредитором іноді слугують «об’єднавчою силою» для чоловіка і дружини, що перебувають у процесі розірвання шлюбу або поділу майна. Ба більше, в окремих випадках необхідність сплачувати борги стає навіть підставою для возз’єднання сім’ї, яка припинила існування роки назад.

У таких ситуаціях подружжя може залишитися зі збереженими майновими інтересами та шлюбом, водночас кредитор безпідставно зазнає порушення власних прав та законних інтересів через узгоджені дії боржників.

Суперечлива поведінка

Ще нещодавно в судовій практиці можна було спостерігати ситуацію, коли боржник, отримавши кредит на значну суму та передавши майно в забезпечення боргових зобов’язань, «забував» повідомити банківську установу про те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі сімнадцять років. Водночас дружина боржника про наявність такого шлюбу пам’ятала й через кілька років після отримання чоловіком кредитних коштів вирішувала захистити свої права в суді. На її переконання, захисту вона потребувала у зв’язку з тим, що майно, передане її чоловіком як забезпечення зобов’язань за кредитним договором, було спільною сумісною власністю подружжя та згоди на розпоряджання ним вона своєму чоловіку не надавала. У результаті перегляду справи Верховний Суд (ВС) задовольнив вимоги дружини та визнав недійсним договір іпотеки (постанова ВС від 27 січня 2021 року у справі № 756/12508/14‑ц). Як наслідок, кредитор втратив заставне майно і, на жаль, залишився з невиконаними зобов’язаннями з боку боржника.

Схожі ситуації непоодинокі. Проте нині суди дедалі частіше звертаються до понять «зловживання процесуальними правами», «використання права на зло», доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), які є нагальними для кредиторів під час захисту їхніх прав та законних інтересів.

Ще одним прикладом використання права на зло подружжям є така справа. Подружжя перебувало в зареєстрованому шлюбі понад п’ятнадцять років, потім шлюб було розірвано рішенням суду. Після розірвання шлюбу з чоловіка на підставі рішення суду було стягнуто борг та накладено арешт на майно. Через рік після вказаних подій дружина звернулася до суду із заявою про перегляд рішення про розірвання шлюбу, яку було задоволено. Водночас під час розгляду справи про розірвання шлюбу (за результатами перегляду) чоловік відмовився від позову, внаслідок чого через вісім років після припинення шлюбу його було відновлено. Та відновленням сім’ї справа не закінчилась, адже дружина звернулася до суду за захистом своїх прав шляхом визнання права власності на ½ частину арештованого майна та, відповідно, звільнення його з‑під арешту. Мотиви для позивачки було очевидні, оскільки внаслідок відновлення сім’ї до вказаного майна застосовною стала презумпція спільної сумісної власності подружжя, а отже, інтереси дружини та кредитора розійшлися (постанова ВС від 11 серпня 2021 року у справі № 723/826/19).

Або, наприклад, у межах справи про поділ майна подружжя дружина звернулася до суду з позовом до чоловіка та просила визнати за нею право особистої приватної власності на два об’єкти нерухомого майна та на транспортний засіб. Позов було мотивовано тим, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, шлюб між сторонами розірвано, а поділ майна нібито не здійснено. Водночас позивачка повідомила суду, що на момент розгляду справи вона сплатила чоловіку грошову компенсацію в розмірі вартості його частки, а чоловік це підтвердив у суді. Кредитор у вказаній справі став учасником процесу вже на стадії апеляційного провадження, оскільки відносно чоловіка здійснювалося примусове виконання рішення суду про стягнення коштів у сумі понад один мільйон гривень та до початку розгляду справи про поділ майна подружжя на його майно (зокрема й на те, що було предметом спору про цей поділ) було накладено арешт (постанова ВС від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14‑ц).

У наведених двох справах Верховний Суд дійшов однозначних висновків про те, що позовні вимоги одного з подружжя не підлягають задоволенню, та став на бік кредиторів.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що однією з головних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу (ЦК) України), тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Згідно з частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживати правом в інших формах. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення боргу та майно якого накладено арешт, і його дружина, що здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Недобросовісність поведінки подружжя під час поділу спільного майна, зловживання правами й наявність негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних підставах.

Вказана практика розгляду спорів є надзвичайно важливою під час формування позиції кредиторів, адже захист прав у сімейних правовідносинах може здійснюватися в різних формах (наприклад, шляхом подання позову про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя, визнання недійсними чи розірвання договорів тощо), де не завжди стороною процесу є кредитор, внаслідок чого він частіше за все може здійснити захист своїх прав і законних інтересів, або коли відкрито певне судове провадження, або якщо вже наявне рішення суду, яким порушено права такого кредитора.

Окремо слід звернути увагу на тлумачення Верховним Судом зловживань, вчинених подружжям у межах цивільної справи № 723/826/19. Так, було зазначено, що приватно‑правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Зловживання правом

Зловживання правом і використання приватно‑правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

1) особа (особи) використовує/використовують право на зло;

2) наявні негативні наслідки для інших осіб, зокрема:

— ці наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб’єкти, чиї права безпосередньо пов’язані з правами особи, яка ними зловживає;

— такий стан не задовольняє інших суб’єктів;

— для здійснення ними своїх прав бракує певних фактів та/або умов;

— настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи;

— інша особа може перебувати в конкретних правовідносинах із особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувати;

3) враховується правовий статус особи (осіб), а саме:

— особа перебуває в правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення;

— особа не вперше перебуває в цих правовідносинах, або вони є тривалими, або особа є також учасником інших аналогічних правовідносин.

Попри те що окремо існують приватні інтереси осіб, принцип добросовісності не поступається таким інтересам, якщо вони явно суперечать закону. В контексті сімейного права кредитори справді зазнають впливу багатьох ризиків, починаючи від етапу прийняття рішення про вступ у правовідносини з боржником і закінчуючи примусовим стягненням боргу, якщо зобов’язання не виконується.

 Довіряй, але перевіряй

У цих аспектах важливо всебічно оцінювати сімейний стан потенційного боржника, включаючи історію його шлюбно‑сімейних відносин у ретроспективі, що дасть змогу об’єктивно з’ясувати як статус особи, так і статус її активів.

Не в останню чергу заслуговує на увагу наявність шлюбного договору та/або договору про поділ майна подружжя, укладеного як на момент надання позики, так і під час виконання боргових зобов’язань. Кредитору вкрай важливо володіти повною інформацією про наявність і зміст таких договорів, оскільки вони можуть містити в собі умови, що сприятимуть реалізації права на зло, нівелюючи інтереси кредитора.

В умовах сьогодення багато інформації є в публічному доступі, що теж дає можливість відстежувати ті чи інші дії боржників. Наприклад, ініціювання боржником судового провадження або появу такого провадження відносно нього можна простежити на офіційному вебсайті «Судова влада України». Це дає змогу мінімізувати ризики кредитора щодо необізнаності про той чи інший спір, який може зачепити його права.

Резюмуючи, варто зазначити: попри те що взаємозв’язок прав та інтересів кредитора з правами та інтересами подружжя, можливо, не є очевидним, наведені судові рішення говорять про зворотне. І незважаючи на широкий інструментарій захисту прав у царині сімейного права, він однозначно не має використовуватися на шкоду третім особам. Кредиторам під час оцінювання ризиків надзвичайно важливо все враховувати і здійснювати свій захист у комплексі, враховуючи експертизу в суміжних галузях права.

Елена Сибирцева, старшый юрист, адвокат AGA Partners(эксклюзивно для "Юридической практики")

Ссылка на источник

17.12.21
В статье юристы AGA Partners расскажут, кто ответственен за потерю груза при кораблекрушении.

Дмитрий Коваль, старший юрист AGA Partners
Павел Лебедев, юрист AGA Partners
(эксклюзивно для AПК-Информ)

Береговая охрана Греции получает тревожный сигнал: в Критском море корабль Sea Bird столкнулся с другим судном и с каждой минутой все больше и больше погружается под воду. Руководитель береговой охраны без колебаний отправляет к нему два сторожевых катера и военный вертолет, чтобы спасти 16 членов экипажа, которые уже неоднократно направляли сигнал 'SOS' с просьбой о помощи.

Благодаря оперативности и отчаянности береговой охраны они были сняты с тонущего судна во время полномасштабной спасательной операции и доставлены в ближайший греческий город. Впрочем, судно спасти так и не удалось – оно вместе с 7000 тонн украинской пшеницы плавно пошло на дно Критского моря.

Думаете, это описание очередного голливудского фильма? Да нет, недавно это событие реально всколыхнуло украинское информационное пространство и стало предметом оживленного обсуждения в масс-медиа. С юридической точки зрения оно также породило целый спектр интересных вопросов, критически важных для всех причастных к морским перевозкам.

Получит ли продавец оплату за отгруженный и впоследствии утраченный товар? Кто несет ответственность за потерю груза: покупатель или продавец товара? Или, возможно, страховая компания может возместить понесенный ущерб?

Вопрос актуален уже не первый год – значит, давайте разбираться, кто в конце концов будет нести убытки в этой довольно непростой ситуации!

АНГЛИЙСКАЯ МУДРОСТЬ
 

На первый взгляд, кораблекрушение может показаться незаурядным событием, которое редко возглавляет полосы украинских газет. Однако на самом деле потери груза в ходе морских перевозок происходят чуть ли не каждый день. По данным Bloomberg, только за 2020 год под воду ушло более 3000 контейнеров морских линий! Поэтому дела о потере товара во время морских перевозок не редкость для юристов, специализирующихся на международной торговле.

Поскольку абсолютное большинство международных торговых сделок осуществляется по английскому праву, именно английские прецеденты устанавливают глобальные тренды для решения подобных вопросов. Как ни странно, эти тренды во многом продолжают базироваться на правилах, установленных английскими судами более ста лет назад.

ВСТРЕЧА НА ЭЛЬБЕ
 

Так, классикой по кораблекрушениям при международной торговле является спор Inglis v Stock, рассматривавшийся Палатой лордов в далеком 1885 году.

В этом деле продавец заключил контракт на поставку 200 тонн сахара, которые планировались до отгрузки в порту Гамбурга на условиях FOB – Free on Board (покупатель организует перевозку на судне, на которое продавец должен загрузить товар). После загрузки товара в Гамбурге судно отправилось в направлении Бристоля, но в ходе рейса по реке Эльба оно неожиданно ушло под воду. Несмотря на это, продавец подал отгрузочные документы на товар, против которых покупатель произвел оплату по контракту.

Поскольку покупатель так и не получил приобретенный товар, он обратился в страховую компанию с требованием компенсировать его убытки, связанные с потерей груза. Последняя отказалась выплатить компенсацию, что и послужило причиной судебного производства между ними, в ходе которого английским судам нужно было разобраться, кто же в конце концов ответственен за потерю товара после кораблекрушения.

После нескольких раундов юридических баталий Палата лордов установила основные принципы распределения рисков при потере товара во время морских перевозок по FOB-контрактам:

(1) как только продавец загрузил товар на борт судна, все риски потери имущества переходят к покупателю,

(2) соответственно, получив отгрузочные документы, покупатель должен произвести оплату за товар, даже если он был потерян в ходе его перевозки,

(3) покупатель будет иметь право получить возмещение своего ущерба по страховому полису, если он покрывает соответствующие риски.

В результате английский суд поддержал покупателя в этом споре и обязал страховую компанию уплатить ему компенсацию за утраченный груз.

Из этого дела следует, что при потере товара во время морской перевозки – будь то целые суда с грузом или отдельные контейнеры – необходимо дать ответы на следующие вопросы , чтобы выяснить, кто же будет ответственен за убытки.

А КАКОВ БАЗИС ПОСТАВКИ ТОВАРА?
 

Ответ на этот вопрос находится, как правило, в вашем контракте – очень вероятно, что при международных перевозках по морю он указывает на поставку на условиях 'Cost, Insurance, Freight' (CIF) или же 'Free on Board' (FOB).

При CIF поставках (и их модификациях – CFR, CIFFO) торговец фрахтует судно и грузит товар. Торговля на условиях FOB имеет существенное отличие – покупатель организует перевозку на морском судне, в которое продавец должен загрузить товар.

Несмотря на эту фундаментальную разницу, в контексте риска потери груза или даже просто его повреждения эти базисы поставки не отличаются – все риски переходят с момента загрузки товара на судно. То есть, как только товар пересек поручни судна, продавец может спать спокойно, ведь покупатель берет на себя риски по морской перевозке.

НУЖНО ЛИ ПЛАТИТЬ ЗА УТРАЧЕННЫЙ ТОВАР?
 

Хотя в контрактах на условиях CIF и FOB вы фактически приобретаете определенный товар, с юридической точки зрения приобретается не товар, а документы на него .

Это обусловлено тем, что, как правило, покупатель должен оплатить стоимость товара, получив только отгрузочные документы, предусмотренные в контракте. При этом для оплаты не важно, прибыло ли в конце концов судно вместе с грузом в порт назначения или нет.

Этот нюанс приводит к весьма интересному последствию: после погрузки товара и подачи всех отгрузочных документов покупатель должен платить за груз, хотя он может никогда его не получить, если товар будет потерян в ходе морской перевозки.

А ПРО АПРОПРИАЦИЮ ТОВАРА НЕ ЗАБЫЛИ?
 

В то же время, в случае потери товара при CIF-поставках на условиях Международной Ассоциации Торговли Зерном и Кормами (GAFTA), также важно то, выполнил ли продавец свою обязанность апроприировать товар.

Обычно покупатели покупают не конкретный товар, а его вид (например, пшеницу украинского происхождения). Соответственно после загрузки товара на борт судна продавцу необходимо определить конкретный товар, который поставляется покупателю по контракту. Для этого продавец должен отправить покупателю специальное уведомление («апроприацию») с названием судна, портом погрузки, хотя бы приблизительным количеством товара и датой погрузки на судно в течение определенного контрактом срока.

При этом сообщение об апроприации должно быть подано даже в случае потери груза, но не позднее срока, установленного в контракте. То есть если продавец предоставит отгрузочные документы, но не осуществит апроприацию потерянного товара в установленный срок, покупатель будет иметь право отказаться от оплаты.

А КТО ЖЕ ВЛАДЕЛЕЦ ТОВАРА?
 

Важно, что при определении ответственного за потерю товара не играет роли, какая компания является владельцем товара.

Это связано с тем, что переход рисков потери/повреждения груза и права собственности на него может происходить в разный момент – например, риски переходят к покупателю в момент погрузки товара на судно, но он становится его владельцем только после полной оплаты по контракту.

Эти два аспекта существуют независимо друг от друга, поэтому персона владельца не имеет решающего значения для установления того, кто отвечает за потерю груза.

Интересно, что именно этот аргумент сыграл ключевую роль в упомянутом выше деле Inglis v Stock, который и привел к ответственности страховой компании за потерю товара.

А ТОВАР ЗАСТРАХОВАН?
 

Для таких досадных ситуаций все же есть эффективное средство защиты – страхование рисков потери и повреждения груза во время морской перевозки.

Соответственно, если покупатель все же был вынужден заплатить за потерянный товар, при наличии страхового полиса и соблюдения его условий он получит шанс получить компенсацию убытков, причиненных потерей груза. Здесь ключевую роль играют условия, на которых был заключен договор страхования, что и решит судьбу компенсации в таком споре.

ИТОГ
 

В случае потери товара при морских перевозках каждый час – на вес золота. Критически важно принимать правильные и своевременные меры, чтобы ваша компания не стала той, которая будет отвечать за досадное стечение обстоятельств, что привело к потере или повреждению груза. В этой связи именно специалисты по международной торговле могут пригодиться как никогда и спасти вас от неожиданного шторма в вашем бизнесе.


Дмитрий Коваль, старший юрист AGA Partners

Павел Лебедев, юрист AGA Partners

Ссылка на источник

01.12.21
"Арбитрабельность споров является предпосылкой стабильности и поддержки арбитража в Украине", - партнерка AGA Partners Ирина Мороз эксклюзивно для "Юридической Газеты".

Арбитрабельность споров является предпосылкой стабильности и поддержки арбитража в Украине. Не секрет, что национальные суды хотят оставлять в своей компетенции большую часть хозяйственных споров, соответственно, они отстаивают расширение перечня неарбитрабельних споров. Зато, арбитражная сообщество борется сужение круга неарбитрабельних споров и предоставление широких возможностей сторонам передавать споры на рассмотрение арбитража. Соответственно, арбитрабельность создает поле конкуренции между судебным и арбитражным решением споров.

Как найти границу для обеспечения баланса между защитой государственных интересов и правом сторон передать разрешение спора в коммерческий арбитраж? Ответ на данный вопрос сложно найти, однако существуют определенные рупорные точки, от которых нужно отталкиваться устанавливая неарбитрабельность спора на законодательном уровне.

Во-первых, это отсутствие поспешного и преждевременного предположение, что спор является неарбитрабельным. Законодатели должны исходить из того, что любой спор может быть арбитрабельным. Только рассматривая спор через призму арбитражного решения, можно установить ограниченный круг споров, которые не могут быть арбитрабельными.
Во-вторых, любое перетягивание канатов между судебным и арбитражным решением споров должно оправдываться объективными факторами невозможности рассмотрения определенного спора в арбитраже или неэффективностью такого рассмотрения.

Анализируя факторы арбитрабельности споров нужно ответить на ряд вопросов:
• Будет ли арбитражное разбирательство спора эффективным механизмом его решения?
• Коснется ли вынесенное решение интересов третьих сторон, обязательно ли присутствие третьих сторон при разрешении спора и необходимость учета их мнения?
• Сможет ли арбитражный суд предоставить эффективный способ защиты в споре?
• Проблемные вопросы, которые могут возникнуть с последующим признанием и исполнением арбитражного решения. Например, связан ли спор с необходимостью совершения определенных регистрационных действий?
• Сможет ли арбитражный суд предоставить способ защиты, который предусмотрен законом в таких случаях?
Надевая эти критерии на потенциальный спор, мы можем определить тот небольшой круг споров, которые объективно не могут быть арбитрабельными.

Международный подход
С течением времени тренды определения арбитрабельности спора существенно изменяются, что, безусловно, связано с содействием развитию арбитража во всем мире. Как правило, в каждой стране на законодательном уровне или в судебной практике устанавливается четкий ограниченный перечень споров, которые являются неарбитрабельными.
При этом, законодательно установленный перечень неарбитрабельных споров является абсолютно релевантным в случае избрания внутренних арбитражных институтов для разрешения спора.
Однако, если спор является международным, арбитрабельность может устанавливаться с учетом его международного характера, интерпретации права, применимого к арбитражной оговорки и других факторов.
Предлагаю рассмотреть эволюцию определения арбитрабельности споров на примере зарубежных стран.

Германия
В Германии используется общее определение арбитрабельных споров. На решение арбитража может быть передан любой спор, который включает «экономический интерес». Понятие «экономический интерес» является широким, поэтому любое имущественное требование может быть арбитрабельным. При этом, на законодательном уровне устанавливается узкий перечень споров, которые не могут быть арбитрабельными, в частности, споры, касающиеся антимонопольного законодательства, трудовые, семейные, уголовные и другие.
Англия
Поскольку Англия является страной общего права, исторически в английском уставном праве не закреплено определение арбитрабельности споров или конкретного перечня арбитрабельных споров. Как правило, арбитрабельность спора в Англии решается индивидуально в каждом деле, учитывая фактические обстоятельства дела. Ключевые критерии определения арбитрабельности заложены в решении Fulham Football Club (1987) Ltd v Richards [2011] EWCA Civ 855, руководствуясь которыми, суд должен учитывать, касается ли спор прав третьих лиц и затрагивает ли публичные интересы. Например, судебная практика включает в перечень неарбитрабельных трудовые споры, семейные, и споры, возникающие в процессе банкротства.

Украина
В Украине исторически использовалось широкое определение споров, которые могут быть переданы на рассмотрение арбитража. Редакция Арбитражного процессуального Кодекса от 06.11.1991 года ст.12 не предусматривала никаких исключений относительно споров, которые могли передаваться на рассмотрение третейским судам / арбитражам.
С развитием института третейских судей в Украине и становлением арбитража, ст. 12 постепенно расширяли, включая в нее перечень споров, которые не могут передаваться на решение арбитража.
Сначала, под исключения попали споры о признании недействительными актов ненормативного характера и споров, возникающих при заключении, изменении, расторжении и выполнении хозяйственных договоров, основанных на государственном заказе. Впоследствии в этот перечень исключений добавили корпоративные споры.
Настоящая революция в вопросах арбитрабельности споров состоялась с принятием новой редакции ГПК Украины в 2017 году. Кодекс был дополнен новыми статьями 20 и 22 с определением широкого круга споров, которые являются неарбитрабельными.
С одной стороны, ч. 1 ст. 22 ГПК закрепляет, что спор, который относится к юрисдикции хозяйственного суда, может быть передан сторонами на рассмотрение третейского суда и международного коммерческого арбитража.
Исходя из этого, все споры, возникающие в связи с осуществлением хозяйственной деятельности, могут быть предметом арбитражного разбирательства.
Однако, с другой стороны, ст. 20 и 22 ГПК исключают значительное количество споров из круга арбитрабельных. В частности, не могут передаваться на решение арбитража: споры, возникающие из корпоративных отношений, за исключением договоров между юридическим лицом и его участниками, содержащих арбитражную оговорку; споры к должнику по которому открыто производство по делу о банкротстве; дела по спорам о защите деловой репутации и другие.

Несомненно, положения ст. 20 и 22 ГПК требуют доработки с целью расширения круга арбитрабельных споров. Например, включение споров против компании, находящейся в процедуре банкротства в число неарбитрабельных дает возможность должнику избегать ответственности за неисполнение хозяйственных обязательств.


Что же происходит в судебной практике?
Исходя из анализа судебной практики, можно сделать вывод о формировании достаточно унифицированного подхода к вопросам арбитрабельности.
В целом, суды высших инстанций занимают одинаковую позицию, что проверка арбитрабельности спора на этапе рассмотрения заявления о признании и исполнении международных арбитражных решений является обязанностью национальных судов, а не правом. То есть, суды обязаны проверить вопрос арбитрабельности спора, даже если сторона защиты не поднимает его.
В частности, Верховный Суд в решении от 27 июня 2018 по делу № 519/15/17 пояснил, что в процессе признания и исполнения решения международного арбитража, украинские суды обязаны проверить, есть ли основания для отказа в соответствии со статьей V (2) Нью-Йоркской конвенции:

«При решении вопроса о признании решения иностранного суда и предоставлении разрешения для его исполнения на территории Украины суды должны установить арбитрабельность споров по законодательству Украины, то есть возможность передачи спора на рассмотрение арбитража / третейского суда, отсутствие каких-либо препятствий для этого. Такие правила предусмотрены и подпунктом (а) пункта 2 статьи V Нью-Йоркской конвенции. Оценивая, является ли спор арбитрабельным, необходимо учитывать субъектный состав участников спора и предмет спора. Исследование приведенных вопросов является не столько правом, сколько непосредственной обязанностью суда государства, в котором заявлено ходатайство о признании и предоставлении разрешения на принудительное исполнение решения международного коммерческого арбитража по правилу части второй статьи V Нью-Йоркской конвенции.»

В случае, когда вопрос арбитрабельности спора является спорным, суды учитывают фактические обстоятельства спора, сторон, арбитражное соглашение и часто применяют индивидуальный подход к толкованию норм права и решения вопроса арбитрабельности.


Дело Viber Media S.a.r.l.
Интересным и показательным примером подхода украинского суда к определению арбитрабельности спора является решение Апелляционного суда Одесской области от 6 декабря 2018 по делу № 522/426/17 по иску физического лица в компании Viber Media S.a.r.l. о возмещении убытков.
Требование было основано на типичных «Условиях использования Viber», которые включали арбитражное предостережение о решении споров в арбитраже согласно JAMS Streamlined Arbitration Rules с местом рассмотрения в г. Нью-Йорк и по праву Нью-Йорка.
До начала рассмотрения дела по существу Viber подала заявление об оставлении иска без рассмотрения в связи с наличием действительного арбитражного предостережения. Истец возразил против этого заявления и настаивал на продолжении рассмотрения дела в суде, в том числе, ссылаясь на ЗУ «О международном коммерческом арбитражном суде» и ЗУ «О третейском суде», которые не предусматривают возможности передачи спора с физическим лицом на рассмотрение арбитража.

Решая дело, суд провел четкую границу между критериями арбитрабельности споров согласно ЗУ «О международном коммерческом арбитраже» и случаями, когда спор передан на рассмотрение иностранного арбитража. Суд установил, что если место арбитража находится за пределами Украины, украинский суд, который рассматривает заявление, не должен принимать во внимание арбитрабельность определенных споров по законодательству Украины.
Суд отклонил аргументы истца о неарбитрабельности спора исходя из положений Закона Украины «О третейском суде», поскольку стороны передали спор на решение иностранного арбитража. Соответственно вопрос арбитрабельности спора должен решаться в соответствии с положениями права, применимого к арбитражному соглашению, в данном случае, права Нью-Йорка. В итоге, суд оставил исковое заявление без рассмотрения в связи с необходимостью передачи спора на рассмотрение иностранного арбитража.

Plaske SA vs Укрзализныця
Заслуживает внимания решение ВС от 4 апреля 2019 по делу № 824/207/2018 по иску Plaske SA об отмене арбитражного решения вынесенного МКАС при ТПП Украины.
Спор возник на основе договора о предоставлении транспортных услуг, заключенного между ЧАО «Укрзализныця» и Plaske SA. ЧАО «Укрзализныця» требовало полной оплаты предоставленных транспортных услуг компанией Plaske SA. 17 мая 2018 МКАС при ТПП Украины вынес решение в пользу ЧАО «Укрзализныця» и обязал Plaske SA оплатить полную стоимость предоставленных услуг.
Plaske SA обратилась в суд с требованием отменить арбитражное решение МКАС при ТПП Украины, мотивируя это неарбитрабельностью спора, который был передан на решение арбитража.
Plaske SA аргументировала, что ЧАО «Укрзализныця», будучи государственной компанией заключило договор о предоставлении транспортных услуг в рамках выполнения своих делегированных полномочий, поэтому спор является неарбитрабельным и должен рассматриваться административным судом.
Верховный суд отклонил эти доводы и установил, что спор возник на основе хозяйственного договора о предоставлении услуг и имеет гражданско-правовую природу. ЧАО «Укрзализныця» не осуществляло свои делегированные полномочия при заключении и исполнении договора. Данный спор соответствует критериям арбитрабельности согласно положениям ГПК, поэтому арбитражное решение МКАС при ТПП Украины от 17 мая 2018 остается в силе.

Вывод
Данная судебная практика демонстрирует проблемы широкого определения неарбитрабельных споров, предусмотренных положениями действующего законодательства. Спор, которому можно присвоить ярлык неарбитрабельности, несет риск сложного арбитражного разбирательства с возможностью дальнейшего судебного обжалования вынесенного арбитражного решения, что существенно увеличивает стоимость и продолжительность всего арбитражного процесса и демотивирует стороны обращаться в арбитраж.
Для дальнейшего развития и поддержки арбитража в Украине, безусловно, необходимо сузить перечень неарбитрабельных споров, что возможно реализовать только при условии достижения компромисса между конкурирующими интересами национальных судов и арбитража в Украине.

Ирина Мороз, партнерка AGA Partners (эксклюзивно для "Юридической газеты")

Ссылка на источник

 

28.09.21
Получив образование в Англии и познакомившись с английской системой права, Аминат Сулейманова поняла, что ее путь - уйти в сферу международного разрешения споров. Ей хотелось построить фирму, специализация которой позволит заниматься интересными неординарными делами. Сложностей, конечно, было немало. AGA Partners прошла большой путь.
Управляющая партнерша AGA Partners Аминат Сулейманова в эксклюзивном интервью для Юридической газеты.

- С чего все начиналось для вашей компании? С какими трудностями пришлось столкнуться?

Сначала, как и у большинства компаний, была идея. Идея создать фирму, которая бы занималась исключительно международным разрешением споров с основным упором на международный арбитраж. В 2005 году концепция юридической фирмы – бутика была довольно экзотичной. Большинство моих коллег занимались судебным разрешением споров и мало кто верил в успех юридической фирмы вне украинской судебной системы. Меня же эта идея захватывала и вдохновляла. Получив образовании в Англии и познакомившись с английской системой права, с теорией и практикой разрешения споров в международном арбитраже с одной стороны и попрактиковав в Украине 7 лет, 5 из которых адвокатом в украинских судах, я поняла, что мой путь – это уход в сферу международного разрешения споров. Мне хотелось построить фирму, специализация которой позволит заниматься интересными, неординарными делами, не будет привязывать к месту и успех которой будет зависеть только от знаний, трудолюбия и преданности делу. А еще я всегда мечтала много путешествовать. Так все и сложилось! Сложностей, конечно, было не мало. Главная из них – где найти клиентов и как им доказать, что небольшая украинская фирма может вести большие дела в Лондоне.

Были кризисы глобальные и отраслевые, революции, война, инфляция и много другое, что говорить, все и так знают новейшую историю нашей страны, но мы никогда не воспринимали все эти внешние события как трудности. Это просто контекст, в котором ты живешь и работаешь, достигая каждый день поставленных целей. И теперь наши клиенты из более чем 15 стран нанимают нас для разной категории дел во всех основных арбитражных юрисдикциях.

- Расскажите о наиболее интересных кейсах компании за это время.

Интересных кейсов очень много, но обязательства по неразглашению не позволяют нам устроить вечер удивительных историй. Хотя, порою, очень хочется.

- Какой путь прошли ваша фирма и юридический рынок за это время?

Конечно, AGA прошла большой путь. В начале пути была одна партнерка – то есть я, две юристки и один администратор. К нашему десятилетию в 2015 году мы пришли уже системной и известной фирмой с тремя партнерами и устоявшейся практикой. Мы попробовали себя в союзе с мультисервисной фирмой и вернулись к убеждению, что должны оставаться бутиком. Сейчас нам 16 лет нас чуть меньше 20 человек, но дух сотрудничества, равенства и товарищества остался тот же, что и в 2005 на в нашем небольшом офисе на проспекте Науки.

Рынок в целом тоже, безусловно, находится в постоянной трансформации. Гиганты начала двухтысячных, что составляли элиту юррынка и определяли правила игры, в основном передали эту роль системным фирмам следующего поколения. Это связанно как со сменой поколений партнеров, так и с изменяющимися подходами к ведению бизнеса. То, что приносило успех и заказы в 2010 не всегда работает в 2021.

- Какими видите свою фирму и юридический рынок Украины через 10 лет?

Главное, в чем я совершенно уверенна – через десять лет и мы и юр рынок будут существовать. Думаю, в нашей фирме прибавится партнёров. Не думаю, что мы изменим своей основной специализации, но, возможно так же, как у нас сформировалась и выросла внушительная практика семейного права, разовьется еще какое-то направление. Глобально в рынке не думаю, что произойдут принципиальные изменения. Мы пока не интересны крупным мировым игрокам юрбиза, потому имеем возможность выстраивать рынок и делить основных клиентов среди большого количества национальных и малого количества международных фирм. Что-либо может значительно измениться, если украинская экономика станет сильной, а юрисдикция привлекательной для международных инвесторов. Тогда большие зарубежные деньги приведут большие иностранные фирмы. В этой новой реальности все может значительно измениться. Верю ли я в то, что это перспектива ближайших 10 лет? К сожалению нет, не верю.

- Ваши поздравления и пожелания ко Дню Независимости Украины.

Хочу поздравить нас всех с тем, что у нас есть наша замечательная страна. Теплая климатически и душевно. Хочу нам пожелать, чтобы она всегда была, становилась сильнее, самодостаточней, осознанней и богаче день ото дня. Наша задача работать над этим и помогать ей развиваться и расти, а, значит помогать и себе тоже.

25.08.21
Листая новостную ленту, вы точно встречали заголовки из серии «война за ребенка», «родительский киднепинг», «похищение ребенка отцом / матерью» и еще много альтернативных по форме, но похожих по содержанию материалов.

Несмотря на то, что каждая семейная ситуация индивидуальна, как правило, встречается один и тот же сценарий. Семья, в которой родились дети, на каком-то этапе начинает разваливаться и возникает вопрос отдельного проживания или расторжения брака. При этом вполне логично пара задумывается, в том числе о том, что будет с детьми. Подходы к решению и предотвращению конфликтов подробно рассмотрела Елена Сибирцева, член Совета Комитета АЮУ по гражданскому, семейному и наследственному праву, старший юрист AGA Partners, адвокат.

- Цивилизованный подход к решению постбрачных вопросов предполагает стол переговоров между супругами и обращение к юристу для заключения ряда договоров в отношении детей и имущества.

И если бы каждый разрыв был рациональный, новостная лента не изобиловала бы семейными конфликтами и призывами родителей о помощи общественности в особо критических ситуациях. Довольно часто ситуация развивается так, что эмоциональная составляющая становится во главу угла, один из родителей забирает ребенка или детей к себе (или в неизвестном направлении), ограничивая другого в доступе к чаду. Причин тому может быть масса: от страха, что другой родитель может поступить так же, заканчивая различными манипуляциями, направленными на достижение каких-либо преимуществ в разделе имущества супругов или для достижения других материальных благ.

Начало конфликта и дальнейшие действия каждого из супругов с позиции силы приводят к тому, что возникает ряд событий: обращение в полицию, в органы опеки и попечительства, суд и т. Все это затягивает в воронку, в которой главным пострадавшим является ребенок, а родители, которые уже прошли какие-то точки невозврата, не понимают, как из этого всего найти выход. При этом, из-за того, что человеку не свойственно чувствовать себя комфортно в постоянном состоянии войны, рано или поздно мы возвращаемся к столу переговоров.

Так не стоит ли начать именно с него, предотвратив военные действия и потерянные безвозвратно ресурсы? На мой взгляд, стоит.

Предварительно отмечу, что в Украине отсутствует понятие киднеппинга, в понимании похищения одним из родителей своего ребенка у другого. Как и не предусмотрена ответственность за такое деяние. Закон основан на равенстве прав и обязанностей родителей в отношении ребенка. Из-за этого, еще одним аргументом в пользу договорного урегулирования взаимоотношений родителей и детей является то, что если родители не заключили договор между собой, разрешение конфликта придется искать скорее всего в суде.

I. Договор об установлении места жительства ребенка и способов участия в воспитании ребенка (детей) - это письменное соглашение между родителями о том, с кем из них проживает ребенок на постоянной основе, а также о том, как другой родитель, проживающий отдельно, участвует в жизни ребенка. Указанное соглашение обязательно предполагает письменную форму и подлежит нотариальному удостоверению.

В таком договоре может быть урегулирован также вопрос алиментов и дополнительных расходов на ребенка, но это не обязательно. Конечно, для комплексного урегулирования взаимоотношений родителей и детей все же целесообразно включить в договор и вопросы их содержания. Но если родители решили не включать его в договор, юридической силы от этого он не потеряет.

Такой договор может быть заключен супругами, как в браке, так и после его расторжения, а также партнерами, проживающими в гражданском браке. Может также быть ситуация, когда брак еще не расторгнут, но супруги уже проживают отдельно. В таком случае заключить договор тоже можно.

Ключевой момент такого договора - один из родителей проживает с ребенком вместе, а другой - отдельно. Значит нужно урегулирование соглашением взаимных прав и обязанностей.

Поэтому, если мужчина и женщина, находясь в браке, однако, не проживая отдельно, решили заключить такой договор, его положение скорее будут направлены на будущее. При этом целесообразно сделать оговорки в договоре, что его положение начинают действовать, например, после прекращения совместного проживания супругов или расторжения брака. Если, конечно, такие обстоятельства наступят.

Содержание упомянутого договора может содержать массу положений по различным вопросам и напрямую зависит от определенного семейного распорядка, к которому привыкла семья. И, главное, которым соответствуют наилучшие интересы детей.

II. Первым вопросом для обсуждения является место проживания с одним из родителей. Стороны могут договориться, что ребенок или дети на постоянной основе проживают с отцом или матерью (или с обоими), имеют попеременно равное количество времени. При этом могут быть конкретизированы адрес такого места проживания и обязательства родителей сообщать друг другу о его изменении.

Вторым вопросом для обсуждения является доступ к ребенку родителя, проживающего отдельно (если стороны договорились о формате, когда место жительства ребенка закреплено за одним из родителей). Здесь может быть указано: сколько дней в неделю второй родитель может проводить с ребенком, места встреч, порядок уведомления родителями друг друга о таких встречах (например, телефоном, в мессенджерах за конкретный промежуток времени до встречи). Могут быть также установлены ограничения для посещения любых мест или соблюдения определенных правил во время пребывания с ребенком, что может быть обусловлено особенностями здоровья или другими факторами.

Некоторым читателям может показаться, что подобные условия договора слишком детализированы и похожи на своего рода армейский порядок, но это не так.

Во-первых, родители могут очень широкими мазками предусмотреть те или иные условия договора и комфортно при этом жить, воспитывая ребенка дальше. Но практика показывает, что на первичном этапа, после прекращения отношений, отдельная прописанная дисциплина позволяет избежать различного рода манипуляций со стороны бывших супругов относительно друг друга.

Приведу простой пример

Ребенок проживает с мамой, папа же встречается с ним по согласованному графику; выходной день, мама с ребенком поехали на прогулку за город, а папа без предупреждения приехал повидаться с сыном / дочерью по месту жительства мамы, где ребенка, конечно же, не оказалось.

Если в такой ситуации у отца есть цель получить «подтверждение недопуска к ребенку», может быть вызвана полиция, подготовлено обращение в органы опеки и попечительства, что повлечет за собой необходимость ресурсных затрат матери на дачу объяснений по вопросам, которые вообще не имеют под собой оснований.

В этой ситуации, наличие пункта в договоре о том, что отец должен согласовывать с матерью встречу с ребенком в телефонном режиме (например, минимум за сутки) минимизирует возможность возникновения ситуаций, приведенных в примере. И даже при желании искусственно создать конфликт, инициатор будет иметь меньше шансов при наличии договора между родителями.

Как правило, в договоре родители предусматривают, каким образом будет происходить отдых ребенка с каждым из них, возможно ли выезд за границу при таком отдыхе, кто должен обязательно сопровождать ребенка и могут присутствовать третьи лица при таком отдыхе, кроме родителя и ребенка.

Также, например, родители могут договориться о том, каким образом будут распределены время каникул между ними и планируемые мероприятия для ребенка на это время. Такой подход позволяет заблаговременно планировать рабочие графики родителей и наполненность досуга ребенка.

Иногда родители предусматривают график для совместного проведения праздников с ребенком. Кто-то договаривается о том, что праздники в четные годы ребенок проводит с мамой, а нечетные - с папой, кто-то о том, что череду праздников родители проводят с ребенком всегда вместе.

Одним из важных вопросов является охрана здоровья. Например, родители могут отобразить в договоре, что лечение ребенка, несмотря на то, с кем из родителей он находится, проводится только у конкретных врачей и в конкретных клиниках.

Как правило, в договоре также указывается, что в случае, если ребенок заболел, родители обязаны друг друга об этом уведомить, принять все необходимые меры для его выздоровления. Кроме подобных общих формулировок, могут быть и конкретные предписания, связанные с особенностями развития и здоровья конкретного ребенка. В моей практике были случаи, когда в договоре родители указывали обязательное соблюдение графика и рациона ребенка, когда тот гостит у второго родителя, что было связано с аллергией и непереносимостью отдельных продуктов.

Также, в договоре могут быть оговорены вопросы обучения ребенка. Например то, что ребенок должен учиться в школах, университетах, согласованных родителями обоюдно. Или, например, что изменение учебного заведения в одностороннем порядке родителям запрещено.

Или же дополнительно установлен график, согласно которому родители отвозят ребенка в школу и забирают из нее. Опять же, вариация положений договора в этой части достаточно гибкая и направлена ​​исключительно на устранение конфликтов по вопросу воспитания ребенка, особенно если коммуникация между родителями по разным причинам плохо налажена, или отсутствует вообще.

Помимо основного учебного процесса в жизни детей могут быть дополнительные занятия, спортивные секции, школы искусств и многие другие факультативной программы обучения - о чем также может быть упомянуто в договоре.

Вместо заключения

В целом, договор об определении места жительства ребенка и способов участия в его воспитании может содержать и другие положения, которые зависят от образа жизни каждой отдельной семьи. При этом важно помнить, что в центре его действия находится ребенок, а потому все распоряжения должны составляться с учетом его интересов, не содержать принудительных мер, основанных исключительно на желаниях родителей, обязательно учитывать мнение ребенка.

Такой договор, конечно, не является панацеей от всех возможных конфликтов. Но как минимум способен их минимизировать, а часто и предотвратить, что однозначно оставляет в выигрыше все вовлеченные стороны.

Ссылка на источник

20.07.21
«Новая реальность, в которой мы сейчас находимся, открыла массу новых интересных возможностей в международном арбитраже», - уверена Аминат Сулейманова, управляющая партнерка AGA Partners.

В 2018 году одной из топ новостей украинского юридического рынка стало объединение юридических фирм AVELLUM и AGA Partners. Но уже в мае 2020-го AGA Partners вернулась на рынок под собственным брендом. Фирма известна своей узкой специализацией в сферах международного арбитража и семейного права. О выборе в пользу бутикового формата работы, развитии арбитражной практики, «карантинных» тенденциях и преимуществах международного арбитража «Юридической практике» рассказала Аминат Сулейманова, управляющая партнерка AGA Partners.

- В прошлом году вы вернулись на рынок под собственным брендом. Для фирмы это было перезагрузкой?

- Скорее, это было эволюционное развитие. Мы много вынесли из того периода, когда находились в альянсе. Четко увидели свои горизонты: куда мы хотим двигаться, как хотим двигаться, чем хотим заниматься. Год назад мы действительно вернулись под свой бренд. И сейчас я могу с уверенностью сказать, что это было, безусловно, правильное решение. Возможно, самое правильное за последнее время. Практика показывает, что когда ты двигаешься по правильному пути, вокруг все складывается как нельзя лучше. Мы получили ту работу, которую давно хотели получить, мы расширили команду и продолжаем поиск новых коллег. Наш офисное пространство почти полностью занято - хотя мы работаем частично в удаленном режиме, мы пока не лишаем людей их персональных столов.

- Как на вашу практику повлияло введение карантинных ограничений?

- Я, как и раньше, не готова называть это кризисом. Безусловно, имеет место определенное проседание отраслей экономики. Но одновременно мы видим бурный рост других. Хорошим маркером является рынок недвижимости: в кризис цены на недвижимость не повышаются на 20% за год. Если говорить о нашей практике, у нас работы становится с каждым днем ​​все больше. Причем она никак не связана с пандемией - все основные игроки на рынках, наши клиенты продолжают активно работать. Они быстро адаптировались в карантин, он не стал для них глобальным стрессом, как не стал стрессом и для нас.

Нашей основной практикой является решение споров, прежде всего в международном арбитраже. Все судятся и будут судиться при любых обстоятельствах, что бы ни случилось. Наверное, именно поэтому мы и не почувствовали проседания практики.

С другой стороны, в прошлом году мы все вышли из зоны комфорта. В условиях дистанционной работы мы очень четко осознали, насколько для нас важны люди, для нас основным приоритетом является отношения внутри команды и с клиентами. Находясь территориально отдаленно друг от друга, мы, на самом деле, общаемся гораздо больше, чем до карантина.

- Вы и в дальнейшем будете оставаться фирмой с бутиковой специализацией?

- Одним из наших выводов после пребывания в составе полносервисной юридической фирмы как раз стало то, что мы как партнерство чувствуем себя комфортно в рамках узкой специализации. Это абсолютно личный выбор. Существуют два равноценных сценария развития юридической фирмы - становиться большим «лайнером» или оставаться небольшой маневренной «яхтой». Мы решили вернуться туда, где нам комфортно.

Флагманом нашей практики является решение споров с международным элементом, куда входит и международный арбитраж. Есть определенное количество дел в Европейском суде по правам человека. В национальных судах практикуем только в случае наличия в споре международного элемента. Отдельным направлением является семейное право. И сейчас мы не собираемся открывать новые практики. Конечно, никогда не следует говорить «никогда», я не знаю, что может произойти в будущем. Возможно, кто-то из наших юристов дорастет до статуса партнера, захочет развивать какую-то новую практику ... Возможно, мы его поддержим. Возможно все, но сегодня такой цели и такой стратегии у нас нет.

- Ваша арбитражная практика и в дальнейшем будет сосредоточена преимущественно на аграрном секторе?

- Нет, мы уже давно вышли за рамки агросектора. Это то, с чего мы начинали, и «аграрные» арбитражи продолжают занимать весомую долю нашей работы. Но у нас также достаточно много кейсов в различных арбитражных институтах по корпоративным, коммерческим вопросам, договорным отношениям в широком смысле. В нашем портфолио активных кейсов - дела в Лондонском суде международного арбитража (LCIA), Международном арбитражном суде Международной торговой палаты (ICC), Арбитражном институте Швейцарских палат (SCAI), Международном коммерческом арбитражном суде (МКАС) при Торгово-промышленной палате (ТПП) Украины. Это кроме «аграрных» арбитражей, которых у нас традиционно много. Наша фирма - одна из немногих в Украине, юристы которой самостоятельно ведут дела в международном арбитраже. Нередко юристы в других юрфирмах, которые формально относятся к арбитражной практике, параллельно занимаются судебным представительством в украинских судах, в арбитражах же выступают лишь в качестве советников по украинскому праву и готовят экспертные заключения. Мы практически всегда выступаем в роли основного юридического советника, являемся стороной, которая инструктирует и сами можем привлечь других юристов, экспертов и тому подобное. Для украинского рынка это уникальная ситуация.

- Сопровождаете ли вы инвестиционные споры?

- Да, мы вовлечены в качестве советников по украинскому праву в одном инвестиционном споре. Таких дел вообще не так много. Однако их количество будет расти. И Украина со временем будет инициировать новые споры, безусловно, будут новые иски против нашего государства. Не все решения власти являются идеальными, иногда они продиктованы политической целесообразностью и даже справедливостью, но с точки зрения международного права и взятых на себя обязательств их нельзя назвать безупречными. Поэтому претензии к Украине кажутся достаточно обоснованными, и наша задача - успешно их «отбить».

В международном арбитраже всегда есть несколько линий защиты. Иногда можно победить по формальным основаниям, например, по арбитрабельности спора, сроков исковой давности, надлежащего формирования состава трибунала и так далее.

Другая линия защиты, когда мало что можно сказать по существу спора, - работа с вопросами вреда и компенсаций. Ведь можно проиграть по сути - нарушение есть, а вот вред не причинен. И для клиента такое решение тоже будет победой.

- Есть ли в вашей практике кейсы, которые никак не связаны с Украиной?

- Таких дел очень много. И это наша гордость. Нас нанимают иностранные компании, которые не имеют никакого бизнеса в Украине или отношения к ней, но которые знают нас как специалистов в вопросах арбитража. Прежде всего речь идет об отраслевом арбитраже, но не только. Так, например, клиент из Словакии недавно нанял нас для ведения дела, которая касается выполнения условий сервисного контракта. У нас есть клиенты из Объединенных Арабских Эмиратов, Саудовской Аравии, Болгарии, Турции, России, Беларуси, Казахстана и др. То есть мы работаем как глобальная арбитражная фирма, и для клиентов совершенно не важно, что мы находимся в Киеве.

- Как на рассмотрение арбитражных споров повлияли карантинные ограничения, которые были введены во многих странах?

- Новая реальность, в которой мы сейчас находимся, открыла с точки зрения международного арбитража массу новых интересных возможностей. Например, согласно статистике МКАС при ТПП Украины гораздо больше иностранных арбитров стали участвовать в рассмотрении дел. Слушания проходят дистанционно, проще спланировать свой график, не нужно никуда ехать. Соответственно, уменьшаются расходы сторон, а значит, арбитраж глобально стал более доступным.

- Есть ли недостатки в дистанционном рассмотрении дел?

- Есть. Харизма. Будучи молодым юристом, я недооценивала личные моменты, когда ты «смотришь в глаза» арбитру и убеждаешь его. Это очень важный момент. Находясь в зале заседания, ты понимаешь, воспринимают ли арбитры то, что ты говоришь, соглашаются ли с тобой, понимают ли твою логику. Видеокамера этого передать не может. Более того, при дистанционном рассмотрении ты должен быть более лаконичным, поскольку дистанционно удерживать внимание слушателей длительное время практически невозможно.

- А как карантин повлиял на вопросы, которые стороны передают на рассмотрение арбитража? Сместились ли акценты?

- Появилось «радостное» и самоуверенное апеллирование к форс-мажорным обстоятельствам. Их на самом деле нет, но «мечта» о форс-мажоре в сердцах предпринимателей, которые не хотят выполнять коммерчески невыгодные контракты, никогда не погаснет. Соответственно, в определенном количестве арбитражей стороны заявляли, что карантин стали для них форс-мажорным обстоятельством, которое делает невозможным выполнение обязательств. Безусловно, это могло иметь место в определенных правоотношениях, но о каком форс-мажоре может идти речь, например, при поставке промышленного оборудования, если логистика работала, экспорт - импорт не ограничивался, грузоперевозки не останавливались. Такие кейсы у нас были. Мы своим клиентам сразу объяснили, что так действовать не следует, а те, кто попытался подать такие иски против наших клиентов, были «побиты» в арбитраже.

- Каковы ваши прогнозы: будет ли бизнес чаще отдавать предпочтение международному арбитражу по сравнению с национальными судами?

- Безусловно. Будущее сейчас за высокотехнологичными бизнесами. А это люди нового поколения, которые придумали свой бизнес и создали его с нуля. Они совершенно не заинтересованы в том, что происходит за пределами правового поля в Украине. Эти люди гораздо больше настроены на цивилизованное решение споров. Международный арбитраж дает им необходимый уровень предсказуемости и прогнозируемости. Они заключают контракты с иностранным элементом, подчиняют их иностранному праву, чтобы отойти от украинского правосудия и судиться в Лондоне, Стокгольме, Сингапуре, ведь они хотят, чтобы их рассудили по закону.

Поэтому я верю в арбитраж. Это не государственный суд, он может быть более гибким, более дешевым, может быть ad hoc, может быть онлайн. Что очень важно, арбитраж может быть конфиденциальным, не все хотят разглашения своих дел. Также арбитраж может быть специализированным: спор рассматривают арбитры, которые понимают специфику бизнеса и которым не нужно объяснять суть правоотношений, в которых возник конфликт.

За арбитражем и другими альтернативными формами не только украинское, но и мировое будущее. Уже скоро мы придем к очень быстрому и дешевому разрешения споров.

Аминат Сулейманова, управляющая партнерка AGA Partners (эксклюзивно для "Юридической практики")

Ссылка на источник

 

02.06.21
Каков порядок заключения договора о прекращении выплаты алиментов? Освобождает такой договор от уплаты дополнительных расходов на ребенка? Рассмотрим основные правила и необходимые документы для заключения такой сделки.

Елена Сибирцева, старший юрист AGA Partners
Золтан Русанюк, частный нотариус
(эксклюзивно для "Юридическая Газета")

Який порядок укладення договору про припинення виплати аліментів? Чи звільняє такий договір від сплати додаткових витрат на дитину? Розглянемо основні правила та необхідні документи для укладення такого правочину.

Утримання дитини є одним з обов'язків, який покладається на батьків незалежно від того, чи перебувають чоловік та жінка у шлюбі, чи сім'я припинила своє існування. Закон презюмує, що таке утримання має здійснюватися обома батьками самостійно та добровільно, проте на практиці цей обов'язок іноді потребує примусу та юридичного вираження чи то у рішенні суду, чи у відповідному договорі між батьками, спрямованому на захист майнових прав дитини.

Одним із способів захисту прав дитини на утримання є договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (далі — договір). Цей договір спрямований на забезпечення матеріального благополуччя дитини у вигляді разової дії (шляхом передання нерухомого майна) замість щомісячного виконання обов'язку по утриманню шляхом сплати аліментів.

Сторони договору

Порядок та особливості укладення зазначеного договору передбачений ст. 190 Сімейного кодексу України (далі — СКУ).

Першочергово слід звернути увагу на суб'єктний склад правовідносин, який дає можливість відповісти на питання щодо визначення сторін договору. Ч. 1 ст. 190 СКУ регламентує, що він укладається між батьками — тим, з ким проживає дитина, а також тим з батьків, який проживає окремо. Логічно, що особою, яка звільняється від сплати аліментів, у цьому випадку є останній, оскільки саме з нього можуть стягуватися аліменти відповідно до ст. 181 СК України. Окремо слід звернути увагу на те, що у випадку досягнення 14 років саме дитина бере участь в укладенні договору замість того з батьків, з ким вона проживає.

За цим правочином відбувається набуття дитиною права власності на нерухоме майно в рахунок звільнення від сплати аліментів на утримання дитини. При цьому закон окремо зазначає про те, що набувачем
права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. Як правило, батьки обирають другий варіант набуття права власності, за яким передбачається часткова власність дитини та одного з батьків. У такому випадку батьки ставлять за мету убезпечити дитину від вибуття майна з її власності через ті чи інші необачні дії.

Окремо слід звернути увагу на те, що право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. На практиці дія, внаслідок якої право власності реєструється на ім'я дитини чи на ім'я дитини та одного з батьків, має місце у день укладення договору.

Дозвіл органу опіки та піклування

Варто зауважити, що укладення договору здійснюється з дозволу органу опіки та піклування та підлягає нотаріальному посвідченню. Недотримання цих умов матиме наслідком нікчемність договору.

Загалом отримання дозволу органу опіки та піклування є одним з першочергових завдань на етапі, коли між батьками досягнуто домовленості щодо суттєвих умов договору. При цьому процедура отримання дозволу передбачає звернення до районної державної адміністрації за місцем проживання дитини з визначеним переліком документів та заявами батьків, на підставі яких приймається рішення щодо надання чи відмови у наданні дозволу на укладення такого договору. Орган опіки та піклування може відмовити у випадку, якщо вбачається порушення прав та інтересів дитини.

Слід зауважити, що нерухомим майном, яке розглядається у межах вказаного правового механізму, може бути житловий будинок, квартира, земельна ділянка тощо. Закон не визначив вичерпного переліку майна, право власності на яке може бути набуте у контексті припинення права на аліменти.

Виплата додаткових витрат на дитину

Наслідком укладення такого договору є те, що той з батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується утримувати її. Водночас той з батьків, хто проживає окремо, не звільняється від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину у розумінні ст. 185 СКУ. Під додатковими слід розуміти витрати, викликані особливими обставинами — розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо. Знову-таки, законом не передбачено вичерпного переліку таких витрат, а судова практика свідчить про те, що суд у кожному конкретному випадку визначає, чи належать зазначені у позові витрати до додаткових.

Повертаючись до питання першочергового захисту прав та інтересів дитини, слід акцентувати увагу на тому, що законом передбачено окремі переваги щодо укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, які стосуються збереження такого майна. Так, на майно, одержане за таким договором, не може бути звернено стягнення. Крім того, одержане дитиною за цим договором майно може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.

Таким чином, дитина, втрачаючи право на отримання щомісячного утримання у вигляді аліментів та набуваючи майно, отримує додаткову гарантію убезпечення такого майна від ризиків, пов'язаних з недобросовісними діями батьків та/або третіх осіб.

Наслідки розірвання договору чи визнання його недійсним

Поряд з гарантіями, які передбачені для захисту прав та інтересів дитини, законодавець визначив і гарантії відчужувача за договором, тобто того з батьків, хто передає майно. Зокрема, передбачено, що укладений відповідно до ст. 190 СКУ договір визнається недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У такому разі право власності відчужувача на нерухоме майно відновлюється. Вказаний механізм є логічним, оскільки права та обов'язки батьків та дітей ґрунтуються на понятті походження дітей від батьків. Відповідно, у випадку, якщо засвідчення такого походження анулюється, права та обов'язки батьків не виникають.

Крім того, законодавець передбачив важіль впливу на того з батьків, з яким проживає дитина, який, як зазначено вище, зобов'язаний здійснювати повне утримання неповнолітнього. Зокрема, у разі невиконання тим з батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню відчужувач майна має право у судовому порядку розірвати укладений договір. Вказане положення, знову-таки, убезпечує дитину від маніпуляцій, дисциплінуючи усіх учасників правовідносин.

Необхідно зауважити, що договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно не може бути за своєю суттю та правовими наслідками замінений договором дарування, купівлі-продажу чи іншим договором, укладеним на ім'я дитини. Будь-який інший правочин матиме наслідком набуття права власності на ім'я дитини, проте не звільнятиме того з батьків, хто проживає окремо від дитини, від обов'язку сплачувати аліменти. Вказана позиція знайшла відображення у межах існуючої судової практики (наприклад, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 р. у цивільній справі №712/4702/19). Так само усі інші правочини не передбачають гарантій, визначених ст. 190 СКУ, щодо заборони звернення стягнення на майно та прав відчужувача на захист як своїх прав та законних інтересів, так і інтересів дитини у випадку неутримання її іншим з батьків.

Таким чином, договір, про який йдеться у цій статті, є одним з дієвих позасудових механізмів врегулювання питання утримання дитини шляхом передання нерухомого майна у власність останньої. При цьому вказаний механізм вирізняється численними гарантіями збереження такого нерухомого майна, що забезпечує максимальний захист дитячих майнових прав.

15.03.21
Старший юрист AGA Partners, адвокат и член Ассоциации адвокатов Украины Елена Сибирцева о брачном контракте в Украине.

Вся правда о брачном контракте в Украине. Какие последствия незаключения брачного договора и каким образом будет осуществлен раздел имущества супругов при таких обстоятельствах? На этот вопрос отвечает старший юрист AGA Partners, адвокат и член Ассоциации адвокатов Украины Елена Сибирцева.

Ссылка на источник

11.02.21
Дела у спортивного права постепенно приходят в себя после невероятных событий 2020. Пандемия коронавируса привела к быстрым существенным изменениям в этой области, которая традиционно считается достаточно консервативной. Поскольку спорт стал одной из первых «жертв» пандемии, для восстановления соревнований было внесено немало обновлений в правилах их организации и проведения. Как результат, 2020 открыл новый, качественно иной этап развития спортивного права.

Дмитрий Коваль, старший юрист AGA Partners
Павел Лебедев, юрист AGA Partners
(эксклюзивно для "Юридическая Газета")

Правила проведення спортивних заходів

Без перебільшень, спорт — пристрасть мільйонів. Якщо раніше це створювало видовищну атмосферу як на спортивних полях, так і поза ними, то в нинішніх умовах необхідність дотримання соціальної дистанції призвела до суттєвих обмежень спортивних заходів.

Після повного припинення спортивних заходів навесні цього року спортивні асоціації почали розглядати можливість оновлення правил змагань, які дозволили б, з одного боку, відновити спортивні події, а з іншого — зробити їх безпечними. Безпечними як для спортсменів, так і для фанатів спорту. Наслідком цього стало прийняття спортивними організаціями документів, якими вони встановили принципово нове регулювання проведення спортивних заходів.

Фанати футболу, певно, чули про протокол УЄФА «Повернення до гри», що визначив цілий перелік медичних, санітарних та гігієнічних процедур при проведенні футбольних заходів. У цьому протоколі була введена вимога обов’язкового тестування членів команди, суддівського корпусу, представників УЄФА та інших учасників змагань. Крім того, він містить детальні рекомендації щодо того, яким чином варто організовувати перельоти та проживання учасників спортивних подій, їх перебування на стадіонах та в допоміжних приміщеннях.

Скасування спортивних подій

Вперше з часів Другої світової війни було скасовано таку значну кількість спортивних подій. В активну фазу карантинних обмежень любителі спорту не мали іншого виходу, як спостерігати вдома за драматичним розвитком спортивних подій у Білорусі, Таджикистані, Гонконгу чи Нікарагуа, оскільки професійний спорт у інших країнах було поставлено на паузу на тривалий час.

Проте загальне скасування спортивних подій не викликало якісно нових питань для фахівців зі спортивного права. Активно вони почали виникати лише з відновленням змагань. Найцікавішими з юридичної точки зору стали спори про відмову спортсменів брати участь у спортивних заходах у зв’язку з захворюванням на коронавірус. Вперше такі справи набули розголосу після того, як косоварській команді «Дріта» було присуджено технічну поразку у матчі зі швейцарським «Лінфілдом» через їх відмову вийти на поле після контакту з хворими футболістами.

Нещодавно подібна доля спіткала і нашу футбольну збірну, яка була покарана зі сторони УЄФА технічною поразкою 3:0 у виїзному матчі проти Швейцарії. Цікаво те, що причиною скасування гри стали господарі матчу — головний лікар кантону Люцерн помістив українську команду на карантин. Наразі українська сторона оскаржує рішення УЄФА у Спортивному арбітражному суді в Лозанні.

Зміни у договірних відносинах

Домовленості сторін також не залишились осторонь пандемії. Згадані обмеження часто призводять до неможливості виконання сторонами контракту своїх обов’язків. Наприклад, до початку сезону сторони укладають контракт на конкретний період, але згодом у зв’язку з пандемією змагання відкладаються, і на момент їх проведення контракт зі спортсменом вже не діє. Раціональним рішенням для уникнення подібних ситуацій може бути укладення сторонами контракту не на конкретний проміжок часу, а на участь у конкретному сезоні чи турнірі.

Як і в інших сферах, при виникненні подібних спорів положення про форс-мажор є невід’ємною складовою захисту сторони, якій не вдалося виконати покладені на неї домовленості. Тим не менш, багато існуючих контрактів все ще не містять подібних умов. Яскравим прикладом може бути Модельний контракт Української асоціації футболу, який не передбачає положення про форс-мажор. Оскільки воно дійсно може стати рятівним колом у такому нестабільному спортивному світі, який він наразі є, виникла нагальна необхідність оновити домовленості сторін згідно реалій 2020 р.

Усі вказані ситуації породжують суперечливі юридичні питання, вирішення яких донедавна в принципі не потребувалося, а сьогодні вже стало новою нормою для юристів у галузі спортивного права. Тому справи у спортивного права розвиваються динамічно, як ніколи!

Дмитрий Коваль, старший юрист AGA Partners
Павел Лебедев, юрист AGA Partners

Ссылка на источник

 

20.01.21
Как 2020 повлиял на работу с клиентами? Вернутся юристы в офисы с 9.00 до 18.00? Чего ждет бизнес от арбитража? С какими проблемами столкнулся аграрный рынок в этом году и как эти проблемы решать?

Иван Касынюк, партнер AGA Partners (специально для "Юридическая Газета")

— Іване, у рейтингу «Вибір клієнта» Ви були обрані одним із 100 кращих юристів України. Поділіться, що у роботі з клієнтами Вам подобається найбільше. Що Вас надихає і дає наснагу на нові проєкти та звершення?

— Сама комунікація з клієнтом і усвідомлення того, що я можу вирішити його проблеми, що в моєї праці є результат, що я можу бути корисним — це для мене найцінніше. Як архітектор, який бачить, як у побудованому за його проєктом будинку живуть люди, юрист відчуває користь від його роботи, яку він приносить замовникам і людям в цілому. Це і є квінтесенцією його діяльності.

Я здебільшого працюю в арбітражній практиці, де мова йде про спори між сторонами, відносини між різними компаніями, які не можуть знайти спільну мову. У цих ситуаціях для мене результатом є не лише перемога в арбітражі, але й мирне врегулювання спору і вирішення конфлікту. Відтак, та користь, яку я можу принести клієнту, і знаходження ідеального рішення для клієнта — це те, що мене мотивує й надихає найбільше.

— На ринку по-різному ставляться до рейтингів: хтось каже, що вони потрібні, а хтось — що це пережитки минулого. Яке Ваше ставлення до юридичних рейтингів? Чи мають вони значення для клієнтів під час вибору юридичного радника?

— Дійсно, є певний скепсис та іронія стосовно вітчизняних рейтингів. Але на мою думку, вони просто відображають ту картину, яка є на нашому ринку, без якихось прикрас. Юридичний ринок України не хороший і не поганий, і саме таким його відображають юридичні рейтинги. Це просто дзеркало ринку.

Особисто в мене такого скепсису й іронії стосовно рейтингів немає — вони мають бути на ринку. При цьому я впевнений, що їх об’єктивність, цінність та репутація прямо пропорційні ринку і тому, в якому стані знаходяться юридичні фірми, як вони самі себе позиціонують, як взаємодіють, як працюють. Рейтинги потребують розвитку, уваги, скрупульозності від тих, хто їх робить. Безумовно, це складний процес, який надзвичайно легко критикувати.

Якщо ми говоримо про Chambers або Legal 500, я не вірю, що в них також на 100% об’єктивний рейтинг. І що взагалі можна вважати об’єктивним? Це залежить від критеріїв, які ми закладаємо. Тому моє ставлення таке: рейтинги мають існувати, вони потребують уваги; треба шукати більше різних критеріїв відбору, які могли б зробити їх більш об’єктивними.

— Як 2020 р. плинув на роботу з клієнтами? Чи легко було перейти на дистанційку?

— Ми перейшли на дистанційну роботу з самого початку пандемії. Потім ми частково повернулися в офіс, а зараз у нас такий режим, що ми можемо працювати як з офісу, так і вдома. Ми зрозуміли, що принципової різниці в роботі над проєктами через це немає. І я не відчуваю, щоб Covid-19 чи пандемія негативно відобразилися на нашій роботі. Я б сказав, що перебування в офісі важливіше для самої компанії — для підтримки командного духу, взаємодії, для того, щоб бачити один одного, більше відчувати своїх колег. У цьому контексті я б сказав, що фірма не може довгий час існувати в режимі постійної дистанційної роботи, але якийсь час це допустимо. Тому ми працюємо успішно і найближчим часом продовжуватимемо працювати в такому режимі.

Я вважаю, що вихід з пандемії не за горами, не думаю, що це історія на дуже довгий період. За півроку-рік ми більш-менш повернемося до звичного життя. Звичайно, це лише моя думка, яка базується на тому, що вже є певні зрушення в бік створення вакцини, і сподіваємося, що найближчим часом у цьому питанні буде певний прогрес, тому через рік ми житимемо в зовсім інших обставинах та інакше будемо дивитися на цю історію.

— На Ваш погляд, юристи матимуть бажання повністю повертатися в офіс?

— Думаю, так. Але якщо говорити про «повністю» як про роботу з 9-ої до 6-ої з понеділка по п’ятницю, то тут не виключаю зміни. Це якраз те питання, де пандемія може щось змінити. Багато людей розуміють, що принципової різниці в роботі немає, тому якісь день-два на тиждень можна буде працювати дистанційно, а можливо, будуть зміни і в робочих годинах. Насправді тут кожен буде шукати рішення, яке йому найбільше підійде, але мені здається, що це питання буде обговорюватися практично у всіх юридичних компаніях.

— Незважаючи на карантин, ваша команда успішно представляла клієнтів у міжнародних арбітражних інституціях. Що змінилося в арбітражних процедурах у зв’язку з карантинними обмеженнями?

— Фундаментальних змін ми поки що не бачимо, але у зв’язку з пандемією є певні зміни стосовно процесу. Це, зокрема, поява дистанційних слухань, дистанційного розгляду справ, можливість проведення Zoom-конференцій тощо. Все це робить арбітражний процес простішим. В принципі, думаю, що цінність особистих зустрічей стає все менш актуальною. Думка, що для того, щоб зустрітися з клієнтом або провести слухання, потрібно фізично там бути присутнім, — не більше, ніж стереотип. Сучасні технології дозволяють проводити зустрічі чи брати участь у арбітражних слуханнях, знаходячись вдома чи в іншому місці, навіть у іншій країні. Ми можемо робити багато речей дистанційно, і це інтерв’ю лише підтверджує цю тезу (ми проводили інтерв’ю через Zoom — прим. ред.). Раніше для нас це було б дивно, а зараз це вже нормально. Так само це впливає і на роботу юриста в цілому, і на арбітражні інституції.

— Чи змінились вимоги бізнесу до арбітражу в сучасних умовах? Як саме?

— Я б сказав, що вимоги у бізнесу залишилися ті самі — це більше свобод, спрощення регламентів і процедур. Вважаю, місцевій юрисдикції, у т.ч. Україні потрібні нові реформи в арбітражі стосовно того, щоб дозволити українським суб’єктам господарювання вирішувати свої спори в будь-якій юрисдикції світу, застосовувати будь-яке право. Звичайно, потрібно буде визначити коло тих спорів між українськими суб’єктами, які можуть вирішувати іноземні арбітражі, тобто коли два українські резиденти без іноземного елемента можуть вирішити спір за кордоном. Умовно міжнародні арбітражі чи навіть в МКАС при ТПП України у таких випадках можуть стати заміною місцевим судам.

На мій погляд, це та реформа, якої потребує країна. Нам треба знаходити можливості, як замінити національну судову систему. Можливість вирішувати спори за кордоном, навіть коли у сторін немає іноземного елементу, буде важливим кроком у цьому напрямку. Але українські суди мають забезпечити можливість виконання цих рішень на території України. До речі, це має вплинути в т.ч. і на українську судову систему.

— Ви були одним з ініціаторів розробки нового торгового контракту GAFTA 78ua для України, який набув чинності з 1 вересня 2019 р. Які зміни вніс цей контракт? Чи спрацювало все так, як планувалося?

— Це був досить тривалий процес, для якого об’єдналася велика група людей, що складалася фактично з усіх основних стейкхолдерів ринку. І мені пощастило її очолити. Ідея створення такого контракту виникла давно в процесі обговорення з багатьма трейдерами, а ми цю ідею підхопили, ініціювали разом з GAFTA та почали розробляти. Наразі цей контракт уже існує, і ми дуже пишаємось тим, що це перший контракт GAFTA для України. Такого в нашій історії ще не було.

Які зміни вніс цей контракт? Він у більшій мірі відображає українські торгові реалії під час доставки товарів у режимі експорту на базі CPT, DDP — усіх основних базисах, де транспортування здійснюється залізничним/автомобільним транспортом. Цей контракт — це баланс між англійським правом, яке регулює ці взаємовідносини, ІНКОТЕРМСом, який є певним стандартом у базисній поставці, та українським правом, яке також регулює питання перевезень. Це квінтесенція цих трьох речей, які на перший погляд важко поєднати, але сподіваюсь, нам це вдалося.

— Які законодавчі зміни в аграрній сфері цього року вважаєте найголовнішими?

— На мій погляд, найголовнішою подією цього року є відсутність суттєвого втручання держави. Аграрний ринок і так знаходиться у досить турбулентному стані через цінову кризу, плюс посуха, неврожай, проблеми з поставками. Все це призводить до того, що ринок дуже нервує, і часто в таких ситуаціях держава вирішує взяти все під свій контроль і навести потрібний їй порядок. Тож поки що гарним знаком є те, що держава вирішила сильно не втручатися, і ринок намагається впоратися сам. Як показує історія, у більшості випадків йому це вдавалося.

Проте наразі є інформація, що з’являються якісь спроби певних осіб та інституцій підкосити земельну реформу. Це нас трохи турбує, і я щиро сподіваюся, що цього не станеться, і в наступному році ми, навпаки, будемо швидше імплементувати лібералізацію ринку. Також маю надію, що ті строки, які передбачені зараз у законодавстві, будуть скорочені.

— Ви сказали, що є проблеми з поставками. Як аграрний ринок переживає 2020-й?

— Звичайно, проблеми з поставками є. Такі ситуації завжди трапляються, коли змінюються ціни на ринку, коли неврожай. Ми збираємо багато агропродукції, і з кожним роком усе більше. Але прогнози на цей рік були більшими, ніж вдалося зібрати в реальності, плюс світові ринки також похитнулися і, відповідно, ціни на сировинні товари значно виросли. Разом з посухою і низьким врожаєм порівняно з попередніми роками це призвело до того, що є істотна кількість непоставок, що тягне за собою велику кількість спорів, дефолтів, банкрутств та проблем на ринку. Але я вважаю, що це тимчасове явище, ринок зможе з цим упоратися, і більшість компаній будуть продовжувати свою діяльність. В результаті все буде добре, але це ті проблеми, які торговим компаніям доведеться вирішувати, зокрема в арбітражі.

— Чи намагаються сторони у спірних ситуаціях вирішити проблемні питання шляхом перемовин/медіації? Чи все ж більшість спорів доходять до арбітражу?

— Безумовно, велика кількість спорів вирішуються в переговорному процесі. Але якщо говорити про медіацію як інститут чи інструмент, який регламентований сторонами в контракті і відбувається завдяки професійним медіаторам, то я поки не бачу великої кількості таких прикладів. Звичайно, підписання Сінгапурської конвенції Україною — це чудовий сигнал, що медіація розвивається, і в ній з’являються нові інструменти та можливості.

Хоча вважаю, що у медіації велике майбутнє. Вірю, що медіація ще всіх затьмарить, але поки не розумію, що саме має змінитися, щоб вона стала популярним інструментом. Можливо, має змінитися культура, в т.ч. культура юриста. Крім того, медіація має стати більш ефективною, оскільки низька ефективність не дає їй можливості розвиватись. Тому, напевне, Сінгапурська конвенція — це потрібний крок, а далі справа за юристами, які могли б імплементувати це на практиці і бути досить ефективними, та за медіаторами, які могли б цей продукт запропонувати клієнтам.

Не забувайте, що клієнт сам не буде обирати медіацію, поки її не запропонують юристи і ринок загалом. У бізнесу немає інструментів, щоб сказати: «Я не хочу обирати арбітраж, а хочу медіацію». Інколи клієнт взагалі не знає, що такий механізм існує. Тому апологетами (провідниками) медіації мають бути самі юристи. Більше того, окрім підписання Конвенції, потрібно, щоб і держава на своєму рівні підтримувала медіацію. Якщо подивитися на західні країни, то там медіація є невід’ємною складовою обов’язкової процедури вирішення спору — в Німеччині, Англії та інших європейських країнах. Тобто для того, щоб медіація реалізувалася в повній мірі, їй потрібна підтримка з усіх боків — юристів, юридичного ринку і держави.

— Які Ваші прогнози на майбутній рік?

— Прогнози лише оптимістичні. Ми віримо в прекрасне світле майбутнє. Для багатьох цей рік був досить складний — і для бізнесу, і для людей. Тому хотілося б, щоб і світ, і наша країна повернулися до більш звичного життя, а можливо, навіть змогли зробити своє життя кращим, ніж воно було до пандемії. Мені здається, що саме так і станеться. Думаю, наступний рік буде прекрасним, щасливим і чудовим.

Хочу, щоб законодавець на своєму рівні також розумів цінність інструменту арбітражу, і ми всі разом зрозуміли, що зміни у цій сфері потрібні економіці, бізнесу і людям. Ми маємо надати підприємцям, бізнесу кращий інструмент, який допоможе швидко і ефективно, законно і дешево вирішувати спори. Насправді це те, про що ми маємо думати, розробляючи наступні зміни.

Иван Касынюк, партнер AGA Partners

Ссылка на источник

19.01.21
Наш управляющий партнер Аминат Сулейманова подвела итоги 2020, прокомментировав влияние пандемии на юридический рынок, инновации в практике, а также дала несколько полезных советов, как пережить это непростое время.

Аминат Сулейманова, управляющий партнер AGA Partners
(эксклюзивно для UBA)

Робота з клієнтами: що нового?

Я не бачу критичних змін у роботі з клієнтами. Ми завжди були орієнтовані на бізнес-едвайс, а не на теоретичні трактати з «викладенням викладеного» в законах. Клієнтам потрібна швидка професійна допомога за справедливий гонорар. Нічого нового :)  

Новації у практиці

Все точно так, як і раніше, тільки роботи стало значно більше. Клієнти прийшли до нас усі й одразу. Нам критично не вистачає рук. 

Іншими ж практиками не займаюсь, амплуа «диванного експерта» — це точно не про мене. Зі спілкування з колегами все виглядає файно.

Новорічно-пандемічні підсумки для AGAPartners

Ми, звісно, переформатувалися в режимі роботи. Значно більше відповідальності делегували юристам на кожній стадії. Це дуже позитивно впливає на роботу колективу. Ніяких кардинальних змін.

А для країни загалом?

Зарано. Скажу через рік. 

Про 5 головних трендів юрринку 2020

Тренд перший. Паніка в комунікаціях: внутрішніх і зовнішніх.

Тренд другий. Безглузде та нещадне створення медіа-контенту за принципом «всі побігли і я побіг».  

Тренд третій. Переформатування команд. 

Тренд четвертий. Лжепророки та лжепророцтва.

Тренд п’ятий. Так би мовити, з позитивного —  work&life balance :)

2021: до чого готуватися юристам

Жодних прогнозів. Працюємо, орієнтуємося на марші, приймаємо рішення тут і зараз, дивлячись вперед, але не переоцінюючи наші можливості передбачати.

Підсумки одним реченням

«...Оце так поворот!»

Аминат Сулейманова, управляющий партнер AGA Partners

Ссылка на источник

15.01.21
Аминат Сулейманова поделилась своими правилами жизни, некоторыми секретами и особенностями ее успеха.

Аминат Сулейманова, управляющий партнер AGA Partners (специально для "Украинский юрист")
  • Людські стосунки — це передусім... намагання ефективної взаємодії задля досягнення інтересів кожного. Стосунки мають будуватись на принципах взаємної поваги, толерантності та неприпустимості нав’язування чи примусу. Головне тут — зберігати себе та не руйнувати іншого. Взаємне інтелектуальне та культурне збагачення — ось найкраще в спілкуванні.
  • Найпоширенішими причинами конфлікту... є впевненість у власній правоті і небажання забути про свою точку зору та спробувати почути іншого. Ми всі занадто захоплюємось собою. Якщо взяти за правило ніколи не сперечатись та уникати конфліктів, то життя відкривається як світ, сповнений чудес, відкриттів, мудрих та глибоких людей. Варто лише спробувати.
  • Найприємніший спогад дитинства… — коли батьки забирають тебе з дитячого садочка під час денного сну. Усіх вкладають, а тебе неочікувано забирають додому посеред дня. До мене звертаються, як правило, коли є потреба в пораді, яка більша за просто юридичний висновок. У мене невелика кількість клієнтів, яких я супроводжую особисто. Завжди працюю над розв’язанням складних та багатоелементних справ, де стає у пригоді не лише моя кваліфікація, а й досвід та особисті якості.
  • Ставитись до клієнта потрібно… з повагою та щирим бажанням бути корисним, допомогти. Дуже правильним є термін, що використовується в адвокатській діяльності, — надання юридичної допомоги. Саме допомоги, а не просто інформації, консультації тощо. Ми маємо бути корисними й намагатись змінювати на краще життя тих, хто до нас звертається.
  • Моя команда… — це моє найкраще надбання в професії. Щиро захоплююсь тими, з ким працюю. Мені завжди є чому повчитись навіть у наймолодших членів команди. Окрім того, що всі «наші» — дуже круті юристі, вони глибокі та цікаві особистості. Можу розмовляти годинами з кожним із них, і це спілкування — безцінне.
  • Обираю своє оточення… за головним принципом — я маю рости та розвиватись у спілкуванні з цими людьми. Мені має бути цікаво.
  • Успіх для мене… — це можливість жити тим життя, про яке мрієш. Бути в гармонії з собою та зовнішнім світом. З радістю зустрічати як будні, так і вихідні. Успіх — це, звичайно, і визнання, і нагороди, і гарна репутація. Успіх надає більше можливостей для реалізації і загалом це хороша штука.
  • У людських стосунках найголовніше… — завжди пам’ятати, що всі люди рівні. Немає нічого гіршого за снобізм та відчуття власної величі.
  • Життєвої енергії мені надають… подорожі, з якими зараз туго. Намагаюсь подорожувати думками.
  • Любов — це… бажання віддавати, коли добробут іншого вище за свій. Це не є природа. За природою ми маємо виходити з власних інтересів і турбуватись про власне життя й безпеку, проте саме любов робить це диво, коли всупереч інстинкту самозбереження ми віддаємо, турбуємось і ставимо чиїсь інтереси вище за свої. Любов завжди в діях. Любов — це батьки, які ладні зробити все заради дітей; це друзі, які можуть полишити справи або теплу постіль о третій ночі та приїхати, коли ти їх кличеш; це колеги, які візьмуть твою роботу на себе, щоб ти міг піти раніше у важливих особистих справах; любов у тому, щоб встати на годину раніше та приготувати сніданок. Прояви її різні, проте суть завжди одна.
  • Найбільше моє захоплення… — мистецтво. Живопис, музика та архітектура — моя пристрасть.
  • Своїх близьких… ціную понад усе. Немає нічого важливішого за родину.
  • У людях ціную… порядність, почуття гумору та мудрість.
  • Мрію… коли-небудь написати книгу про справи, що були в моєму професійному житті. Проте ця мрія нездійсненна. Адвокатська таємниця не має терміну придатності.
  • Тим, хто розпочинає професійний шлях…, пораджу: будьте відповідальними, завжди думайте про майбутнє, розвивайтесь, багато спілкуйтесь з колегами та головне — ніколи нічого не бійтесь.
  • Усе буде добре… «Everything will be okay in the end. If it’s not okay, it’s not the end». John Lennon.
  • У новому році… все буде добре!

Аминат Сулейманова, управляющий партнер AGA Partners

Ссылка на источник

29.12.20