Rus / Ukr / Eng
№1 в международной торговле – Юридическая премия 2018
«Передовой опыт в сфере международного арбитража», – Chambers and Partners
«Ведущая фирма в международной торговле и торговых спорах» – Legal 500
$26,5 млрд – сопровождение крупнейшего контракта на поставку сырьевых товаров из Украины
$1 млрд – выиграно для наших клиентов
90% успешных дел за 13 лет практики
Публикации
Борьба с ветряными мельницами или особенности спортивного «правосудия»

Самостійність – ось що вирізняє спортивні структури, зокрема в питаннях здійснення «правосуддя» щодо їх учасників. Так, кожна спортивна організація самостійно встановлює «правила гри» та санкції за їх порушення. Більше того, організації найбільш розвинених видів спорту мають власні «органи правосуддя» які самостійно встановлюють процедуру розгляду суперечок та, керуючись своїми ж правилами, на власний розсуд вирішують, хто винен та яке покарання має нести. За невиконання таких рішень, спортивна організація може накласти санкції від попередження чи штрафу до заборони участі у змаганнях.

Очевидно, що подібні органи залишаються залежними від організацій, які їх створили. Нерідко, членами таких органів правосуддя є представники учасників організації, які можуть бути прямо чи опосередковано зацікавленими в конкретному рішенні. Крім того, статус цих органів не дозволяє вимагати примусового виконання прийнятих рішень.

Здавалося б, навіщо тоді учасникам організацій звертатися до внутрішніх органів правосуддя, в неупередженості та законності яких є сумніви, якщо можна звернутись до звичайного суду, адже Конституцією України закріплено право кожного громадянина і юридичної особи на судовий захист?

Добровільно-примусово

Специфічним моментом є те, що спортивні організації забороняють своїм учасникам звертатися до звичайних судів до використання всіх внутрішніх засобів правового захисту організації, а також в Спортивному арбітражному суді в м. Лозанні (КАС), як останній інстанції. Звернення ж з позовом до звичайного суду карається застосуванням до учасників дисциплінарних санкцій з боку організації.

Тобто, іншими словами, спортивні організації примушують своїх учасників звертатись за захистом спочатку до власних «органів правосуддя», тим самим обмежуючи їх право на судовий захист. Адже, звернувшись з позовом до загального суду, учасник може бути виключений з організації та змагань, що, відповідно, робить неможливим подальшу участь в змаганнях та існування спортсмена/клубу загалом. А звернення до КАС, як до останньої інстанції,  потребує значних фінансових витрат, що, в нинішніх реаліях є неможливим для більшості спортсменів. До прикладу, лише за реєстрацію звернення до КАС необхідно заплатити 1 000 швейцарських франків, не кажучи вже про вартість самого розгляду та юридичні витрати.

В результаті, спортсмени та спортивні клуби, потрапивши у складну ситуацію, вимушені звертатися до внутрішніх органів правосуддя своїх організацій, та отримавши рішення, в неупередженості та законності якого є сумніви, не мають можливості оскаржувати його в КАС або звертатися до загального суду. Подібна ситуація призводить до того, що суперечки «замикаються» всередині спортивних організацій, що, в свою чергу порушує право спортсмена/клубу на неупереджений розгляд справи з дотриманням норм чинного законодавства.

Неупередженість? Ні, не чули.

Нажаль, подібні ситуації не є рідкістю. До прикладу, нещодавно до нас звернувся український спортивний клуб, у якого виник спір з гравцями, які перейшли до інших клубів всупереч діючим контрактам. Згідно контрактів, всі спірні питання між сторонами підлягали розгляду у порядку та на підставі законодавства України, відповідно до якого договір може бути змінено чи розірвано лише за рішенням суду.

Звичайно, спортивний клуб звернувся до внутрішнього органу своєї спортивної організації, який, розглянувши спір, визнав діючі контракти з гравцями такими, що припинили свою дію, а перехід гравців до інших клубів правомірним. Іншими словами, орган спортивної організації прийняв рішення про розірвання контрактів не маючи на це повноважень, тобто всупереч законодавству.

Цікаво, що одним із членів органу «правосуддя», який виніс дане рішення, був директор спортивного клубу. Саме до цього спортивного клубу і перейшов один з «спірних» гравців. Безсумнівно, з його боку була зацікавленість у прийнятті такого рішення, а отже його участь у прийнятті рішення сама по собі є очевидним та грубим порушенням принципу неупередженості, достатнім для скасування такого рішення.

Більш ніж очевидно, що своїм рішенням даний орган порушив не лише законодавство України щодо порядку розірвання договору, а й фундаментальний принцип вирішення спорів – принцип незалежності та неупередженості.

Що далі?

Незважаючи на ці очевидні порушення, клуб опинився у глухому куті – звернутися до КАС немає фінансової можливості, а звернення до загального суду загрожує виключенням з організації та фактичною «смертю» клубу.

Звичайно, звернення до загального суду також має очевидні недоліки – в першу чергу це відсутність спеціальних знань у галузі спорту. Серед інших недоліків вітчизняного судочинства слід відзначити завантаженість судів. У професійному спорті сторонам вкрай важливо отримати остаточне рішення швидко, враховуючи, що спортивна кар'єра спортсмена зазвичай нетривала.

Звернення до КАС, окрім вартості, має й інші недоліки, зокрема, рішення КАС необхідно визнати й виконати в Україні, що, знову ж таки, передбачає звернення до спортивної організації або українського суду та потребує часу та додаткових зусиль.

Отже, як даний спір був би вирішений у КАС або звичайному суді, звичайно, не відомо; але однозначно, це був би більш неупереджений розгляд справи, та безперечно, з більш ретельним застосуванням чинного законодавства. Але, на жаль, на даному етапі вихід з подібних ситуацій лише один – миритись з рішенням спортивної організації та рухатись далі, зробивши певні висновки на майбутнє.

Як вирішити проблему?

Вирішення даної проблеми може мати безліч шляхів. Один із варіантів – створення альтернативи КАС в Україні – спортивної арбітражної інституції, яка вбиратиме в себе такі позитивні риси КАС як незалежність, кваліфікація та оперативність, але буде більш доступним для українського спорту. Зарубіжний та міжнародний досвід свідчать про переваги створення національної арбітражної інституції. У професійних колах давно існує ідея створення спортивного арбітражу в Україні, однак поки що вона не знайшла свого практичного втілення та залишається на рівні обговорення.

Ще один варіант – надання безоплатної професійної правової допомоги спортсменам у питаннях, які виникають у процесі здійснення спортивної діяльності. Саме тому, нещодавно був започаткований проект «Правова допомога спорту в Україні» метою якого є в першу чергу сприяння справедливому та об’єктивному  розгляду спорів за участю осіб, залучених до спорту та підвищення гарантій захисту їх прав та законних інтересів. Звичайно, це не вирішить проблему, але принаймні, полегшить життя спортсменам та надасть можливість зосередити свої сили безпосередньо на спорті.

07.09.17

AVELLUM и A.G.A. Partners объявляют об объединении

AVELLUM и A.G.A. Partners объявили об объединении двух фирм с 9 июля 2018 года. Это стратегическое объединение позволит консолидировать признанную на рынке трансакционную практику AVELLUM и опытную практику разрешения споров A.G.A. Partners.