Rus / Ukr / Eng
№1 в международной торговле – Юридическая премия 2018
«Передовой опыт в сфере международного арбитража», – Chambers and Partners
«Ведущая фирма в международной торговле и торговых спорах» – Legal 500
$26,5 млрд – сопровождение крупнейшего контракта на поставку сырьевых товаров из Украины
$1 млрд – выиграно для наших клиентов
90% успешных дел за 13 лет практики
Публикации
Арбитражное соглашение (оговорка) считается отдельным от основного договора процессуальным договором. В то время как основной договор содержит материальные нормы, регулирующие отношения сторон, арбитражное соглашение является договором о процедуре разрешения споров этих сторон.

Комментарий Ирины Мороз,
старшего юриста AGA Partners

(специально для "Юридическая практика")

Арбитражное соглашение (оговорка) считается отдельным от основного договора процессуальным договором. В то время как основной договор содержит материальные нормы, регулирующие отношения сторон, арбитражное соглашение является договором о процедуре разрешения споров этих сторон.

В нижеприведенном деле наглядно видно, как должник, не подавший свои возражения против действительности арбитражного соглашения и компетенции арбитражного трибунала до рассмотрения спора по существу, впоследствии не смог ссылаться на данные обстоятельства как на основания непризнания арбитражного решения украинским судом.

В МКАС с распростертыми объятиями

В мае 2002 года между заявителем, украинским предприятием (Заявитель), и производителем медицинских препаратов (Производитель) был заключен договор о дистрибуции (распространении) медицинских препаратов. Заявитель, согласно договору, принял на себя обязательства по осуществлению распространения продукции (медицинских препаратов) Производителя на территории Украины.

В ноябре 2004 года между Заявителем и Производителем был заключен контракт, согласно которому Производитель обязывался продать, а Заявитель купить медицинские препараты. В целях выполнения обязательств по контракту Производитель в период с ноября 2004 года по март 2005 года осуществил поставку препаратов. При этом у Заявителя возникло обязательство по оплате Производителю суммы поставки.

В июле 2005 года Производитель уступил свои права требования по контракту компании из Великобритании (Истец). В связи с тем, что на тот момент Заявитель по контракту имел задолженность в сумме поставки, Истец, ссылаясь на арбитражную оговорку в контракте о передаче спора в коммерческий арбитражный суд при ТПП Украины (МКАС), обратился в МКАС с исковыми требованиями о взыскании долга с Заявителя.

В апреле 2006 года арбитражный трибунал, согласно Регламенту МКАС, вынес решение, поддерживающее исковые требования Истца. При этом Заявитель с заявлением об отсутствии у арбитражного трибунала компетенции на рассмотрение дела не обращался. Напротив, Заявитель принял участие в арбитражном процессе: письменно назначил арбитра, сообщил о дне, времени и месте рассмотрения дела, участвовал в заседании, предоставил отзыв на иск. На протяжении всего арбитражного рассмотрения дела Заявитель не оспаривал компетенцию арбитражного трибунала, что подтверждалось также Заявителем в судебных заседаниях. В ходе арбитражного рассмотрения Заявитель не заявлял о фактах нарушения публичного порядка. Рассмотрев ходатайство Истца о приведении к принудительному исполнению арбитражного решения против Заявителя, районный суд выдал Истцу исполнительный лист.

Оспорить нельзя

Заявитель подал ходатайство в районный суд, требуя отменить арбитражное решение в пользу Истца и признать исполнительный лист, выданный районным судом для принудительного исполнения вышеуказанного арбитражного решения, не подлежащим исполнению.

Заявитель аргументировал свои требования тем, что Производитель поставил, согласно контракту, медицинские препараты, которые не соответствовали по качеству требованиям нормативных документов на момент поставки. Заявитель утверждал, что поставленный товар не подлежал реализации на территории Украины, а поэтому Заявитель не был обязан выполнять условия контракта об оплате суммы поставки по контракту. Таким образом, заключил Заявитель, арбитражное решение, поддерживающее требования Истца об оплате, не соответствовало по императивным нормам закона условиям реализации медицинских препаратов, а, значит, должно было быть отменено.

Также Заявитель утверждал, что арбитражное соглашение не было действительным в отношении него и Истца. Оно оставалось действительным в отношении Производителя и Заявителя. Так как Истец приобрел право требования от Производителя в результате цессии, которая не касалась арбитражного соглашения, Истец не становился стороной данного арбитражного соглашения.

Истец не соглашался с требованиями Заявителя об отмене арбитражного решения и признании исполнительного листа не подлежащим исполнению, ссылаясь на то, что определенные в законе основания для отмены арбитражного решения не соответствовали аргументации Заявителя. Само по себе признание и исполнение, например, не нарушит публичного порядка Украины. Кроме этого, вмешательство суда общей юрисдикции в деятельность Международных коммерческих арбитражных процессов относительно материальных вопросов рассмотрения дела и принятия соответствующего решения не может иметь места. А утверждения Заявителя о недействительности арбитражного соглашения Истец отклонял, ссылаясь на участие Заявителя в арбитражном процессе без каких-либо оговорок.

Кто не воспользовался, тот опоздал

Суд отклонил требования Заявителя, сославшись на то, что, согласно статье 34 Закона о МКАС, вынесенное на Украине в порядке такого арбитража решение может быть обжаловано в суде только путем подачи ходатайства о его отмене в порядке и на основаниях, предусмотренных данной статьей. То есть данная статья не распространяется на случаи признания и исполнения, но может создать отдельное основание для обращения в суд.

Суд также подтвердил, что, согласно статье 5 Закона о МКАС, не должно иметь место никакое вмешательство суда общей юрисдикции в решение международных коммерческих арбитражных судов, кроме случаев, когда оно предусмотрено этим законом. Такими случаями, по мнению суда, являются, например, заявления стороны об отсутствии компетенции у арбитражного трибунала и ходатайство об отмене арбитражного решения на основании статьи 34 Закона о МКАС. Суд отметил, что Заявитель не воспользовался положениями статьи 16 За кона о МКАС относительно заявления в арбитражном процессе об отсутствии у трибунала компетенции на решение данного спора.

Из арбитражного решения суд также определил, что Заявитель участвовал в назначении арбитражного трибунала, был письменно уведомлен о времени и месте рассмотрения арбитражем спора, принимал участие в заседании трибунала, предоставил отзыв на иск. Суд посчитал, что Заявитель не предоставил суду доказательств, свидетельствующих о нарушении публичности порядка, поскольку спор решен компетентным органом и в соответствии с действующим законодательством Украины.

Районный суд не нашел оснований для отмены арбитражного решения, так как Заявитель не заявил своих возражений против действительности арбитражного соглашения и против компетенции арбитражного трибунала, созданного на основании данного арбитражного соглашения, до начала рассмотрения спора по существу. Суд счел, что процедура рассмотрения спора была соблюдена, а вынесенное решение не противоречит публичному порядку Украины. Таким образом, отделимость арбитражного соглашения от основного договора имеет процессуальное значение с материальными последствиями. Сторона основного договора необязательно является стороной арбитражного соглашения, хотя и может стать ею автоматически, не заявив вовремя, то есть до своей подачи по существу спора, о недействительности для нее такого арбитражного соглашения.

Теория

Отделять нужно вовремя

Отделимость арбитражного соглашения от основного договора имеет существенное процессуальное значение.

Если, например, цедент передает права требования по договору без согласия на то должника, то он не может сделать то же самое с арбитражной оговоркой без согласия на то последнего. И если имела место такая цессия по договору, в спорах, которые урегулированы арбитражным соглашением, должник имеет право не считать себя обязанным выполнять арбитражное соглашение в отношении цессионария.

В случае если цессионарий пытается исполнить арбитражное соглашение, подав требование об арбитраже, должник, не желающий такого исполнения, должен до начала рассмотрения спора по существу подать свои возражения против действительности данного арбитражного соглашения и компетенции трибунала, назначенного согласно данному арбитражному соглашению.

Поддельное соглашение не пропустят

Ирина МОРОЗ, старший юрист AGA Partners

Большинство правовых систем поддерживают позицию отделимости арбитражного соглашения от основного договора. Например, в английском праве, которое чаще всего используется в качестве применимого, этот принцип неоднократно подтвержден судебной практикой.

Одним из наиболее известных дел является Fiona Trust v Privalov [2008] 1 Lloyd’s Rep 254, где суд установил, что доктрина отделимости требует прямого возражения против арбитражной оговорки для признания ее недействительной. В английском праве арбитражное соглашение может быть признано недействительным только в исключительных случаях, если сторона может доказать, что соглашение никогда не заключалось: или подпись на соглашении подделана, или соглашение подписано лицом, не имеющим никакого отношения к управлению делами компании (к примеру, уборщиком). В остальных случаях стороны арбитражного процесса могут быть уверенными в том, что английский трибунал подтвердит существование и применение арбитражной оговорки.

14.11.11
На сегодняшний день проблема насилия над детьми в семье является одной из наиболее распространенных форм нарушения прав детей. Поражает и статистика этого явления. Однако и она не отображает в полной мере данной проблемы, поскольку подобные нарушения прав детей имеют латентный характер. Каким же образом законодательно урегулирован вопрос противодействия насилию в семье?

Комментарий Ирины Мороз,
старшего юриста AGA Partners

(специально для "Юридическая практика")

На сегодняшний день проблема насилия над детьми в семье является одной из наиболее распространенных форм нарушения прав детей. Поражает и статистика этого явления. Однако и она не отображает в полной мере данной проблемы, поскольку подобные нарушения прав детей имеют латентный характер. Каким же образом законодательно урегулирован вопрос противодействия насилию в семье?

Четыре формы «наказания»

15 ноября 2001 года был принят Закон Украины «О предупреждении насилия в семье», согласно которому насилием в семье считаются любые преднамеренные действия физического, сексуального, психологического или экономического направления одного из членов семьи по отношению к ребенку, если эти действия нарушают конституционные права и свободы ребенка как человека и гражданина и наносят ему моральный вред, вред его физическому или психическому здоровью.

Таким образом, законодатель выделяет четыре вида насилия над детьми: физическое, сексуальное, психологическое и экономическое. Физическим насилием в семье является преднамеренное нанесение одним членом семьи другому члену семьи побоев, телесных повреждений, что может привести или привело к смерти пострадавшего, нарушению физического или психического здоровья, нанесению вреда его чести и достоинству.

Под сексуальным насилием в семье подразумевается противоправное посягательство одного члена семьи на половую неприкосновенность другого, а также действия сексуального характера по отношению к несовершеннолетнему члену семьи.

Психологическое насилие в семье — это насилие, связанное с действием одного члена семьи на психику другого члена семьи путем словесных обид или угроз, преследования, запугивания, которыми преднамеренно влечется эмоциональная неуверенность, неспособность защитить себя и может наноситься или наносится вред психическому здоровью.

Экономическое насилие в семье — преднамеренное лишение одним членом семьи другого члена семьи жилья, еды, одежды и другого имущества или средств, на которые пострадавший имеет предусмотренное законом право, которое может привести к его смерти, вызывать нарушение физического или психического здоровья.

Во исполнение упомянутого закона также утвержден Порядок рассмотрения заявлений и сообщений о совершении насилия в семье или реальной его угрозе (постановление КМУ № 616 от 26 апреля 2003 года). Так, в случае совершения насилия ребенок может самостоятельно обратиться в устной или письменной форме с заявлением о совершении насилия над ним. В заявлении отмечается фамилия, имя и отчество, местожительство пострадавшего от насилия в семье или члена семьи, относительно которого существует реальная угроза совершения насилия, а также содержится информация о том, кем совершено насилие в семье, время и место его совершения, преднамеренные действия физического, сексуального, психологического или экономического направления, другие обстоятельства совершения насилия в семье или реальной угрозы его совершения.

Согласно пункту 1 вышеуказанного постановления КМУ, принятие и рассмотрение заявлений осуществляется, в частности, управлением или отделом по делам семьи и молодежи соответствующей местной госадминистрации, службой участковых инспекторов милиции и криминальной милицией по делам детей органа внутренних дел по месту жительства пострадавшего ребенка.

«Коррекция лица»

Ответственность за совершение насилия в семье предусмотрена Кодексом Украины об административных правонарушениях (КУоАП). В частности, статьей 1732 КУоАП предусмотрена ответственность за совершение насилия в семье, которая сводится к наложению штрафа. При этом под совершением насилия в семье законодатель подразумевает преднамеренное совершение любых действий физического, психологического или экономического характера (применение физического насилия, которое не нанесло физической боли и не повлекло телесных повреждений, угрозы, обиды или преследования, лишения жилья, еды, одежды, другого имущества или средств, на которые пострадавший имеет предусмотренное законом право, и т.п.), в результате чего мог быть или был нанесен вред физическому или психическому здоровью пострадавшего.

Законом Украины «О предупреждении насилия в семье» предусмотрены такие специальные меры предупреждения насилия, как официальное предупреждение о недопустимости совершения насилия, направление правонарушителя в кризисный центр для прохождения коррекционной программы, защитное предписание.

Так, если человек совершил насилие над ребенком, ему выносится официальное предупреждение о недопустимости таких действий. В случае повторной попытки насилия нарушителя могут направить в кризисный центр. Прохождение коррекционной программы для такого лица является обязательным. В случае совершения лицом насилия в семье после получения официального предупреждения о недопустимости совершения насилия уполномоченными органами может быть вынесено защитное предписание, которым запрещается делать определенное действие (действия) по отношению к жертве насилия в семье, к примеру, получать информацию о месте пребывания жертвы насилия в семье, разыскивать жертву насилия и т.д.

Штраф заменить работами

Однако, как свидетельствует практика, на сегодняшний день механизм реализации противодействия насилию над детьми не является действенным. Законодательство Украины содержит определенные коллизии, значительные пробелы, что, в свою очередь, приводит к неэффективному его применению. В частности, административная ответственность за насилие над ребенком в виде штрафа, сумма которого составляет от 51 до 85 грн, вряд ли остановит право- нарушителя от повторных случаев насилия над ребенком. Такой вид ответственности как штраф следует заменить общественными работами.

Также необходимо предусмотреть механизм реализации коррекционных программ, которые на сегодняшний день действуют только де-юре. При этом важно предусмотреть ответственность за непрохождение таких программ. Неэффективным является на практике и применение официального предупреждения о недопустимости совершения насилия, поскольку влечет за собой обратный эффект: такая мера способствует повторению правонарушителем насилия, а также замалчиванию детьми повторных случаев насилия.

Подводя итог, следует отметить, что с целью улучшения механизма противодействия насилию в семье существует необходимость в усовершенствовании как нормативного регулирования противодействия насилию над детьми, так и механизмов реализации этих положений на практике.


Механизм защиты вне семьи

Ирина МОРОЗ, старший юрист AGA Partners

Сегодня на Украине принят целый ряд законодательных и нормативных актов, регламентирующих механизм защиты как членов семьи, так и детей от насилия и жестокого поведения. Большинство этих нормативных актов устанавливают механизм защиты детей от жестокого поведения в семье и, если внимательно проанализировать правовые нормы в этой сфере, на Украине практически отсутствует эффективный механизм защиты прав детей от жестокого поведения вне семьи, например, преподавателей, воспитателей.
Необходимо также обратить внимание на ряд правовых коллизий, которые снижают действенность прописанных механизмов защиты прав детей. Понятие «жестокого поведения с детьми» не находит четкого и однозначного законодательного определения. Например, в Порядке рассмотрения обращений и уведомлений по поводу жестокого поведения с детьми или реальной угрозы его причинения от 16 января 2004 года № 5/34/24/11 «жестокое поведение с ребенком» включает любые формы физического, психологического или социального насилия в семьи или вне семьи.
В постановлении Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства при рассмотрении дел об усыновлении и о лишении и возобновлении родительских прав» понятие «жестокое поведение с детьми» несколько детализируется и заключается в «физическом или психическом насилии, применении недопустимых методов воспитания, унижении человеческого достоинства ребенка и т.п.
Это только некоторые примеры законодательного разногласия. Отсутствие единого понимания понятия «жестокого поведения с детьми» создает существенные преграды относительно привлечения к ответственности субъектов нарушения прав ребенка, а также снижает механизм защиты детей от жестокого поведения. А отправной точкой для создания эффективного механизма защиты прав детей является законодательное закрепление понятия и объема прав, а также определение действий, нарушающих эти права.

 

 

05.11.11
Вашему вниманию материалы с осенней конференции по семейному праву Американской Ассоциации Юристов.

Аминат Сулейманова,
Управляющий партнер AGA Partners

American Bar Association

Section of Family Law

Fall CLE Conference, 2011

 

Coming Home with Baby: How to Advice U.S. Intended Parents Who Go Abroad to Have Children Through ART.

27- 29 October 2011

 

Assisted Reproductive Technologies in Ukraine

Aminat Suleymanova,

Ukrainian Bar Association

Nowadays raises the number of couples suffering infertility problems. Medical science goes forward and offers different solutions of infertility: in-vitro fertilization, artificial insemination, egg and sperm donation, surrogacy motherhood. Unfortunately only several countries have legally recognized artificial methods of fertility treatment. Ukraine is one of not numerous states that have legally provided the use of assisted reproductive technologies. Therefore Ukrainian jurisdiction has become so to say “lifebuoy for” many foreign couples trying to have their own baby.

Through unawareness of law the spouses crossing the border could meet a range of problems using assisted reproductive technologies in Ukraine. The most frightful in this situation is that any problems which may appear during and/or after the treatment concerns a life of teeny individual. Therefore in this paper we will try to describe some legal aspects of assisted reproductive technologies in Ukraine which may be useful for potential patients or their legal advisors.

Assisted reproductive technologies are legally recognized in Ukraine by law and are regulated by the Family Code of Ukraine 2002, the decree of the Ministry of Health Care of Ukraine No. 771 adopted on the 23 of December 2008 On the Approval of the Instruction about the Order of Assisted Reproductive Technologies Application (hereinafter Instruction No. 771), the Rules of Registration of Civil Status Acts in Ukraine approved by the decree of the Ministry of Justice of Ukraine on 18 October 2000; The Law of Ukraine on Fundamental Legislation on Health Care adopted on 19 of November 1992; Civil Code of Ukraine 2004.

Under Ukrainian law Assisted Reproductive Technologies are defined as the methods of treatment of infertility, by which the manipulations with reproductive cells, separate or all stages of preparation of cells, the process of fertilization and the embryo growth before its transference to the recipient womb is accomplished in-vitro (Instruction No. 771).

The methods of treatment by assisted reproductive technologies include: In-vitro fertilization (IVF) - control ovarian stimulation for oocyte receipt, sperm receipt, oocyte insemination and embryo cultivation, including ICSI- Intacytoplasmic Sperm Injection, embryo transplantation to the woman’s cavity of uterus; infra uterus sperm insemination; application of donors gametal cells and embryos; surrogacy motherhood.

Ukrainian law strictly provides the order of application of assisted reproductive technologies, medical indications for its applications, form of the documents which shall be signed.

Under Ukrainian law the intended parents are considered to be the patients of assisted reproductive technologies treatment and shall pass the treatment according to the Instruction No. 771.

The relations with medical institution are process by filling the necessary applications by the patients (intended parents) the forms of these applications are established by law.

Assisted reproductive technologies shall be applied only under medical indications by the written free will of the patient and by the statement of the patient (patients) concerning the application of supporting reproductive technologies (the form of this statement is provided by the Instruction No. 771).

Assisted Reproductive technologies cannot be applied under some moral, religious, philological views of the parents. The only grounds for application of ART are medical indications provided by the Instruction No.771

The right to apply assisted reproductive technologies has only accredited Ukrainian clinics. The accreditation is made by the Ministry of Health Care of Ukraine to reconfirm the level of medical services and confer appropriate degree. The necessary requirements for accreditation are presence of the license of Ministry of Health Care of Ukraine to apply assisted reproductive technologies treatment, equipment base and sufficient work experience of medical staff.

Intended parents have right to freely choose the clinic on their own discretion, there is no any need to receive official direction for treatment.

Who has right to use assisted reproductive technologies?

Assisted reproductive technologies and in particular, surrogacy treatment, may be applied only for marriage couple (a man and a woman).

According to the Constitution of Ukraine (1996) foreigners who stay on the legal basis on the territory of Ukraine have the same rights and obligations as citizens of Ukraine. There are no any restrictions for foreigners to pass the treatment by assisted reproductive technologies in Ukraine; therefore they have equal rights to apply assisted reproductive technologies with Ukrainian citizens. Registration of child born by foreigners with assisted reproductive technologies is made in order established by Ukrainian law.

It worth to mention that Supreme Council of Ukraine is currently discussing a new amendments regarding application of ART, in particular restriction the age of woman who can apply ART to 51 years. Restriction of surrogacy treatment for foreigners, in particular it is proposed to allow surrogacy treatment only for the citizens of Ukraine and foreigners - citizens of the countries in which this method of assisted reproductive technology is not prohibited by law, and in cases when foreigners live in the state other than the state of their citizenship - by the law of the state of their residence. It is proposed that obligatory precondition of application of surrogate motherhood is the genetic connection of the child with at least one of the future parents and absence of direct genetic connection of the child with surrogate mother.

Most probable that this discussed amendments with some corrections will be adopted in law.

The ground to introduce restriction of surrogacy treatment for foreigners is to guarantee legal recognition of paternity over the child born with ART in the country of parents’ residence.

Documents executed in clinic

Ukrainian legislation establishes some standard form of documents which shall be executed in the clinic by the spouses (intended parents): statement of patient/patients in relation to application of ART; patient application to use oocytes; application of the recipient of donor gametal cells, patient medical card and others. However in practice very often the clinics make their amendments and alterations to this standard forms or offer for the patients the documents which absolutely differ from that established by law. The problem is that the legal force of such altered documents may be disputable and if this issue will be brought before the court, the legal grounds to recognize such documents unenforceable under Ukrainian law may exist.

Unfortunately the Ukrainian court practice concerning the issue of assisted reproductive technologies includes only a few court decisions, and it is difficult to foresee the outcome of any possible dispute. Therefore this shall be an important forewarning for couples to understand and apprehend the content of the documents they sign. Ukrainian law provides that assisted reproductive technologies shall be applied strictly under the requirements of Ukrainian law, therefore all documents signed and actions made in defiance of the law may be recognized invalid or unlawful through the court proceeding in Ukraine. This is the important reason for intended parents to make independent legal counseling during assisted reproductive technologies treatment in Ukraine.

 Intended parents file all necessary documents directly in the clinic. The issue what method of treatment to apply is solved after the intended parents file application in clinic and pass the appropriate medical examination.

Generally speaking the scheme of application of ART is as follow:

  1. Intended parents choose the clinic; agree the terms of their cooperation and fees.
  2. Execute necessary documents in clinic, pass examination and treatment, carry the pregnancy, and birth of a child.
  3. Register the child birth according to Ukrainian law.
  4. Receive child travel document at the consulate (embassy) of their country situated in Ukraine.
  5. Get child abroad.

Counseling and legal advice prior the treatment

Ukrainian legislation is silent as to the necessity to receive legal and psychological counseling by the intended parents (and surrogate mother) prior to ART treatment. This issue puts to the parties own discretion.

That concerns medical advice; there is obligation of medical institution which follows from the Instruction No. 771 to objectively inform intended parents (and the surrogate mother) about the methods of treatment which will be applied, the methods of embryo transplantation and conception, the possible compliances and consequences of such treatment.

Legal status of child born with the assisted reproductive technologies

Under the general rule of Family Code of Ukraine:

The child conceived and born in marriage descends from the spouses (art.122 of Family Code of Ukraine).  

Descend of a child born with assisted reproductive technologies is defined by art. 123 of Family Code of Ukraine:

  1. 1.    In case of birth by a wife a child, conceived as the result of use of assisted reproductive technologies, accomplished with a written consent of her husband, he is registered as the father of a child. 
  2. 2.    In case of transplantation to the body of another woman the embryo conceived by the spouses (a man and a woman) as the result of use of the supporting reproductive technologies the spouses are considered to be the parents of a child. (Surrogate motherhood)
  3. 3.    The spouses are considered to be the parents of a child, born by a wife after transplantation to its body the embryo conceived by a husband and wife as the result of use of assisted reproductive technologies (artificial insemination, in-vitro fertilization, donation of gametal cells).

By virtue of the provisions of Family Code of Ukraine, the spouses are recognized as the sole legal parents of a child born with the assistance of assisted reproductive technologies.

Ukrainian legislation also excludes possibility of challenging of maternity in the cases, provided by the part 2 and 3 of the article 123 of the Family Code of Ukraine (p.2 article 139 of the Family Code of Ukraine (2002).

Registration of child birth

Ukrainian legislation recognizes the intended parents as the sole legal parents of a child born with assisted reproductive technologies; accordingly they bear all parental rights under Ukrainian law and are obliged to register the child birth in accordance with the requirements of Ukrainian law.

The registration of child birth shall be accomplished according to the Rules of Registration of the Civil Status Acts in Ukraine approved by the decree of the Ministry of Justice of Ukraine adopted on 18 October 2000.

The registration of civil status acts upon the application of foreigners and stateless persons is carried out in accordance with the Ukrainian legislation.

To register the child birth intended parents are obliged immediately at the latest one month after the child birth apply to the bodies of civil status acts registration at the place of child birth with following documents:

•          Application about the registration of child birth

•          National passports with notarized translation into Ukrainian

•          Medical birth certificates form No. 103/о

•          Certificate about passing supporting reproductive technologies treatment and

•          Proof of payment the state duty

If the child was born using surrogate motherhood method the intended parents shall also submit:

  • Notarized written consent of the surrogate mother to record the spouses as the parents of child;
  • Certificate about genetic connection of the parents (father or mother) with the child;

The intended parents are registered as the sole legal parents of a child on child certificate of birth.

Сhild nationality

Unfortunately the issue of child nationality does not have special legal regulation under Ukrainian law and is subject to general provisions of Law on Citizenship of Ukraine.

Ukrainian legislation on citizenship is based on the principles of prevention the occurrence of double nationality and occurrence of statelessness and provides the right of a child for prior acquisition of her parent’s nationality (if they are the foreigners). So, the child born with the assisted reproductive technologies first of all have the right to acquire the citizenship of her foreign parents, under the domestic law of their residence.

The only possible ground for the child born on the territory of Ukraine to acquire Ukrainian nationality by birth if both of her parents are foreigners is article 7 (4) of the Law of Ukraine on Citizenship of Ukraine adopted on 18 of January 2001:

A person born on the territory of Ukraine from the foreigners, who on the legal basis reside on the territory of Ukraine and has not acquired by birth the citizenship any of her/his parents, is considered to be the citizen of Ukraine.

“reside on a legal basis on the territory of Ukraine” means – residence on the territory of Ukraine of foreigners or stateless persons…who have registered on the territory of Ukraine their national passport or have permanent or temporary residence permit on the territory of Ukraine…

The foreigners may receive temporary or permanent residence permit only if they immigrate on the territory of Ukraine or enter Ukraine for job placement, in all other cases the foreigners may stay on the territory of Ukraine on the temporary basis upon the registration mark at their passport documents.

The order of registration of foreigners’ national passport on the territory of Ukraine is provided by the Rules of Entrance, Departure and Travel in Transit through the Territory of Ukraine by the Foreigners and Stateless Persons and is made at a passing post of National State Border.

Registration is made for a period of a short term residence on the territory of Ukraine – in case of visa entrance for the period of visa duration ….in case of visa-free entrance no more than 90 days during the 180 days from the first entrance…

The child born with the assisted reproductive technologies may have basis for seeking Ukrainian citizenship at the condition:

-           both of her foreign parents have legally resided on the territory of Ukraine at the time of her birth that is confirmed by the stamp at the national passports of foreigners.

-           the child didn’t acquire nationality any of her foreign parents by birth.

Ukrainian legislation provides the procedure of finalization of acquisition of Ukrainian citizenship by birth in accordance with the article 7 part 4 of the Law of Ukraine on Citizenship of Ukraine. The parents shall submit to the division of the Department of Citizenship and Immigration of Ukraine:

a)         application to finalize acquisition of Ukrainian citizenship by birth (the form is approved by Ukrainian legislation);

b)         copy of the child certificate of birth;

c)         copies of the documents confirming parents foreign citizenship;

d)        copies of the documents which confirm that the parents have resided on the legal basis on the territory of Ukraine at the time of child birth (this may be parents national passports with the registration mark in Ukraine).

e)         declaration that the child did not acquire by birth the nationality any of her parents (at declaration shall be indicated the appropriate provision of law of foreign state according to which the child did not acquire nationality any of her parents. The form of this declaration is approved by Ukrainian legislation).

Upon considering of these documents may be adopted decision to register acquisition of Ukrainian nationality by birth. The person who has the right to acquire Ukrainian nationality by birth is considered to be Ukrainian national from the time of the birth; finalization of acquisition of Ukrainian citizenship only certifies its acquisition.

This procedure of acquisition of Ukrainian nationality may also be applied to the child born with assisted reproductive technologies, as her sole legal parents are considered to be the foreigners and they are registered as such at the child birth certificate.

In situation if neither legal grounds for the child to acquire the nationality of her foreign parents exist nor requirement for acquisition of Ukrainian nationality by birth (indicated above) are met, the legal status of a surrogate born child in Ukraine may be compared to a stateless person. According to the law of Ukraine on Citizenship, Article 1:

The stateless person is a person who is not recognized as a citizen of any state according to the legislation of each state. 

In each particular case it is very important to note the specific requirements of law of intended parents’ citizenship and the national rules of entrance of the country of their residence before entering Ukraine for having a baby through ART and in these circumstances consider suitability to acquire parents’ citizenship for the baby.

Compensation

Assisted reproductive technologies treatment may be applied for state funds only at state health care medical institutions of Ukraine and only upon the decision of the committee of Ministry of Health Care of Ukraine according to the order of the Ministry of Health Care of Ukraine No 579 dated 29 of November 2004. The rights to seek treatment for the state funds have only residents of Ukraine.

Those couples who temporarily enter Ukraine for treatment with assisted reproductive technologies do not have any right to receive state monetary support for child birth with the assisted reproductive technologies. Foreigners have right to receive state monetary support for the child birth only if they permanently live on the territory of Ukraine.

Costs for treatment

The costs for medical treatment with assisted reproductive technologies differ depending from the methods of treatment, clinic tariffs for services, the scope of services, attempts of fertilization e.t.c. It is difficult to determine the general costs for treatment as each case is individual and intended parents have to contact directly the clinic they choose and inquire the possible costs for treatment. Generally speaking the costs for the treatment by surrogate motherhood method (including the compensation for surrogate mother, medical services, legal advice e.t.c.) may constitute from 25 000 to 40 000 USD.

Getting child home. Travel documents.

 The issue of child travel documents is closely connected with the child nationality and the entrance rules of parent’s country of residence. Ukrainian authorities are empowered to give travel documents only for children-nationals of Ukraine according to the law of Ukraine on the Order of Entrance in Ukraine and Departure from Ukraine the Nationals of Ukraine dated January 21, 1994. If the child does not acquire Ukrainian nationality in order described above, Ukrainian authorities are not empowered to give any travel documents for this child and the parents have to apply to consulate or to the embassy of their state in Ukraine and receive travel documents for the child according to their national legislation.

To take the child through Ukrainian border Ukrainian custom authorities will require apart from the child certificate of birth also travel document for the child issued by the consulate of parents country of residence or the child’s name shall be putted down to the parents passports.  

However if the child acquire Ukrainian nationality and finalize its acquisition in order described above, it may be possible to consider the opportunity to receive the child travel document from Ukrainian authorities.

Visa tips

The grounds for foreigners and stateless persons stay on the territory of Ukraine are  regulated by the Law of Ukraine on the Legal Status of Foreigners and Stateless Persons dated 04.02.1994 and by the Rules of Entrance, Departure and Travel in Transit through the Territory of Ukraine by the Foreigners and Stateless Persons and is limited by certain events:

1.         Immigration to Ukraine for permanent residence (foreigners stay in Ukraine according to the permission for permanent residence).

2.         Job placement for a definite period (foreigners stay in Ukraine according to the permission for temporary residence).

3.         Temporary stay on the territory of Ukraine (in case of visa entrance for the period of visa duration ….in case of visa-free entrance no more than 90 days during the 180 days from the first entrance.

Ukraine has set visa free regime for citizens of US, Canada, Japan, European Union countries, Norway, Monaco, San Marino, Andorra, Iceland, Swiss Confederation and Liechtenstein. Visa free regime is established for the period of up to 90 days staying in the country.

 If intended parents come from the country that do not have visa free regime with Ukraine the most possible for them is to get short term visa marked as type C or VC.  Short term visa is processed as one-time, two-time or multiple visa for the period of six month or other period, depending from the documents which are the basis to process visa but no longer than for 5 years period.

The ground to process visa may be invitation from medical institution of Ukraine. The term of foreigners stay on the territory of Ukraine for foreigners on the basis of short term visa (C, VC) may be no longer than 90 days during 180 days from the day of first entrance.

The bodies authorized to process visa are diplomatic representation or consular office of Ukraine on the territory of foreign state.

Consular fees for visa process are as following: one time visa – 85 USD; two time visa – 130 USD; multiple visa – 200 USD.

To process the visa, intended parents shall submit the following documents to the authorized bodies:

  1. Filled in visa form together with invitation.
  2. Valid passport documents
  3. Two photos size 3 x 4
  4. Document confirming payment of consular fees.

Authorized bodies may also request other documents confirming the foreigner’s financial status, return tickets, hotel reservation e.t.c.

The number of visits intended parents shall make during assisted reproductive technologies treatment will depend upon the method of treatment and is agreed with the doctor directly in the clinic. Depending from the number of visits they shall make, intended parents shall decide what kind of visa they should process.

Intended parents may stay on the territory of Ukraine within the period specified in visa.  For the extension of the term of stay on the territory of Ukraine foreigners have to get special permission at the Department of Citizenship, Immigration and Physical Persons Registration in established order. The grounds to extent the term of residence on the territory of Ukraine are similar with the grounds for visa receiving according to its specific type (e.g. invitation of specified form or the invitation of medical institution).

The child birth does not establish any special legal ground for intended parents to remain in Ukraine.

Insurance

On 22 of June 2011 Cabinet of Ministers of Ukraine has pass a resolution  On the Order of Rendering Medical Assistance for  Foreigners and Stateless persons who Temporarily Stay on the territory of Ukraine. According to this resolution the cost for medical services rendered for foreigners shall be determined by medical health care institution that has rendered such medical services. Foreigners shall pay for rendered services in cash or non-cash transfer only in national currency.  The foreigners have right to conclude insurance agreement with Ukrainian insurance company according to their insurance programs. In case of occurrence of insured accident covered by insurance policy, insurance company shall pay for medical treatment. Unfortunately Ukrainian insurance companies do not have insurance programs covering treatment by supporting reproductive technologies (including surrogate motherhood).  Therefore intended parents shall bear personally all expenses of supporting reproductive technologies treatment.

We are aware about the following insurance program available for foreign parents in Ukraine:

-          Insurance of surrogate mother in case of disease. Insured accidents may include: death of surrogate mother, dead born child, birth of child with physical deviances.

-          Insurance of surrogate mother from accident

-          Insurance of intended parents’ financial risks. Insured accidents may include: failure to fulfill surrogacy agreement by surrogate mother, non-fulfillment of the agreement by the clinic.

Other possible ways of insurance intended parents may find out directly in clinic, depending on the particular circumstances of the case.

Surrogate motherhood.

One of the most frequently used methods of ART is surrogate motherhood. Under Ukrainian law surrogacy motherhood is defined as the method of infertility treatment by assisted reproductive technologies and is mainly regulated by the Instruction No. 771.

The rights to use surrogate motherhood method have only married spouses.  The intended parents (the spouses) have to pass medical examination in the clinic and file at the clinic all necessary documents as described above (among which the application for use of supporting reproductive technologies treatment, the application of the recipient of donor gametal cells) e.t.c.

The surrogate mother has to present her written drawn up free will to become the surrogate mother and carry the pregnancy, which very often is executed in the form of surrogacy agreement.

Intended parents may use surrogate motherhood method only under certain medical indications provided by the Instruction (e.g. absence of womb, unsuccessful 4 or more attempts to use assisted reproductive technologies treatment, difficult somatic disease which make impossible to carry the pregnancy, deformation of womb e.t.c.). Ukrainian legislation provides the scopes of medical examination for both of spouses and for surrogate mother and the list of contraindications to use surrogate motherhood method.

Under the general rule provided by Article 123(2) of Family code of Ukraine during application of surrogate motherhood method the baby shall be conceived using spouse’s gametal cells. However the Instruction provides opportunity for the spouses amongst other methods of treatment to use donated gametal cells, and establishes the medical indications and procedure of it application. Therefore in practice the child may be conceived using: wife’s egg + husband sperm; donor’s egg + husband sperm; wife’s egg + donor sperm. It is necessary to admit that Ukrainian legislation does not allow using only donor’s gametal cells for baby conceiving. The baby shall be genetically related at least with one of the spouses.

In this relation it worth to draw attention to the decision of Kiev Solomianskyi district court held on 6th of October 20101. This case concerns spouses, who came from USA trying to have the baby through surrogacy treatment in Ukraine. They entered into surrogacy arrangements with Ukrainian surrogate mother and pass the treatment in accredited Ukrainian clinic. The child was conceived using donor’s oocytes and donors sperm, neither intended father nor intended mother have biological connection with the born child. In spite of this they were registered as the parents of a child on the child certificate of birth. The deputy prosecutor initiated court proceeding with the demand to nullify the record about the parents of a child.

_______________________________

1Descision of Kiev Solomianskyi district court held on 6th of October 2010, case No. № 2-2283-1/10

The court satisfied his demands on the basis of article 123(2) of Family Code of Ukraine, which provides:

In case of transplantation to the body of another woman the embryo conceived by the spouses as the result of use of the supporting reproductive technologies the spouses are considered to be the parents of a child.

As the intended parents did not have any biological connection with the child, the court found that they cannot be registered as the parents of a child on a child certificate of birth and hold the decision to amend the records about the child birth at the book of registration of civil status acts and register the parents of a child on the basis of article 135 of Family code of Ukraine which provides the order of registration of child birth if her parents are unknown:

If the parents of a child are unknown, the registration of child birth is made under the decision of Custodian body which determines the surname, name and patronymic name of a child and the records about the parents of a child.

In such a way the court has cancelled the records about foreign parents of a child and deprived them of possibility to be legally recognized as the parents of a child under Ukrainian law.

It worth to pay attention to the fact that surrogate mother also cannot be biologically connected with the child. Such situation neither falls within the notion of “surrogate motherhood” under Ukrainian law nor it has any legal regulation, therefore the surrogacy motherhood in Ukraine is allowed only with use of spouses and donors gametal cells.

Surrogate Mother

The requirements for the surrogate mother are provided by Section 7(4) of the Instruction:

The surrogate mother shall be an adult capable woman provided that she has her own healthy child, presented her written drawn up free will and has no medical contraindications.

Usually each clinic has its database of potential surrogate mothers and the intended parents have opportunity to choose the woman from this database. The surrogate mother may also be the woman acquainted with the intended parents or their relative, provided she meets above mentioned requirements.

There is no any specific requirement as to the marital status of surrogate mother. The surrogate mother and her husband have neither the status nor the rights and duties of parents of surrogate born child.

However, if the surrogate mother is married the issue of receiving the husband consent for a wife to become a surrogate mother may appear. Ukrainian legislation neither entails any rights or obligations to the husband of surrogate mother nor establishes a specific requirement to receive consent of a husband for a wife to become a surrogate mother. Although we consider, that to receive the consent of husband of married surrogate mother is enough sufficient.  The presumption of fatherhood established by the article 123 of the Family Code of Ukraine (2002) provides that the father of a child born in marriage is considered to be the husband of a woman. There is no prohibition in Ukrainian legislation to challenge the paternity on the basis of p.2 article 123 of the Family Code of Ukraine (at assisted reproductive technologies application when the surrogate mother is involved). From this follows, that theoretically the husband of married surrogate mother can challenge the paternity of surrogate born child.

In addition, the consent of a husband of married surrogate mother is necessary to secure the validity of surrogacy agreement. On the assumption of the p.2 article 65 of the Family Code of Ukraine (2002):

The husband has right to apply to the court with the claim about the rescission of the agreement, on the basis it was concluded by another spouse without his/her consent, if this agreement is beyond the scopes of minor domestic agreement.

On the basis of above mentioned provisions, we could make the conclusion, that although Ukrainian legislation neither require to receive the consent of a husband of surrogate mother nor entail any parental rights to him to avoid any possibility of challenging the paternity and to provide the validity of the surrogacy agreement, it is necessarily to receive the husband written consent of married surrogate mother.

Surrogacy Agreement

As a rule in practice to settle the relations on surrogacy, the parties conclude surrogacy agreement which simultaneously present their consent to surrogacy arrangements. Surrogacy agreement may be bilateral (between the intended parents and the surrogate mother) or the medical institution may be included as the third party to the surrogacy agreement.

Ukrainian law is silent as to the necessity of signing of surrogacy agreement, its form, content and the party’s rights and responsibilities under such agreement. Therefore the parties may upon their own discretion decide whether to sign the surrogacy agreement and the terms they would like to agree in it.

As to the legal nature of the surrogacy agreement, it has some features of service agreement, under Civil Code of Ukraine (2003). Consequently the surrogate mother shall be considered the contractor and the spouses who rendered their genetic material for conception are considered to be the customers under the surrogacy agreement.

Therefore the subject of the surrogacy agreement, concluded between the intended parents and surrogate mother shall be worded as “carrying of pregnancy and birth of a child conceived by the spouse after undergoing assisted reproductive technologies treatment”, that is to say, rendering special service by the surrogate mother and receiving for it appropriate compensation.

All others elements of surrogacy agreement, in particular, its term, payments, parties rights and obligations, the terms of its dissolution, suspension, responsibilities of the parties shall be agreed by the parties mutual consent.

It is essential for the parties to follow the general provisions of Civil Code of Ukraine (2003) on agreements to provide the validity of surrogacy agreement.

The content of this agreement shall not contradict with the provisions of this Code, other acts of civil legislation and with the moral bases of the society (art.203 of Civil Code of Ukraine)

 It is necessary to point out some requirements for conclusion of surrogacy agreement which are necessary to follow to provide its validity under Ukrainian law:

•          The surrogacy agreement shall be concluded till the moment of embryo conception and its transference to the surrogate mother. The surrogacy agreement concluded after the child conception may be considered as the agreement on transfer of child and may be invalidated (Civil Code of Ukraine 2003).

•          A person cannot be the subject of the civil agreement; therefore the wording of the subject of the surrogacy agreement cannot provide transfer of a child to the biological parents by the surrogate mother or transfer/relinquish of parental rights (Civil Code of Ukraine 2003).

•          Assisted reproductive technologies may be used only by the spouses who have registered their marriage; consequently the surrogacy agreement shall be concluded only by the spouses who have registered their marriage. (art. 123 of the Family Code of Ukraine 2002).

•          The parties of the surrogacy agreement shall be adult and capable persons (art. 203 of the Civil Code of Ukraine 2003).

•          The surrogate mother shall be an adult capable woman provided that she has her own healthy child, presented her written drawn up free will and has no medical contraindications. The surrogate mother shall be objectively informed concerning the procedure of application of supporting reproductive technologies treatment (Instruction # 771).

Another very important issue is the legal form of the surrogacy agreement. A great number of Ukrainian scientists, among them Viktirya Moskalyk (candidate of legal science, lecturer of the department of civil law and procedure of Kharkiv National University of Internal Procedures) in her article published in the journal “Notary for You” №12 (86) December 2006 considers that this agreement for the purpose of the rights and interests of the parties and the rights of surrogate born child shall be concluded in writing and notarized. Notarial certification of surrogacy agreement in some aspects will guarantee the validity of this agreement (in particular legal capacity, free will of the parties of the agreement, the presence of necessary documents for it conclusion) and make impossible its invalidation in these aspects. Nevertheless, the absence of notarial certification of surrogacy agreement does not lead to its invalidation and the parties have right to decide whether they want to notarize such agreement. The parties are free to agree whether to make notarial certification of such agreement. 

Payments under Surrogacy Agreement

I would like also to dwell upon the legal grounds of the payments which may be agreed and received by the surrogate mother under surrogacy agreement.

The general provisions of Civil Code of Ukraine 2003 on agreements (Art. 632) provide:

1.         The price in the agreement shall be determined by the mutual consent of the parties.

On the assumption that the surrogacy agreement is the kind of agreement for rendering services, the provisions of the Civil Code of Ukraine 2003 about the payments under the service agreements shall apply. In relation to the payments there are two kinds of service agreements under the Civil Code of Ukraine 2003: the service agreement on fee basis and the service agreement on free of charge basis.

The provisions of Civil Code of Ukraine on Service Agreements Article 903:

If the agreement provides rendering services for fee, the customer shall pay for rendered services the amount, within the terms and in order, determined in the agreement.

      Article 904 of Civil Code of Ukraine 2003:

 

Under the free of charge service agreement the customer is obliged to compensate to the contractor all actual costs for rendering services.

At the absence of specific legal regulation, there are different views of Ukrainian scientists to this issue. For example, Viktoria Moskalyk (candidate of legal science, lecturer of the department of civil law and procedure of Kharkiv National University of Internal Procedures) in her article published in the journal “Notary for You” №12 (86) December 2006 considers that the price under the surrogacy agreement may consist of two parts:

1.         Compensation of actual costs of surrogate mother connected with the execution of the agreement, this includes the costs for: medical treatment, increased nourishment, medicines, loss of salary e.t.c.

2.         Reward for rendered services, agreed by parties’ mutual consent, this reward shall not include the surrogate mother expenditures connected with pregnancy and child birth.

Antonov S.V. candidate of legal science, attorney-at law, research worker of the Institute of State and Law named by V. M. Koretskiy  in his article “The Legal Regulation of Application Supporting Reproductive Technologies and Protection of Rights of its Participants in Ukraine and Abroad” considers that correctly composed surrogacy agreement may establish only monetary compensation with the aim of creation of the most favorable conditions for carrying of pregnancy by surrogate mother and her further rehabilitation .

To my mind, in any case special attention shall be paid to the wording of the provisions of surrogacy agreement about the payments. The payments cannot be made for the transfer of a child or the transfer or deprivation of parental rights of surrogate mother, as it will come into conflict with Ukrainian legislation and moral bases of the society. At the same time Ukrainian law does not forbid to establish the special remuneration to the surrogate mother for rendering services of carrying of pregnancy and child birth and/or compensation of all reasonable expenses connected with rendering of such services, in particular costs for loss of salary, medical treatment, medicines, clothes, housing e.t.c.

In what circumstances intended parents are recognized as the parents of surrogate born child?

The intended parents are recognized automatically as the parents of a child by virtue of law provisions. However there are certain requirements for them to follow at the procedure of assisted reproductive technologies application provided by law to be recognized and registered as the parents of a child:

1.  To pass the treatment by supporting reproductive technologies by the method of surrogacy in accordance with the Instruction # 771.

2. Prior to the conception the intended parents have to present their written consent for implantation and carrying of an embryo conceived after undergoing IVF treatment by the surrogate mother. This follows from the article 123 (2) of the Family Code of Ukraine and  article 48 of the Law of Ukraine on Fundamental Legislation on Health Care adopted on 19 of November 1992:

Artificial fertilization and embryo implantation shall be accomplished in accordance with the conditions and order established by the Ministry of Health Care of Ukraine by the medical indications of adult woman subject to such actions provided the presence of written spouses consent, securing the donor anonymity and protection of medical secrecy.

3. Prior to the conception the surrogate mother shall present her written drawn up free will to become surrogate mother, carry the pregnancy and born the child for intended parents.

In practice the consent of intended parents and surrogate mother may be executed by signing of surrogacy (gestational) agreement.

4. The surrogate born child shall be biologically related at least with one of the parents. According to the Instruction # 771:

Registration of a child, born with the assisted reproductive technologies by means of surrogate motherhood is accomplished in order established by active Ukrainian legislation at the presence of the certificate on the genetic connection between the parents (mother or father) and the embryo.

5. The surrogate mother shall present her notarized consent to register the intended parents as the parents of the child at child certificate of birth.

Donation of gametal cells and embryos

According to the Instruction No.771.

Donation of gametal cells and embryos is the procedure, by which the donors by their written, voluntary will give their sex cells - gametal cells (sperm and oocyte) or embryos for infertility treatment in other persons.

The donors of gametal cells cannot undertake parental obligations as to the prospective baby.

The donation of gametal cells and embryos is carried out at the presence of Application of oocyte donor, Sperm donor Application, Embryos donors’ application.

The donor of oocytes may be:

-Female acquainted with the patient;

-Anonymous voluntary donors;

- Patients of supporting reproductive technologies program, who under their written free will gave for the recipient part of their oocytes.

The sperm donor may be male from 20 up to 40 years old at the condition that he has his own healthy born child.

Instruction No. 771 provides certain physical and healthy requirements for oocyte and sperm donors, the scope of medical examinations for sperm and oocyte donors, the list of documents required from oocyte and sperm donors, the scheme of oocyte donation.

Intended parents may use donors’ gametal cells for child conception only under certain medical indications provided by the Instruction No. 771. Usually the clinic have it database of donors.

Anonymity of Donors

Under the Instruction No. 771:

The phenotypic portrait of donors of gametal cells and embryos donors shall be provided for the recipient.

In other words intended parents receive only non-personified information about medical-genetic examination of anonymous donors, their nationality, appearance, e.t.c.

The use of donor gametal cells and donor embryos is carried out by the Application of the recipient of donor gametal cells/embryos (the form of this application is established by law).

 Signing this application intended parents oblige them not to disclose the personality of donors.

Besides, according to the Law of Ukraine on Fundamental Legislation on Health Care adopted on 19 of November 1992 Article 48:

Application of artificial fertilization and embryo implantation is made with securing of donors anonymity and preservation of medical secrecy.

Disclosure of donor’s anonymity may be accomplished in order established by Ukrainian legislation.

At the date there is no enacted legal act in Ukraine providing special circumstance to disclose the donor’s anonymity.

Do the donors entail any rights or duties in relation to the child?

In accordance with chapter 5 part 2 of the Instruction No. 771:

The donors of gametal cells cannot undertake parental obligations as to the prospective baby.

At assisted reproductive technologies treatment Ukrainian legislation proceeds from the presumption of parentage of intended parents (art. 123 (2) Family Code of Ukraine 2002) and does not endue any parental rights to the donors of gametal cells.

The sperm and oocyte donors cannot undertake any parental right to the baby at assisted reproductive technologies treatment in any circumstances.

The parents who are the patients of assisted reproductive technologies treatment and gave their consent for use of donor’s gametal cells are considered to be the sole legal parents of child born with assisted reproductive technologies, even when the embryo was conceived with the genetic material of one of the parents (sperm or oocyte) and the donor’s gametal cell.

Difficulties of Getting Child Home

The majority of difficulties arise after the child birth when the parents meet the problems of getting the child abroad to their home. From the first glance, it seems that no any problems may appear, as surrogacy motherhood is legal in Ukraine and being registered as the parents of a child on a child birth certificate, the spouses can easily obtain necessary travel permissions.  However everything is much more complex and complicated. Usually the possibility to get the child travel documents depend on the legal regulation of surrogacy in the country of parents’ jurisdiction. Surrogacy motherhood is allowed only in 15 countries, the rest of counties forbid it, even establish criminal responsibility or allow under certain conditions. For instance: surrogate motherhood is forbidden in Denmark, France, Netherlands, Sweden, Austria e.t.c. In Hungary and Brazil the surrogate mother may be elected only among the closest relatives. Some countries permit only non-commercial surrogacy and very often recognition of the spouse’s paternity over the surrogate born child in is possible only through the court proceeding (England, Ireland).

It worth to remind situation when on 21 of March 2011 French parents tried illegally to take out to France their twins daughters born by Ukrainian surrogate mother, hiding them in the furniture trunk of car salon, however they were apprehended by Ukrainian customs authorities.  In spite the fact, that they have passed the treatment in Ukraine in accordance with Ukrainian law, and have been legally recognized as the parents of children in Ukraine and registered as such on children’s certificates of birth, they could not receive children’s travel documents at French embassy, as surrogacy is forbidden in French. In such circumstances they decided to get their children to France illegally. Ukrainian authorities have brought a criminal case against the parents and grandfather of the children under the p.2 article 332 of Criminal Code of Ukraine for the illegal passing of the children through Ukrainian border.

On 21 May, 2001 Ukrainian court proclaimed a verdict in their criminal case No. 1-131/11 and convicted the parents and grandfather of children under p.2 article 332 of Criminal Code of Ukraine and impose a penalty in total sum of 29 000 hryvnia’s  with confiscation of wagon.

The fact is that in the majority of cases, legal recognition of the spouses’ paternity in Ukraine does not create any parental rights for them in the country of their residence. Therefore before entering Ukraine for surrogacy arrangements it is necessary to investigate the legal regulation of surrogacy in the domestic jurisdiction of foreign parents and make sure that there is legal possibility to take the child home and recognize the paternity in the country of the parent’s residence.

Another interesting case concerns parents from Canada, who have passed ART treatment in Ukraine by the method of surrogate motherhood. Under the Canadian law, if the child is born by the surrogate mother, the national court of the country where the parents pass the treatment has to confirm by its decision the fact of paternity and give the permission for child going abroad.  So, Canadian parents applied to Shevchenkivskiy district court of Zaporizhya city and successfully gain a court decision dated 13 December 2010 in their case No. 2-0-239/10. The court has ascertained the juridical fact that the Canadian spouses are legal parents of a child born by the surrogate mother and gave the permission for the child to go to Canada or any other foreign country accompanying with the parents.  

Summary

Assisted reproductive technologies are legal in Ukraine and are recognized as the methods of infertility treatment. Ukrainian jurisdiction allows for the intended parents to be legally recognized as the parents of the child and registered as such on child certificate of birth. However Ukrainian recognition of child paternity does not create any grounds for the intended parents to recognize the paternity in the country of their domicile if assisted reproductive technologies are restricted or forbidden there. Therefore before entering Ukraine for assisted reproductive technologies treatment, intended parents have to consider all legal aspects of their paternity recognition in Ukraine and abroad and receive competent legal counseling. Only cognizance of domestic and Ukrainian law may serve as a good pledge of their legal paternity over the tiny baby.

 

 

 

Extract from the Rules of Registration of the Civil Status Acts in Ukraine approved by the decree of the Ministry of Justice of Ukraine adopted on 18 October 2000.

(Registration of surrogate born child)

Chapter 1 Clause 8: the registration of civil status acts upon the application of foreigners and stateless persons is carried out in accordance with the Ukrainian legislation.

Chapter 1 Clause 4: The documents made in foreign language shall be submitted for the registration civil status acts together with its translation into Ukrainian language, certified in established order.

Chapter 2 Clause 8: For registration civil status acts the parents shall pay duty, in order established by Ukrainian legislation.

 Chapter 3 Section 1 Clause 1: Registration of child birth is accomplished by the bodies of civil status acts registration simultaneously with the determination of the origin of a child and awarding surname, name and patronymic. 

 Chapter 3 Section 1 Clause: The ground for registration of birth is:

a) Medical birth certificate form No 103/о (approved by the order of the Ministry of Health Care of Ukraine adopted on 8 of August 2006 № 545) issued by the medical institution, irrespective of subordination and form of ownership, where the child was born.

Chapter 3 Section 1 Clause 3: The registration of birth is accomplished by the bodies of civil status acts registration by the place of child birth.

Chapter 3 Section 1Clause 8: The registration of a birth is carried out upon the oral or written application of child parents or one of them….The application about the child registration shall be lodged by the parents immediately at the latest one month after the child birth. Failure to fulfill this obligation is the ground to impose responsibility to the child parents established by the law.

Chapter 3 Section 1 Clause 11: Simultaneously with the application about the registration of birth shall be submitted the following documents: a) Passports or passports documents, certifying the persons of parents (or one of them).

Chapter 3 Section 1 Clause 10: In case of birth of a child by a woman who has undergone the embryo implantation conceived consequently by spouses after application the supporting reproductive technologies treatment, the registration of a birth is conducted by application of the spouses who presented their consent for such implantation. In this case simultaneously with the document confirming the fact of a child birth by this woman shall be tendered her notarized written consent to record the spouses as the parents of a child. Herewith in the column “For marks” the appropriate record is made: the mother of a child according to the medical birth certificate form No 103/o is the citizen (surname, name, patronymic).

Section 7 (11):

Registration of a child, born with the assistance of supporting reproductive technologies by means of surrogate motherhood is accomplished in order established by the active Ukrainian legislation at the presence of certificate on the genetic connection between the parents (mother or father) and the embryo.

Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine on the Approval of the Standard Forms of the Book of Civil Status Acts Registration and Description of the Certificate Blanks Issued by the Body of Civil Status Acts Registration adopted on 12 of September 2002

(EXTRACT)

The following information is recorded at the certificate of birth:

..surname, name and patronymic, the date and place of birth of a child, the date and number of the appropriate record at the registration book of civil status acts, surname, name and patronymic, nationality of father and mother of newly-born, and also the place of registration, the body issuing the certificate of birth and the date of issuing.

Decree of the Ministry of Health Care of Ukraine adopted on the 23 of December 2008 On the Approval of the Instruction about the Order of Supporting Reproductive Technologies Application. (Instruction No 771)

 (EXTRACTS)

1. General

1. Instruction about the order of application of assisted reproductive technologies (farther is Instruction) determines the order and terms of application of methods of assisted reproductive technologies (farther - ART).

2. Instruction is obligatory for all establishments of health care regardless of their form of ownership and subordination.

ART are methods treatments of infertility by which manipulations with reproductive cells, separate or all stages of preparation of cells, the process of fertilization and the embryo growth before its transference to the recipient womb is accomplished in-vitro.

3. ART is carried out exceptionally in the accredited establishments of health care.

4. Patients can freely choose establishment of health care for application of ART.

5. Procedures of ART are carried out by specialists who own necessary professional skills.

6. ART is used by medical indications under the voluntarily consent of patients executed in writing, and on Statement of patient/patients for application of ART (Appendix 1).

7. Adult woman and/or man have right by medical indications for application of the medical programs of ART in accordance with the article 281 of the Civil code of Ukraine.

8. A question concerning application of methods of ART is decided after execution of Statement of patient/patients in relation to application of ART (Appendix 1) and after appropriate examination.

9. Adult woman or man who have a right by medical indications on application of the medical programs of ART, are determined by the state of somatic and psychical health, results of hormonal and medical-genetic examination, at absence of contra-indications to maturing of pregnancy and birth of child.

10. Data of examination and inspection of patients are brought into the Medical card of patient (Appendix 2) on the basis of form of No 025/o the "Medical card of outpatient", ratified by the order of Ministry of Health Care of Ukraine from 27.12.99 No 302.

11. At the absence of contra-indications to application of ART, patients are directed for treatment to health care institution regardless of form of ownership at presence of results of examination. Patients can apply for application of treatment by the methods of ART directly, without direction.

12. After application of ART the letter of incapacity is given out to working patients in accordance with the order of Ministry of Health Care of Ukraine from 13.11.2001 No 455 "On approval of Instruction about the order of issuance of documents which certify the temporal incapacity of citizens", registered in Ministry of Justice of Ukraine 04.12.2001 under No 1005/6196.

13. The clinical observation of patient who has passed ART is carried out in accordance with the order of Ministry of Health Care of Ukraine from 28.12.2002 N 503 "About the improvement of ambulatory obstetric-gynecological help in Ukraine".

14. Implementation of every methods of ART is conducted with the obligatory clinical monitoring and control of general state of patient. In the case of violation of the mode of treatment by patients further medicare by methods of ART can be cease on reasonable determination of doctor.

15. Contra-indications to application of ART are diseases, defined by Apendix 1 to Order of direction of women for realization of the first course of treatment of infertility by the methods of assisted reproductive technologies under absolute indications for budgetary funds, ratified by an order of Ministry of Health Care of Ukraine from 29.11.2004 No 579, registered in Ministry of Justice of Ukraine 15.02.2005 under No 224/10504.

16. Medical assistance by the methods of ART is given in the conditions of confidentiality in accordance with the article 40 of Law of Ukraine on Fundamental Legislation on Health Care.

17. Specialists who render medical assistance to the patients by the methods of ART inform them of possible inefficiency of attempts of ART (failure of pregnancy) and possible complications.

2. A volume of inspections of persons, who pass the medical programs of ART:

1. Volume of inspection of woman

Obligatory:

- Conclusion of therapeutist about the state of somatic health and absence of contra-indications for maturing of pregnancy;

- Determination of blood type and rhesus-factor;

- Clinical blood test, that takes into account time of rolling up;

- Blood test on a syphilis, HIV, hepatitis of B and C;

- Bacteryoscopic analysis of excretions from three points (vagina, urethra and zerkvilkalniy channel);

- Cytological examination of smear from the neck of uterus;

- Common gynecological inspection;

- Ultrasonic inspection of organs of small pelvis.

Under Indications:

- Inspection of uterus and uterus tubes;

- biopsy endometria;

- Bacteriological inspection of material from urethra and zerkvilkalnyi channel;

- Analyses of blood folitripin (ФСГ), liutropin (ЛГ), estradiol (Е2), prolactin (Прл), testosterol (Т), cortizol (К), progesteron (П), tyrocsyn (Т3), triiodo-thyronine (Т4), tyreotporin (ТТГ), somatotropin (СТГ);

- Inspection of presence of antispermal and antiphospholipid antibodies;

- Inspection on urogenital and TORCH infections;

- Examination of other specialists under doctor determinations;

- Medical genetic advising and karyotyping;

- Fluorography.

At the discovery of diseases at presence of indications to ART shall be conducted the treatment of discovered pathology.

2. Volume of inspection of man

Obligatory:

- Blood test on syphilis, HIV, hepatitis of B and C;

- Spermogramma.

Under Indications:

- Determination of blood and Rhesus-factor type;

- Consultation of androlog;

-Medico-genetic advising and Karyotyping;

- Inspection on the infections of TORCH;

- Blood test on filitpropin (ФСГ), lutropin (ЛГ), testosterone (Т), prolactin (Прл).

3. Methods of treatment by ART

1. Indications for in vitro fertilization (farther IVF):

- Absence of uterus tube;

- Impassability of uterus tube;

- Masculine fruitlessness;

-  Fruitlessness of undefined genesis;

- diseases which need preimplantation genetic diagnostics (farther - PGD) for the exclusion of possibility of birth of child with the inherited pathology.

2. Contra-indication for reapplication of IVF are determined in accordance with the point 15 chapter 1 of this Instruction.

3. Stage of accomplishing IVF:

- Selection and inspection of patients

28.10.11
Международный коммерческий арбитраж является простой, доступной в понимании и довольно популярной в нынешнее время системой, которая служит интересам предпринимателей, осуществляющих деятельности по всему миру.

Иван Касынюк
старший юрист AGA Partners Law Firm

При этом сама система, несмотря на кажущуюся сложность, по своей сути довольно проста. Стороны в международном коммерческом контракте имеют право предусмотреть, кто и как будет рассматривать потенциальный спор, в случае если стороны не могут прийти к мирному решению конфликта.

Отсюда следует, что основой арбитражного порядка разрешения споров является договоренность сторон о передаче в арбитраж споров, которые возникли или могут возникнуть между ними в связи с любыми конкретными правоотношениями. Такая договоренность коротко именуется как - «арбитражное соглашение» или «арбитражная оговорка».

Упомянутое определение арбитражного соглашения (только в более развернутой форме) содержится в ч. 1 ст. 7 Типового закона ЮНСИТРАЛ о международном коммерческом арбитраже (далее Закон).

При этом, большинство юристов, практикующих в сфере международного коммерческого арбитража, в том числе автор статьи, полагают, что обязательные критерии , т.е. существенные условия необходимые для «выживания» арбитражного соглашения содержатся в Нью-Йоркской конвенции 1958 года о признании и приведении в исполнение иностранных решений.

Один из признаков, которому должно соответствовать арбитражное соглашение, является необходимость существования «письменной» договоренности между сторонами о передаче спора в арбитраж т.е. наличие соглашения, подписанного сторонами или содержащееся в обмене письмами или телеграммами (ст. 2). Необходимость соблюдения данного требования кроется в том, что если международный арбитраж, несмотря на отсутствие обязательной «письменной» формы, признает себя компетентным рассматривать спор, выигравшей стороне будет крайне проблематично исполнить решение. Национальный суд, в большинстве случаев откажет в признании и исполнении данного решения в связи с несоблюдение письменной формы арбитражного соглашения.

С подобной ситуацией автор статьи столкнулся в практической деятельности, представляя интересы клиента (истца) первоначально в МКАС при ТПП Украины, а в последствии исполняя решения арбитража о взыскании задолженности с ответчика, в рамках юрисдикции государства Германии.

Ключевой вопрос данного дела состоял в действительности арбитражной оговорки. Первоначально, МКАС при ТПП Украины вынес предварительное решение, признав себя компетентным рассматривать спор, несмотря на многочисленные возражения ответчика о том, что контракт в целом и арбитражная оговорка в частности, которая содержалась в контракте, не утверждалась ответчиком, а подпись и печать на договоре являются поддельными. Признавая свою юрисдикцию, арбитраж прежде всего руководствовался тем обстоятельством, что ответчик де-факто исполнял контракт принимая и оплачивая товар. При этом согласно ст. 241 ГК Украины, соглашение сторон признается действительным, если оно одобрено путем принятия к исполнению. Таким образом, МКАС признал не только сам контракт, но и арбитражную оговорку, которая позволила арбитражу подтвердить свою юрисдикцию и вынести решение в пользу истца.

Однако на этом история не закончилась, ее продолжение длится вот уже 2 года в немецком суде, который рассматривает вопрос возможности признания и исполнения решение украинского арбитража. Немецкий суд посчитал недостаточными аргументы МКАСа, прежде всего ставя под сомнение, не столько сам коммерческий контракт, сколько наличия действительной письменной арбитражной оговорки о передаче спора в МКАС при ТПП Украины.

Еще одним обязательным условием арбитражного соглашения между сторонами, на которое стоит обратить особое внимание, является согласование компетентного арбитражного суда.

Основная сложность с которой зачастую приходиться сталкиваться на практике, это неверное указание в арбитражном соглашении наименования выбранного арбитражного суда. Под таким арбитражным соглашением, как правило, понимают слишком нечеткую, туманную формулировку, которая не позволяет установить истинные намерения сторон по механизму разрешения спора.

В подобных случаях, удается избежать сложностей, только когда вторая сторона не возражает против юрисдикции суда и таким образом соглашается с его компетенцией.

Однако такое случается крайне редко, особенно когда вторую сторону представляют опытные арбитражные юристы. Зачастую ответчик пытается воспользоваться ситуацией во избежание арбитражного производства.

Так согласно ч. 3 ст. 2 Нью-Йоркской конвенции 1958 г, суд в который подан иск по вопросу, являющемуся предметом арбитражного соглашения, должен по просьбе любой из сторон прекратить производство по делу и направить стороны в арбитраж, если не признает, что это соглашение недействительно, утратило силу или не может быть выполнено.

В качестве примера, который может ярко иллюстрировать последствия ошибок допущенных в арбитражной оговорке, можно привести недавний прецедент, имевший место в Украине.

Так в 2007 году между продавцом (резидент Испании) и покупателем (резидент Украины) был заключен контракт поставки. При этом арбитражная оговорка, которая содержалась в контракте, отсылала стороны для разрешения спора, в «Арбитражный суд Стокгольма (Международный коммерческий арбитражный суд в Стокгольме»).

Несмотря на арбитражную оговорку продавец инициировал иск о взыскании задолженности в Хозяйственном суде г. Киева. При этом подсудность данного дела была мотивирована тем, что в городе Стокгольм нет арбитражного суда с аналогичным названием, а Шведский реестр регистрации компаний, подобного арбитражного института как Арбитражный суд Стокгольма (Международный коммерческий арбитражный суд в Стокгольме) попросту не содержит.

Ответчик, возражая против аргументов Истца предоставил письмо посольства Швеции в Украине, согласно которому в г. Стокгольме расположен «Арбитражный институт Торговой палаты г. Стокгольма», известный как Международный арбитражный суд Стокгольма. В связи с этим ответчик просил прекратить производство по делу согласно п. 1 ч. 1 ст. 80 ХПК Украины.

Суд решил, что стороны неправильно изложили название третейского суда / указали арбитражное учреждение, которого не существует! При этом, руководствуясь разъяснения президиума Высшего хозяйственного суда Украины от 31.05.2002 г. № 04-5/608 определил, что спор подсуден хозяйственному суду города Киева.

Безусловно, в данном деле можно сделать скидку на «беспристрастность» и «честность» украинской фемиды, однако тем не менее данный пример от этого не становиться менее показательным. Необходимость соблюдения корректного и четкого определение арбитражного института, которому стороны доверяют рассматривать спор, должен являться для сторон не менее актуальным чем иные положения коммерческого договора.

10.10.11
Отсутствие четкого порядка проведения проверок Инспекцией по контролю над соблюдением законодательства о занятости сопряжено с трудностями обжалования их результатов.

Ирина Мороз
Старший юрист AGA Partners Law Firm

Каждое предприятие, на котором используется труд иностранцев, наверное, стакивалось с проверкой Инспекции по контролю над соблюдением законодательства о занятости населения (далее Инспекция занятости).

Практикующим юристам, перед которыми стояла задача обжалования результатов таких проверок, известны некоторые трудности судебного обжалования актов принятых по их результатам. Главная причина трудностей заключается в отсутствии надлежащего правового регулирования порядка проведения проверок и наложения экономических санкций Инспекцией занятости.

Ныне в Украине полномочия Инспекции занятости определяются лишь «Положением об Инспекции по контролю над соблюдением законодательства о занятости населения». Порядок проведения проверок Инспекцией занятости и применения экономических санкций на законодательном уровне не утвержден.

На практике проверка Инспекции занятости проводиться аналогично нормам ЗУ «Об основных принципах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности» № 877-V от 5 апреля 2007 года (далее – Закон № 877-V). Инспекция занятости предварительно информирует предприятия (за 10 – 14 дней) о планируемой проверке и вопросах, которые будут проверяться. Должностному лицу, уполномоченному проводить проверку, выдается направление для ее проведения. По результатам проверки инспектор составляет акт проверки соблюдения законодательства о занятости населения, где указывается период проведения и предмет проверки, стан исполнения норм законодательства о занятости и другая информация. В случае выявления нарушений, инспектор составляет еще один акт о нарушении законодательства Украины о занятости населения, который является распорядительным документом и может предусматривать применение экономических санкций к предприятию за нарушение законодательства по трудоустройству иностранцев. Именно этот акт содержит все приметы решения субъекта властных полномочий и может быть обжалован в порядке КАС Украины. Кроме этого, инспектор еще может вынести предписание о нарушении требований законодательства.

Изучив Закон Украины № 877-V и порядок проведения проверок Инспекцией занятости, каждый практикующий юрист может прийти к заключению, что Инспекция занятости проводит проверку исходя из его норм. Но на самом деле это далеко не так. Государственный центр занятости и, в частности, Инспекция занятости, твердо стоят на том, что нормы Закона № 877-V на них не распространяются, поскольку Инспекция занятости не проводит проверку, связанную с хозяйственной деятельностью предприятия.

Их позиция находит поддержку в письме Государственного центра занятости N ДЦ-04-5065/0/6-08 от 15.08.2008, в котором наводится, обоснование того, что нормы Закона № 877-V не распространяются на органы государственной службы занятости. В письме также говориться о том, что определить критерии, по которым оценивается степень риска от осуществления хозяйственной деятельности в сфере занятости и в сфере общеобязательного государственного страхования на случай безработицы, является невозможным.

Последние выводы Государственного центра занятости, на сегодняшний день частично опровергаются постановлением Кабинета Министров Украины № 345 от 15 апреля 2010 года «Об утверждении критериев по которым оценивается степень риска от осуществления хозяйственной деятельности и определяется периодичность проведения плановых мер, связанных с государственным надзором (контролем) в сфере общеобязательного государственного страхования на случай безработицы».

Кроме этого, некоторые разъяснения касательно применения Закона № 877-V Инспекцией занятости, можно найти в письме Министерства труда и социальной политики Украины № 3572/0/10-08/013 от 21.08.2008г. В данном письме, говорится о том, что, касательно осуществления контрольной деятельности другими органами Минтруда (Инспекция занятости, комиссия по выдаче лицензий на посредничество по трудоустройству) то они попадают под действие Закона № 877, поскольку отсутствуют международные акты, которые регулируют деятельность этих контролирующих органов.

Из этого напрашивается вопрос, а может Государственный центр занятости в своих выводах о нераспространении действия закона № 877-V на Инспекцию занятости не совсем прав? Может в сфере занятости можно также определить критерии для установления периодичности проведения проверки законодательства о занятости?

Судебная практика в вопросе распространения действия Закона 877-V на Инспекцию занятости также достаточно неоднозначна. В общем, позиция Государственной службы занятости о том, что нормы Закона 877-V не распространяются на Инспекцию занятости, находит свою поддержку в судебных решениях. Например, решение Киевского административного апелляционного суда от 12 октября 2010 года в деле № 2а-4828/10/2670.

В тоже время в реестре судебных решений есть некоторые решение, в которых, суд пришел к выводу, что нормы Закона 877-V распространяются на Инспекцию занятости. Например, решение Севастопольского апелляционного административного суда от 15 марта 2011 года в деле № 2а-6636/10/15/0170. На сегодняшний день по данному решению постановлением Высшего Административного суда Украины от 6 мая 2011 года № К/9991/25813/11 открыто кассационное производство. Мы будем ожидать решения Высшего Административного суда Украины по данному делу, которое как мы надеемся, направит судебную практику в данном вопросе по единому пути.

И все таки, точку в вопросе распространения действия Закона 877-V на Инспекцию занятости должна поставить Государственная инспекция Украины по вопросам труда, созданная в соответствие с Указом Президента Украины № 1085/2010 от 9 декабря 2010 «Об оптимизации системы центральных органов исполнительной власти», путем принятия четких нормативных разъяснений, обязательных для всех органов государственной власти и субъектов хозяйственной деятельности.

Вернемся к вопросу формы документов, которые Инспекция занятости составляет по результатам проверки. В соответствии с положением «Об Инспекции по контролю над соблюдением законодательства о занятости населения», которое является на сегодняшний день единственным актом, регламентирующим полномочия Инспекции занятости, то среди возможных документов, которые могут выноситься Инспекцией предусмотрено только предписание. Права выносить любые другие акты или выдавать распорядительные документы этим положением не предусмотрено. Из этого следует, что если Инспекция занятости не руководствуется Законом № 877-V, то акт проверки законодательства о занятости населения и акт о нарушении законодательства о занятости населения являются произвольными формами документов разработанные самой же Инспекцией занятости или Государственным центром занятости, отсюда и появляются сложности их обжалования.

Административные суды нередко отказывают в открытии судебного производства, мотивируя тем, что эти акты не являются решением субъектов властных полномочий в понимании ст. 17 КАС Украины, и соответственно не могут быть обжалованы в порядке КАС Украины. Например, в постановлении Киевского административного апелляционного суда по делу № 15/438 (2а-10997/08) от 09 июня 2010, суд установил, что акт проверки только фиксирует обстоятельства, установленные во время проведения проверки и факты обнаруженных нарушений законодательства, и не является окончательным документом, обязующим к исполнению каких-либо действий. Права и обязанности для субъекта хозяйственной деятельности, проверку которого проведено, порождает именно решение, принятое за результатами проверки акта. Следовательно, акт проверки, не порождает определенных правовых следствий, заключения акта не имеют обязательного правового характера для истца. То есть, вышеуказанные акты, которые составлены по результатам проведенной проверки, не имеют обязательного характера и не приобретают статуса решения в понимании п.1. части 1 статьи 17 КАС Украины, поэтому не могут быть обжалованы в административном суде в порядке административного производства.

Сложность ситуации заключается в том, что по результатам проверки инспекция составляет только эти акты, а отдельного решения о наложении штрафа не выносит.

В то же время, есть огромное количество судебных решений, в которых суды удовлетворяли требования Государственного центра занятости и взыскивали с предприятий сумму наложенного штрафа. А мотивация очень проста: «отсутствие нормативно закрепленного порядка наложения штрафа за несоблюдение ст. 20 ЗУ «О занятости населения» не лишает центр занятости права взыскать суму соответствующего штрафа путем обращения в суд» (решение Окружного административного суда г. Киева от 6 августа 2010 года по делу № 2а-4828/10/2670).

Анализируя судебную практику можно прийти к заключению, что взыскать, наложенный штраф по актам проверок через судебное производство у Инспекции занятости нет никаких сложностей, а вот обжалование наложенного штрафа на основании принятых актов может вызывать у судов множество вопросов.

Из нашей практики, при подаче искового заявления в административный суд, в котором обжалуются результаты проверки Инспекции занятости рекомендуем отдельно приводить обоснование того, что акты, вынесенные по результатам проверки, являются правовыми актами индивидуального действия, вынесенные субъектом властных полномочный в понимании ст. 17 КАС Украины, поэтому могут быть обжалованы в порядке административного судопроизводства.

Коротко хотим также остановиться на вопросе порядка наложения экономических санкций Инспекцией занятости за нарушение законодательства по трудоустройству иностранцев.

Статья 8 ЗУ «О занятости населения» предусматривает: «в случае использования работодателем труда иностранцев или лиц без гражданства на условиях трудового договора без разрешения на использование труда иностранцев и лиц без гражданства, государственная служба занятости взыскивает штраф за каждое такое лицо в двадцатикратном размере минимальной заработной платы, установленной законом».Аналогичные положения содержатся в постановлении Кабинета Министров Украины № 322 «О порядке выдачи, продолжения срока действия, и аннулирования разрешений на использование труда иностранцев и лиц без гражданства» от 8 апреля 2009: «п. 19 Порядок наложения штрафа устанавливается Минтруда».

На сегодняшний день порядок наложения штрафов Инспекцией занятости еще не разработан и не утвержден на законодательном уровне.

При проведении проверки и наложении штрафа Инспекция занятости исходит из п. 4 ст. 38 ЗУ «Об общеобязательном государственном страховании на случай безработицы», который устанавливает: «строк давности в случае взыскания штрафных санкций предусмотренных этим законом и законом «О занятости населения», административных штрафов, а также других видов задолженности перед фондом не применяется».

Поэтому, Инспекция занятости может проводить проверку использования предприятием труда иностранцев, без каких либо сроков давности, начиная с 1999 года (вступление в силу Постановления КМУ «Об утверждении порядка оформления иностранцам и лицам без гражданства разрешения на трудоустройство в Украине» № 2028) по сегодняшний день. В нашей практике был случай, когда Инспекция занятости проводила проверку использования труда иностранцев на предприятии Х и установила использование труда иностранцев без разрешения Государственной службы занятости в периоды с сентября 1999 по апрель 2009 и с ноября 2009 года по декабрь 2009 года. Проверка проводилась в мае 2010 года. По результатам проверки инспекция наложила штраф на предприятие в размере 17 680,00 грн., исходя из минимальной заработной платы, установленной на май 2010 года – 840 грн. В данной ситуации у нас возник вопрос, как Инспекция занятости рассчитывала суму штрафа исходя из минимальной заработной платы, установленной на день проведения проверки, если нарушение имело место в 1999-2009гг.?

ЗУ «О занятости населения» не устанавливает, что минимальный размер заработной платы должен определяться на основании закона, который действует на момент наложения штрафа. Исходя из общих принципов юридической ответственности, лицо должно нести ответственность на основании закона, который действовал на момент совершения правонарушения. Конституция Украины четко устанавливает, что законы Украины и другие нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во времени, за исключением случаев, когда они смягчают или отменяют ответственность.

В данном примере определение размера штрафа на основании ЗУ «О государственном бюджете на 2010 год», к нарушению, имевшему место с 1999 по 2009 год, является возвратным действием закона во времени, которое является прямым нарушением Конституции Украины. Кроме этого, нарушение имело продолжительный характер и для нас остается открытым вопрос: на основании какого закона Украины о государственном бюджете должен определяться и рассчитываться размер штрафа в данном примере?

При обжаловании результатов этой проверки Окружной административный суд г. Киева подтвердил законность принятых актов и правомерность наложенного штрафа. Доводы касательно порядка расчета сумы штрафа не нашли никакой оценки в судебном постановлении.

Ввиду вышеизложенных особенностей проверок Инспекции занятости, хочется выразить нашу надежду на то, что в скором будущем будут разработаны соответствующие нормативные акты регулирующие порядок проведения проверок, наложения экономических санкций на предприятие за нарушение законодательства о занятости населения, а также закреплены формы документов, которые принимаются по результатам проверок. Эффективный государственный контроль может существовать только при условии, что сами контролирующие органы действуют строго в соответствии с предоставленными полномочиями и только в рамках закона. И ответ на вопрос: «можно ли осуществлять государственный контроль, если закон, регламентирующий порядок его проведения не утвержден?», пускай каждый из нас найдет сам.

04.10.11
В последнее время популярными методами разрешения споров являются их рассмотрение в международном арбитраже и обращение в Европейский суд по правам человека (Евросуд). Оба метода разрешения споров могут использоваться для защиты прав и интересов физических и юридических лиц в коммерческих вопросах. Тем не менее сторонам следует учитывать различия в природе, юрисдикции и общем порядке проведения процесса в данных органах.

Комментарий Ирины Мороз,
старшего юриста AGA Partners

(специально для "Юридическая практика")

Рассмотрение споров в международных коммерческих арбитражных судах (МКАС), в частности, в МКАС при Торгово-промышленной палате Украины создает аналог и альтернативу хозяйственному производству в украинских судах. Стороны, в случае если одна из них является иностранной компанией либо же компанией с иностранными инвестициями, могут передать этот спор на рассмотрение в коммерческий арбитраж. При этом существует ряд преимуществ коммерческого арбитража перед государственной судебной системой - менее бюрократичный процесс; более широкие возможности по использованию доказательств; возможность ускоренного проведения процесса по желанию сторон; отсутствие ряда инстанций по обжалованию решений; конфиденциальность процесса и ряд других преимуществ.

На рассмотрение МКАС может быть передан практически любой коммерческий спор за исключением некоторых особенно публично важных категорий. Они исключены законодательством Украины из перечня таковых, которые могут быть переданы на рассмотрение МКАС. В частности, к ним относятся споры с государственными органами при исполнении ими публично-правовых функций, споры, касающиеся прав регистрации на недвижимость, и некоторые другие.

Говоря о Европейском суде по правам человека, в первую очередь следует обратить внимание на то, что юрисдикция данного суда по пересмотру решений украинских судов возникает лишь в случае нарушения прав человека со стороны государства. При этом в Европейском суде по правам человека также могут обращаться и юридические лица. Подобный спор должен каким-либо образом касаться взаимоотношений юридических лиц и государства (в лице как самого государства, так и его органов, либо же государственных предприятий). Для того чтобы «привязать» юрисдикцию Европейского суда по правам человека к конкретному спору, необходимо обосновать нарушение конкретного права, предусмотренного Европейской конвенцией о защите прав человека и основоположных свобод. Такими правами являются право на свободу, на ведение предпринимательской деятельности, на собственность, на справедливый суд и другие. Соответственно, возможности по использованию Евросуда для разрешения коммерческих споров ограничены.

Чаще всего Европейский суд по правам человека рассматривается как альтернатива другого вида арбитража - инвестиционного, когда инвестор имеет право судиться с государством в специализированном арбитраже, и где он имеет уравненные шансы с государством. Минусом обращения в Евросуд являются сроки принятия решений. Несмотря на недавнюю реформу структуры и процедуры рассмотрения дел в этом суде, благодаря которой рассмотрение дел должно было ускориться, в Евросуде до сих пор находится много дел, особенно от заявителей с Украины. Поэтому получение решения в Евросуде занимает как минимум в два раза больше времени, нежели в коммерческом арбитраже.

БЛИНОВ Евгений
советник МЮГ Astapov Lawyers, г. Киев

 

Комментарии к статье

Никаких параллелей

Ирина МОРОЗ,
старший юрист ЮФ AGA Partners

При обращении в МКАС или Европейский суд необходимо, во-первых, понимать суть и правовую природу этих институций, поскольку их юрисдикция четко разделена. Европейский суд по правам человека оценивает соблюдение государством своих обязанностей по Европейской конвенции о защите прав человека и основоположных свобод и Протоколам к ней. Ответчиком в Европейском суде может быть только государство в лице его органов. Европейский суд рассматривает заявление на основании Европейской конвенции и протоколов к ней, он также может обращаться к некоторым международным актам по правам человека, но Европейский суд не применяет национальное законодательство государств - участниц конвенции и не выносит решений на основании внутреннего законодательства. Хотя при рассмотрении дела Суд может обращаться к нормам национального законодательства. И самое главное - Европейский суд не рассматривает и не разрешает спор по сути, не пересматривает и не отменяет решения национальных судов или органов власти, он может только оценивать их в вопросе соответствия Европейской конвенции.

МКАС же является арбитражной институцией, которая рассматривает международные экономические и хозяйственные споры между субъектами хозяйственной деятельности при условии наличия соответствующего арбитражного соглашения между сторонами. МКАС рассматривает споры по сути, на основании норм национального законодательства, выбранного сторонами. Поэтому параллелей и конкуренции между этими судебными институциями не существует, а юрисдикция каждой из них является исключительной.

 

Авторитет имеет цену

Юлия ВАРДЗЕЛОВА,
помощник юриста МЮК «Александров и Партнеры»

Несмотря на все преимущества процедуры разрешения спора МКАС, стороны спора должны быть готовы к возникновению ряда сложностей.

Одной из таких сложностей может быть ненадлежащим образом урегулированная процедура принятия решения МКАС об обеспечении иска, поскольку в Законе Украины «О международном коммерческом арбитраже» указано только о праве арбитра удовлетворить заявление об обеспечении иска после уплаты заявителем регистрационного и арбитражного сборов без указания сроков для принятия такого решения и способов обеспечения иска.

Помимо этого, МКАС ограничивается правом «распорядиться о принятии какой-либо стороной таких обеспечительных мер в отношении предмета спора, которые он считает необходимыми», и «потребовать от любой стороны предоставить надлежащее обеспечение в связи с такими мерами», как указано в статье 17 Закона Украины «О международном коммерческом арбитраже». То есть полномочия МКАС при принятии решения об обеспечении иска не имеют обязательного характера для государственных органов, без участия которых, например, наложение ареста на имущество или денежные средства не является возможным.

Также в процессуальном законодательстве Украины не предусмотрено наделение решений МКАС об обеспечении иска законной силой через систему государственных судов, судебная практика касательно рассмотрения таких заявлений практически отсутствует. Следовательно, вопрос о возможности обеспечить иск МКАС остается открытым.

Именно поэтому при выборе международного арбитражного учреждения для разрешения споров сторонам следует детально проанализировать национальное процессуальное законодательство страны - месторасположения арбитража. Так, к примеру, законодательство США, Австрии, Швеции наделяет правом международные арбитражи, находящиеся на территории указанных государств, выносить решения об обеспечении иска, которые требуют их легализации судебными органами соответствующих стран. В отличие от Украины, такая процедура четко определена процессуальным законодательством перечисленных государств.

Одними из наиболее авторитетных международных арбитражных форумов можно назвать Американскую арбитражную ассоциацию, Международный арбитражный суд Федеральной палаты экономики г. Вены, Арбитражный институт при Торговой палате г. Стокгольма, Лондонский международный арбитражный суд. Однако в указанных учреждениях стоимость рассмотрения иска может колебаться от 100 до 150 тыс. дол. США.

Следовательно, если стороны решили заключить арбитражное соглашение, при выборе международного арбитража для разрешения их спора следует учитывать такие моменты, как местонахождение имущества, которое может стать предметом спора; особенности национального законодательства страны - местонахождения арбитража, а именно: процедуру судебного и исполнительного производства, сроки рассмотрения дел о признании решений арбитражей; установленные размеры арбитражного сбора. Кроме того, следует учесть дополнительные затраты на перевод документов и выбрать наиболее приемлемый для сторон вариант.

При предъявлении искового заявления в МКАС при ТПП Украины уплачивается регистрационный сбор в размере 600 дол. США. Кроме того, заявитель обязан уплатить арбитражный сбор в размере 1800 дол. США, если требование заявителя - неимущественное. При имущественном требовании сумма сбора определяется согласно установленной в Приложении к Регламенту МКАС ставке, в зависимости от цены иска (от 1800 до 40 200 дол. США + проценты от цены иска).

 

Мнение

Лондон нам поможет

Константин ЛИКАРЧУК,
партнер ЮФ «Авеллум Партнерс»

Для нас выбор между МКАС при ТПП Украины и арбитражем в европейской юрисдикции однозначно - за последним.

Более того, мы, как правило, рекомендуем арбитраж в Лондоне как предпочтительный форум для разрешения споров. Такая рекомендация мотивирована несколькими соображениями.

Во-первых, большинство договорной документации, с которой мы работаем, регулируется английским правом, и Лондон является естественным местом для рассмотрения споров по такой договорной документации. Во-вторых, как говорят англичане, у них в крови справедливый подход к разрешению споров и исключение всякого коррупционного элемента, который может присутствовать в других странах. И, в-третьих, и это немаловажно, способ мышления английских юристов несколько отличается от юристов континентальной системы права в части желания обращать внимание не только на формальные моменты, но и на суть проблемы, коммерческие причины ее возникновения.

 

Практика

Европейский прорыв

Анастасия ГРИНЕНКО,
LL.M., юрист МЮФ Noerr

При выборе арбитражного суда стоит руководствоваться принципом наиболее тесной связи с применимым к данным правоотношениям правом, учитывая практику рассмотрения этим судом соответствующей категории дел. Еще на стадии заключения арбитражного соглашения следует оценить перспективу исполнения соответствующего решения в странах предполагаемого признания, изучив судебную практику «исполнимости» решения того или иного арбитражного суда.

Арбитражные решения подлежат признанию на основании Конвенции ООН о признании и приведении в исполнение иностранных арбитражных решений от 10 июня 1958 года (146 государств являются участниками), однако на практике национальные суды могут отказать в исполнении арбитражных решений, посчитав, например, арбитражную оговорку недействительной, а решение арбитража - противоречащим публичному порядку. Однако сейчас появилось больше судебной практики о признании национальными судами и приведении в исполнение решений арбитражных судов.

Например, недавно высший земельный суд Мюнхена (Оберландесгерихт) в своем решении от 11 июля 2011 года (дело № 34 Sch 015/10) признал решение украинского МКАС. На основании этого решения арбитража баварское предприятие обязано оплатить украинскому поставщику сумму в размере 379 785 евро. В процедуре признания немецкое предприятие, среди прочего, использовало аргументы, что украинское арбитражное решение, в принципе, несравнимо с немецким решением суда, украинский арбитражный суд не является органом судебной власти, и арбитражная оговорка была включена в договор как мнимое соглашение лишь по требованию истца во избежание проблем с украинской таможней.

Оберландесгерихт посчитал возражения немецкого предприятия необоснованными и разъяснил, что украинское арбитражное решение является действительным решением на основании Конвенции ООН о признании и приведении в исполнение иностранных арбитражных решений от 10 июня 1958 года. Теперь украинское предприятие может инициировать в Германии исполнительное производство против немецкого предприятия. Это решение может привести к тому, что в немецко-украинском бизнес-пространстве стороны чаще будут договариваться о рассмотрении дел в МКАС Украины, где арбитражные сборы существенно ниже, чем в арбитражных судах, например, Цюриха, Лондона или Стокгольма.

В случае неправомерных отказов в признании и приведении в исполнение арбитражных решений отстаивать свою правоту можно в Международном Центре по урегулированию инвестиционных споров (в определенных случаях, так как его компетенция узкоспециализирована и связана с инвестициями) или в Европейском суде по правам человека. Они не проверяют правильность решений национальных судов, а устанавливают, является ли какое-либо действие государства нарушением его инвестиционных обязательств или обязательств согласно Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод.

Подход

Встреча в «последней инстанции»

Даниил ФЕДОРЧУК,
к.ю.н., старший юрист МЮФ «БАЙТЕН БУРКХАРДТ»

МКАС, как единственный институциональный международный коммерческий арбитраж на Украине, предлагает действенную альтернативу судебному разрешению коммерческих споров между частными субъектами. Причем с участием не только иностранных компаний, но и (что достаточно нетипично) украинских компаний с иностранным капиталом (размер не важен!). А это существенно расширяет круг потенциально арбитражных отношений.

Перенос рассмотрения спора в МКАС не освобождает стороны от сомнительного удовольствия от общения с отечественной судебной системой, поскольку признание и исполнение решения арбитража осуществляется через суд, причем общий, со всеми возможностями в отношении обжалования в вышестоящие инстанции и затягиванием процесса. А при успешном признании решения арбитража истца ожидает крайне неповоротливое исполнительное производство. Так что, в конечном счете, практическая эффективность коммерческого арбитража усилиями Украины может быть сведена к минимуму.

В отличие от арбитража, Евросуд является не коммерческой, а международной, сверхгосударственной структурой. Он не решает споры между частными лицами и, строго говоря, не является высшей инстанцией, пересматривающей решения национальных судов. Его функцией является надзор над соблюдением государствами - участниками Совета Европы своих обязанностей по Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод, в частности, обязанности обеспечить надлежащее судопроизводство независимым судом в разумные сроки. Обращение в Евросуд и получение решения требует прохождения через множественные процессуальные «фильтры» и занимает годы (исчерпание национальных средств защиты вплоть до высшей инстанции, ожидание рассмотрения приемлемости заявлений, до 90 % которых признаются неприемлемыми, вынесение решения, обжалование в Большую Палату). Но, несмотря на это, положительное решение Евросуда будет гарантированно выполнено (хотя, возможно, и не немедленно). Решения Евросуда имеют на Украине обязательное прецедентное значение, их исполнение в отношении государства осуществляется в особом ускоренном порядке и подкрепляется политическим весом Совета Европы. Поэтому данный орган остается для украинских граждан и компаний истинно «последней инстанцией» в их тяжбе с неэффективной национальной судебной системой.

При всем фундаментальном отличии между арбитражем в МКАС и Евросудом их «пересечение» произошло в деле «Регент против Украины» (2007 год), в котором Евросуд признал, что неисполнение Украиной решения МКАС является нарушением положения Конвенции о праве на справедливый суд.

14.09.11
Процедура усыновления достаточно четко и детально регламентирована в Украине. Основными законодательными актами в вопросах усыновления являются Семейный кодекс Украины и Постановление Кабинета Министров Украины от 08.10.2008г. № 905 «Об утверждении порядка ведения деятельности по усыновлению и осуществлению надзора за соблюдением прав усыновленных детей».

Процедура усыновления достаточно четко и детально регламентирована в Украине. Основными законодательными актами в вопросах усыновления являются Семейный кодекс Украины и Постановление Кабинета Министров Украины от 08.10.2008г. № 905 «Об утверждении порядка ведения деятельности по усыновлению и осуществлению надзора за соблюдением прав усыновленных детей».

1. С чего начинать процесс усыновления ребенка? Какие документы для этого необходимы? Сколько времени займёт процесс?

Шаг 1. Принятие на учет кандидатов в усыновители. Для этого граждане Украины, которые желают усыновить ребенка, лично обращаются с письменным заявлением о взятие их на учет кандидатов в усыновители в службу по делам детей по месту своего проживания. К заявлению прилагается следующий пакет документов:

  • копии паспортов, или других документов удостоверяющих личность;
  • справка о заработной плате за последние шесть месяцев или копия декларации, о доходах заверенная органами государственной налоговой инспекции;
  • копия свидетельства о браке (если заявители состоят в браке);
  • заключение о состоянии здоровья каждого из заявителей, составленное за установленной формой;
  • нотариально заверенное согласие второго из супругов на усыновление ребенка (в случае усыновления ребенка одним из супругов);
  • справка о наличии или отсутствии судимостей для каждого заявителя;
  • копия документов подтверждающих право собственности или право пользования жилим помещением.

Служба по делам детей на протяжении 10 дней проверят предоставленные документы, проводит собеседование с заявителями, составляет акт обследования их жилищных условий. По результатам рассмотрения документов готовится заключение о возможности заявителей быть усыновителями и они ставятся на учет кандидатов в усыновители с соответствующей записей в Книге учета кандидатов в усыновители.

Шаг 2. Ознакомление кандидатов в усыновители с информацией о детях, которые могут быть усыновлены. Для получения такой информации кандидаты в усыновители имеют право обращаться в органы ведущие учет детей, которые могут быть усыновлены всех уровней.

Шаг 3. Организация знакомства с ребенком, установление контакта. Если после ознакомления с информацией о детях, кандидаты выразили желание лично познакомится с ребёнком им выдается направление на организацию знакомства. Строк действия направления 10 рабочих дней. На протяжении этого срока кандидаты должны, познакомится с ребенком, установить с ним контакт.

Шаг 4. Заявление о желании усыновить ребенка. После чего, служба по делам ребенка на протяжении 10 рабочих дней устанавливает согласие ребенка на усыновление и готовит заключение о целесообразности усыновления и соответствие его интересам ребенка.

Шаг 5. Заявление в суд об усыновлении ребенка с предоставлением необходимого пакета сопроводительных документов, решение об усыновлении принимается и рассматривается в судебном порядке. Важно отметить, если кандидаты до окончания срока действия направления на знакомство с ребенком не предоставят заявление о желании усыновит ребенка, считается что они отказались от усыновления этого ребенка. После чего они могут обращаться для повторного ознакомления с информацией о детях и выдачи им нового направления. В таком случае процесс ознакомления начинается с начала, при этом количество повторных ознакомлений не может быть больше трех. Длительность процедуры усыновления напрямую зависит от того насколько быстро супруги найдут ребенка, которого они желают усыновить, но даже в наиболее краткие сроки процедура усыновления займет около года.

2. Какие существуют критерии подбора приёмной семьи? По каким причинам могут отказать в усыновлении ребёнка?

Украинское законодательство не определяет отдельных критериев подбора приемной семи. Корректней вести речь о том, что в Украине семья выбирает ребенка, которого она хочет усыновить и только если несколько кандидатов выявили желание усыновит одного и того же ребенка, могут вступать в действие правила подбора усыновителей (это первоочередное и преобладающие право). Первоочередное право на усыновление ребенка имеют его родственники. Преобладающие право на усыновление ребенка имеет гражданин Украины:

  • в семьи, которых воспитывается ребенок;
  • который является мужем матери или женой отца ребенка, который усыновляется;
  • который усыновляет нескольких детей являющимися братьями и сестрами.

Кроме этого преобладающие право на усыновление ребенка имеют супруги. Другие кандидаты имею право на усыновление ребенка в порядке очереди. На законодательном уровне также закреплены четкие требования к усыновителям, это кроме других: возраст не менее 21 года; разница между усыновителем и ребенком не может быть меньше 15 и не больше 45 лет; в жилищном помещении можно устроить отдельное место для занятий и спальное место ребенка. Важно заметить, что для усыновления необходимо согласие ребенка, если он достиг такого возраста и уровня развития что может, выразит свое мнение. Отсутствие согласия ребенка может быть достаточно серьёзной преградой для его усыновления. В усыновлении ребенка могут отказать, если станут известны обстоятельства, при которых лицо не может быть усыновителем или которые имеют негативные последствия для воспитания и развития ребенка или выяснилось что у ребенка есть родственники, которые выразили желание его усыновить. Также в усыновлении может быть отказано, если кандидаты в усыновители получили направление на знакомство з двумя и больше детьми, которые являются братьями и сестрами, но без уважительных причин отказались от усыновления кого-либо из них.

3. В каких случаях разрешено (и разрешено ли?) усыновить ребёнка одному родителю?

Один мужчина или одна женщина могут быть усыновителем ребенка, если ребенок имеет только мать или только отца, которые в связи с усыновлением теряют правовую связь с ним. Также законодатель устанавливает возможность усыновления ребенка одним из супругов, если другой из супругов не желает стать усыновителем. В таком случае второй из супругов предоставляет свое нотариально заверенное согласие на усыновление ребенка. При такой правовой конструкции второй из супругов только соглашается (не возражает) с усыновлением, а правового статуса усыновителя, как и прав и обязанностей усыновителя он не приобретает.

 

14.07.11
Інтерв'ю Амінат Сулейманової, бесіда про сімейне право

(спеціально для "Юридическая практика")

• Пані Сулейманова, наскільки самостійною Ви вважаєте практику з сімейного права? Чи здатна робота винятково у цій галузі прогодувати сьогодні юриста?

– Насправді, не можу сказати, що ми заробляємо на хліб лише завдяки цій практиці. У нас є ряд основних практик, зокрема міжнародна торгівля і міжнародний арбітраж. Практика з сімейного права теж розвивається. У рамках нашої фірми вона з’явилася відносно нещодавно, 4–5 років тому. Але з кожним роком вона набирає обертів. Однак говорити про те, що лише на клієнтах з сімейного права можна будувати юридичний бізнес я б не стала. Самостійною та єдиною вона може бути лише для одного юриста, який займається приватною практикою, у якого немає обтяжень у якості витрат на оренду офісу і заробітну плату персоналу. Скажімо, моя колега, яка працює у Москві, займається тільки сімейним правом і достатньо заробляє. Але при цьому вона працює одна.

• Тобто це не юридичний бізнес, а швидше адвокатська діяльність?

– Юридичний бізнес – це все, що відбувається в юридичній компанії за межами адвокатської роботи. Це як чоловік та дружина, які живуть разом в одному домі. А їх дітьми можна вважати прибуток та успіх компанії. (Сміється – Прим. ред.)

• Чи можна вважати практику з сімейного права допоміжною? Чи виходить так, що за подібними порадами звертаються, як правило, фізичні особи, бізнес яких Ви обслуговуєте у рамках інших сфер практик?

– Такі ситуації трапляються вкрай рідко, але вони не виняток. Буває, що особисті стосунки з клієнтом, чий бізнес ми супроводжуємо, стають настільки довірчими, що вони залучають нас до вирішення своїх персональних задач юридичного характеру. Це швидше можна віднести до справ про спадщину, про заповіти. Але в основному, у 90 % випадків наша практика з сімейного права не дотична до інших сфер юридичної практики. Це різні клієнти, які взнають про нас з різних джерел. Більше того, коли наші клієнти з арбітражу взнають, що ми займаємось ще й сімейним правом, приємно дивуються.

• З якими серйозними проблемами до Вас найчастіше звертаються?

– В основному це майнові проблеми, пов’язані з «недружнім» поділом майна, з аліментами.

• У чому полягає основна складність при поділі майна між членами колишнього подружжя?

– Основна складність поділу майна полягає в тому, що майно, набуте протягом тривалого шлюбу, буває по-різному оформлене. Власниками можуть бути зовсім не члени подружжя, нерідко, навіть не фізичні особи. Майно може перебувати у корпоративних правах, у тому числі нерезидентних компаній. Основна задача юриста – довести, що це спільно набуте майно, встановити його вартість та поділити його. Крім того, необхідно враховувати специфіку таких спорів. З мого досвіду, у тому, що стосується спорів з розподілу майна та дітей, наш юридичний ринок просто кричить про необхідність інституту медіації. На жаль, люди не вміють домовлятися один з одним, чути іншого, їх часто захльостують емоції. Однак домовитися можна у більшості випадків. Особливо у питаннях при розлученні, що стосуються дітей, ми завжди радимо нашим клієнтам – «Домовляйтеся!». Недопустимо робити дітей заручниками проблем батьків!

• Як Ви вважаєте, наскільки тонким психологом має бути адвокат з сімейних справ?

– Настільки, наскільки він сам цього бажає. Робота юриста полягає в тому, що чим би ти не займався, ти завжди виступаєш психоаналітиком для свого клієнта. Ти повинен заспокоїти його, повинен сказати йому, що все буде гаразд. Вперше прийшовши до адвоката у певному стані глухого кута або в іншому скрутному становищі, клієнту дуже важливо почути оптимістичні слова. Так само, як приходять до лікаря, коли щось болить – пацієнт хоче почути хороший прогноз, що його вилікують. Стосовно сімейних справ, стрес, з яким клієнт приходить до адвоката, буває просто надзвичайно глибоким. Психологами вже давно встановлено, що розлучення за силою стресу і впливу на людину знаходиться на другому місці після смерті близької людини. Однак, все ж, адвокату не варто уявляти себе професійним психологом і переходити межі професійної коректності.

• Як часто Ви рекомендуєте клієнтам укладати шлюбний договір?

– Завжди. Це моя перша рекомендація, якщо за такою до мене звертаються. При цьому я, звичайно, завжди пам’ятаю, що є дві речі, які необхідно давати тільки тоді, коли тебе про це просять – це вода і поради. Тому, якщо моєї поради не питали, я залишу свої коментарі при собі. Якщо ж клієнт виявляє інтерес, я підкреслюю бажаність укладення таких угод. Це завжди нормально сприймається.

• Чи сприймають клієнти укладення такого контракту як недовіру до свого партнера?

– Можливо, адже вони часто не наважуються почати про це розмову зі своєю половинкою. Але я завжди говорила і говорю, що шлюбний контракт – це якраз маніфест довіри і чесності між членами подружжя. Тому що саме у шлюбному контракті ми обговорюємо те, що ми розуміємо під «я тебе ніколи не кину напризволяще» і так далі. Є така приказка – «щоб взнати свого чоловіка, з ним треба розлучитись». Повірте, усі люди, які пройшли через розлучення, підпишуться під цими словами. На жаль, дуже часто люди взнають один одного після розлучення з дуже поганого боку, але буває, безумовно, і навпаки.

• Як Ви ставитесь до інституту сімейних адвокатів?

– Дуже позитивно. Такий інститут вже існує в Україні. У нас є подібні клієнти. Зокрема, у мене ціла стопка адвокатських угод, які передбачають можливість клієнта 24 години на добу подзвонити для вирішення своєї проблеми. Де б я не була в певний момент, я знайду можливість надати моєму клієнту адвокатську допомогу. Це, безумовно, затребувана послуга. З виходом на певний рівень люди розуміють, що у кожного має бути особистий адвокат, адже у житті усяке трапляється.

У нас неодноразово бували випадки, коли ми терміново вилітали за кордон, щоб надати своєму клієнту юридичну допомогу на місці. Впевнена, що сьогодні практично у будь-якій юридичній фірмі є такі клієнти.

14.01.11
На имущество, являющееся объектом права общей совместной собственности мужчины и женщины, которые не находятся в браке между собой или в любом другом браке, распространяются положения регулирующие права общей совместной собственности супругов, находящихся в зарегистрированном браке. То есть, если стороны не урегулировали письменно иное, женщина может претендовать на 50% совместно нажитого в период фактически брачных отношений имущества.

На имущество, являющееся объектом права общей совместной собственности мужчины и женщины, которые не находятся в браке между собой или в любом другом браке, распространяются положения регулирующие права общей совместной собственности супругов, находящихся в зарегистрированном браке. То есть, если стороны не урегулировали письменно иное, женщина может претендовать на 50% совместно нажитого в период фактически брачных отношений имущества.

Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 12 июня 1998 года №16 "О применении судами Украины некоторых норм Семейного Кодекса Украины".

В соответствии со ст. 74 Семейного Кодекса Украины если мужчина и женщина проживают одной семьей, но не находятся в браке между собой, или в любом другом браке имущество, нажитое ими в период совместного проживания (здесь и далее брачные отношения) принадлежит им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено письменным договором между ними.

На имущество, являющееся объектом права общей совместной собственности мужчины и женщины, которые не находятся в браке между собой или в любом другом браке, распространяются положения регулирующие права общей совместной собственности супругов, находящихся в зарегистрированном браке. То есть, если стороны не урегулировали письменно иное, женщина может претендовать на 50% совместно нажитого в период фактически брачных отношений имущества.

Если же рассматривается ситуация, когда супруги являются гражданами разных стран, то в соответствие со ст. 30 Конвенцией о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам (Кишинев, 7 октября 2002 года), ратифицированной, в том числе Российской Федерацией и Украиной:

  1. Личные и имущественные правоотношения супругов определяются по законодательству Договаривающейся Стороны, на территории которой они имеют совместное местожительство.
  2. Если один из супругов проживает на территории одной Договаривающейся Стороны, а второй - на территории другой Договаривающейся Стороны и при этом оба супруга имеют одно и то же гражданство, то их личные и имущественные правоотношения определяются по законодательству той Договаривающейся Стороны, гражданами которой они являются.
  3. Если один из супругов является гражданином одной Договаривающейся Стороны, а второй - другой Договаривающейся Стороны и один из них проживает на территории одной, а второй - на территории другой Договаривающейся Стороны, то их личные и имущественные правоотношения определяются по законодательству Договаривающейся Стороны, на территории которой они имели свое последнее совместное местожительство.
  4. Если лица, указанные в пункте 3 настоящей статьи, не имели совместного жительства на территориях Договаривающихся Сторон, то применяется законодательство Договаривающейся Стороны, учреждение юстиции которой рассматривает дело.
  5. Правоотношения супругов, касающиеся недвижимого имущества, определяются по законодательству Договаривающейся Стороны, на территории которой находится это имущество.
  6. По делам о личных и имущественных правоотношениях супругов компетентны учреждения Договаривающейся Стороны, законодательство которой подлежит применению в соответствии с пунктами 1 - 3, 5 настоящей статьи.

Таким образом, Украина будет иметь юрисдикцию в отношении всего спорного имущества, находящегося на Украине, а также в случае, если одна из сторон докажет, что совместное проживание имело место в Украине, либо подаст в суд на Украине.

Для установления факта фактических брачных отношений, совместное проживание должно иметь место в Украине.

Доказательствами такого проживания могут быть фактические данные, подтверждающие совместное проживание, ведение совместного хозяйства, общее воспитание и содержание детей. Совместное проживание, и ведение совместного хозяйства в определенных случаях может подтверждаться наличием обстоятельств, характерных для семейных отношений (проживание в одном жилом помещении, общее питание, общий бюджет, взаимная забота, приобретение имущества для совместного пользования).

Таким образом Сторона, заявляющая о наличии фактических брачных отношений, должна доказать факт совместного проживания в Украине и ведения совместного хозяйства в Украине.

В украинском семейном праве нет конкретных требований для определения, с какого периода проживание может считаться совместным. На основании судебной практики и разъяснений Верховного Суда Украины, можно сделать вывод, что конкретный срок будет являться предметом доказывания в суде (свидетельскими показаниями, фактом совместного приобретения имущества для совместного проживания и т.д.)

Совместное проживание не обязательно должно начинаться в Украине, но обязательно должно происходить здесь в течение какого-то времени, достаточного для признания судом фактических брачных отношений.

Сам по себе факт рождения ребенка, отец которого признал себя таковым, не доказывает наличия фактически семейных отношений (совместного проживания), однако является серьезным аргументом для доказательства наличия подобных отношений в суде.

Определяющее значение имеет не место рождения ребенка, а его гражданство. Ст. 35 Конвенции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам, говорит:

  1. Права и обязанности родителей и детей, в том числе обязательства родителей по содержанию детей, определяются законодательством Договаривающейся Стороны, на территории которой они имеют постоянное совместное место жительства, а при отсутствии постоянного совместного места жительства родителей и детей их взаимные права и обязанности определяются законодательством Договаривающейся Стороны, гражданином которой является ребенок. По требованию истца по алиментным обязательствам применяется законодательство Договаривающейся Стороны, на территории которой постоянно проживает ребенок.
  2. Алиментные обязательства совершеннолетних детей в пользу родителей, а также алиментные обязательства других членов семьи определяются законодательством Договаривающейся Стороны, на территории которой они имели совместное место жительства. При отсутствии совместного места жительства такие обязательства определяются законодательством Договаривающейся Стороны, гражданином которой является истец.
  3. По делам о правоотношениях между родителями и детьми компетентен суд Договаривающейся Стороны, законодательство которой подлежит применению в соответствии с пунктами 1 и 2 настоящей статьи.
  4. Исполнение решений суда по делам, связанным с воспитанием детей, производится в порядке, установленном законодательством Договаривающейся Стороны, на территории которой проживает ребенок.


Таким образом, законодательство Украины, в отношении в определении прав и обязанностей Сторон по отношению друг к другу и детям будет применяться в следующий ситуация:

  • если будет доказан факт совместного проживания, в том числе в Украине;
  • если ребенок является гражданином Украины;
  • если ребенок постоянно проживает в Украине.


При определении совместно нажитого имущества, для целей его последующего разделения между сторонами следует принять во внимание Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 12 июня 1998 года №16 "О применении судами Украины некоторых норм Семейного Кодекса Украины". В этом постановлении, в частности, сказано, что необходимо установить размер совместно нажитого имущества, имеющегося на момент прекращения совместного ведения хозяйства (совместного проживания), определить источник и время приобретения указанного имущества. При этом необходимо исходить из того, что общей совместной собственностью является нажитое в период совместного проживания движимое и недвижимое имущество, которое может быть объектом права частной собственности (кроме имущества, нажитого при раздельном проживании после фактического прекращения периода совместного проживания).

Имущество, которое принадлежало одному из лиц может быть отнесено к общей совместной собственности если так стороны определили в договоре, либо признано таковой судом на том основании, что за период совместного проживания ценность такого имущества значительно увеличилась вследствие трудовых или финансовых затрат другого лица, либо их обоих.

Совместной собственностью, в частности могут быть: недвижимость, земля, транспортные средства, денежные средства, акции и другие ценные бумаги, вклады в кредитные учреждения, страховая сумма, страховая выплата, выплаченная за счет совместных средств, денежные и средства и имущество, принадлежащие совместно проживавшим по другим обязательственным правоотношениям.

Если какая-либо из сторон а) осуществила вклад в покупку совместного имущества за счет имущества, которое принадлежало ей до вступления в фактически брачные отношения, б) либо было получено в дар в период нахождения в фактически брачных отношениях, в порядке наследования, приобретено за счет средств принадлежавших ей до фактически брачных отношений, либо иного раздельного имущества, то эти вложения (в том числе стоимость имущества до признания его признанного общей совместной собственностью) должны учитываться при определении частей у общей совместной собственности. То есть в случае а) имущество будет полежать разделу, в случае б) нет.

Украинский суд, по общему правилу, имеет юрисдикцию только в отношении имущества находящегося в Украине.

Самое главное обязательство, которое также возникает в описываемой ситуации - это выплата алиментов на содержание несовершеннолетних детей в размере 25 % дохода - если ребенок один и 33% - если детей двое.

14.11.10
Останні тенденції в розвитку міжнародних торгових відносин призводять до постійного зростання кількості й різновидів міжнародних ділових угод. Однак основні особливості їх формування та виконання залишаються без істотних змін. Так, у більшості випадків і, зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності українськими підприємцями укладення будь-якої комерційної угоди міжнародного характеру вимагає її документального оформлення, тобто підписання контракту.

Доріченко Iванна
Юрист

Останні тенденції в розвитку міжнародних торгових відносин призводять до постійного зростання кількості й різновидів міжнародних ділових угод. Однак основні особливості їх формування та виконання залишаються без істотних змін. Так, у більшості випадків і, зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності українськими підприємцями укладення будь-якої комерційної угоди міжнародного характеру вимагає її документального оформлення, тобто підписання контракту.

Серед загальних вимог до такого документу окреме місце відводиться переліку умов, з приводу яких сторонам рекомендується досягти згоди, щоб контракт вважався дійсним і повноцінно укладеним. Одні джерела називають їх основними, інші – обов’язковими, але, врешті решт, сторони мають право самостійно вирішувати, які умови для них є головними, які – другорядними, і які з них зазначатимуться в контракті. І якщо, наприклад, умови про предмет контракту, його кількісні та якісні характеристики, вартість чи способи оплати є відносно зрозумілими й завжди можуть бути конкретно визначені, досить проблемними й складними для сприйняття залишаються умови про вирішення спорів та пов’язані з ними питання.

Це в першу чергу пояснюється самою специфікою зовнішньоекономічних чи міжнародних торговельних контрактів, оскільки на них поширюється і юрисдикція норм національного права сторін, і дія міжнародних норм та звичаїв. Це обумовлює необхідність використання уніфікованого чи узагальненого підходу до укладення контрактів “з іноземним елементом” з урахуванням особливостей зобов’язально-договірного права в різних правових системах та контрактних режимів країн з різним рівнем економічного та соціального розвитку. Останній фактор може мати істотне значення й виявлятись у різному сприйнятті сторонами як самого контракту, так і обов’язків, що стосуються його виконання. Різні підходи до розуміння й визначення певних положень або недостатня обізнаність сторін з тими чи іншими питаннями також можуть створювати невидимі на перший погляд проблеми. І однією з таких “білих плям” можна вважати досягнення домовленості щодо врегулювання спірних питань та вирішення диспутів між сторонами контракту.

За законодавством України, зокрема відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201 (далі – Положення про форму контракту), умови щодо врегулювання спорів між сторонами мають передбачати визначення назви суду, який вирішуватиме спори з приводу тлумачення контракту, невиконання й неналежного виконання договірних зобов’язань, або чітких критеріїв визначення такого суду будь-якою зі сторін залежно від предмета й характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке застосовуватиме цей суд із зазначенням правил процедури судового врегулювання.

Таким чином, блок умов щодо вирішення спорів можна умовно розділити на визначення судової юрисдикції з наданням відповідному суду компетенції вирішувати суперечки між сторонами, та вибір права або правової системи, відповідно до норм якої здійснюватиметься безпосередній розгляд спору та його вирішення.

Визначення судової юрисдикції

Як свідчить практика, в зовнішньоекономічних договорах українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності положенням щодо визначення суду, до юрисдикції якого відноситиметься вирішення спорів між сторонами контракту та інші спірні моменти, які можуть з’явитися в процесі реалізації контракту, ще не приділяється достатньої уваги. Іноді вони можуть бути навіть просто відсутніми.

Водночас у міжнародних комерційних контрактах, типові форми яких розроблені за участю Міжнародної Торгової Палати (Париж) й широко використовуються в торговельних відносинах, питанню вибору органу, який би вирішував суперечки між сторонами, відводиться одне з ключових місць, а включенню такої статті до контракту передує обмірковування та зважування багатьох чинників.

Світова комерційна практика передбачає два методи вирішення спорів, що виникають у процесі реалізації контракту: судове провадження та арбітражний розгляд. Тому при укладенні договору сторонам, перш за все, потрібно визначитися з тим, який метод вони застосовуватимуть у відносинах між собою. Оскільки до недавнього часу в Україні поняття суду та арбітражу вважалися майже тотожними (варто лише згадати колишню систему арбітражних судів), слід звернути увагу на те, що за своєю суттю вони істотно відрізняються.

При арбітражній формі сторони самостійно призначають арбітра (арбітрів), іноді навіть із числа відомих їм осіб, які мають необхідні знання й практичний досвід у даній галузі чи стосовно охоплених контрактом питань. Арбітражний розгляд (слухання) проводиться “за закритими дверима”, тобто в не публічній обстановці. При цьому сторони самостійно сплачують усі поточні витрати (винагорода арбітрів, вартість оренди приміщення, організаційні витрати тощо). Визнання арбітражних рішень є досить поширеним явищем, зокрема в країнах, які ратифікували Нью-Йоркську Конвенцію про визнання й приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. (Україна є учасницею даної Конвенції).

Арбітраж може відбуватися згідно з домовленістю сторін з урахуванням їхніх побажань і пропозицій та за умови викладення в контракті його особливостей (арбітраж ad hoc) або відповідно до процедурних правил і регламентів торговельних асоціацій та міжнародних організацій (національних торгово-промислових палат, Міжнародної Торгової Палати чи Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ)).

Судові засідання зазвичай є більш формальною процедурою, потребують більше часу й проводяться у відкритому для публіки режимі, де значна кількість небажаних спостерігачів може лише погіршити справу. Витрати на судові провадження та винагороду суддів, головним чином фінансуються за громадський рахунок. При цьому суд завжди має чітко визначену приналежність до правової системи певної країни, що може дати підстави для сумнівів у його неупередженості.

Однак ще одним важливим фактором при здійсненні вибору юрисдикційного органу є врахування специфіки відносин, що регулюються даним контрактом, та визначення випадків, в яких сторони можуть звертатися до такого органу. Так, наприклад, за українським законодавством обраний сторонами суд вирішуватиме спори щодо “тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту)” (п. 1.12 Положення про форму контракту). В контрактних відносинах в рамках Європейського Союзу цей перелік наводиться в дещо уточненому й розширеному варіанті. Так, відповідно до норм Римської Конвенції про право, що застосовується до контрактних зобов’язань 1980 р. (далі – Римська Конвенція) в рамках обраної сторонами правової системи відповідний суд вирішуватиме спірні питання щодо:

  • тлумачення положень контракту;
  • виконання зобов’язань;
  • наслідків порушення контракту, включаючи оцінку завданих збитків, наскільки це може належати до юридичної компетенції, з урахуванням обмежень, накладених на суд власними процедурними регламентами;
  • різних шляхів розширення зобов’язань за контрактом чи, навпаки, зменшення відповідальності сторін;
  • наслідків визнання контракту недійсним.

Звичайно, бажано якомога детальніше окреслити коло питань, що входитимуть до компетенції визначеного суду чи арбітражу з метою уникнення можливих суперечок з цього приводу. Однак у будь-якому випадку сторони мають бути впевненими, що обраний ними орган має необхідний досвід є достатньо компетентним для розгляду зазначених питань.

Таким чином, на додачу до методу вирішення спорів, у контракті доцільно зазначати: при виборі арбітражної форми – який саме тип арбітражу матиме місце (ad hoc, арбітраж при Міжнародній Торговій Палаті чи інший інституційний арбітраж, причому в останньому випадку з обов’язковим зазначенням назви організації, правила якої застосовуватимуться до арбітражної процедури); у випадку надання переваги судовому провадженню – суди якої країни та які саме суди (за місцем у судовій системі або галузевою спеціалізацією) матимуть юрисдикцію стосовно вирішення спорів; а також місце, де відбуватиметься така процедура, бажано з зазначенням повної адреси, та перелік питань, які суд чи арбітраж уповноважений розглядати.

Вибір вирішальної правовой системы

Право, що регулюватиме відносини в процесі реалізації контракту, може визначатися двома шляхами. Перший передбачає самостійний вибір сторонами тієї правової системи, яку вони вважають найадекватнішою обставинам справи, та закріплення цього вибору в положеннях контракту. Якщо ж такі положення відсутні, застосовується другий метод, який відсилає до сфери дії колізійних норм міжнародного приватного права, та за яким вибір здійснюватиметься на підставі норм і правил, що містяться в міжнародних документах або національному законодавстві.

Про значну складність другого методу й переваги в застосуванні першого свідчить багато фактів. І перш за все ця проблема простежується на рівні міжнародних нормативно-правових актів.

Так, наприклад, при приєднанні до Віденської Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. (далі – Віденська Конвенція), яка широко використовується для регулювання відносин у зазначеній галузі, ряд країн робили певні застереження до її тексту і, зокрема, одним з досить поширених застережень було небажання підпадати під дію п. 1 (b) ст. 1, де до випадків застосування Конвенції належало посилання на право сторони-учасниці Конвенції, визначене за допомогою колізійних норм міжнародного приватного права (США, Китай, Чехія та ін.)

Певні особливості має й використання норм Віденської Конвенції у взаємовідносинах між сторонами. Як частина відповідної правової системи, Конвенція разом з іншими правовими нормами автоматично застосовуватиметься до контрактів купівлі-продажу, укладених сторонами, підприємства яких знаходяться на території різних країн – учасниць Конвенції. Однак якщо сторони не бажають керуватись її положеннями, вони мають “недвозначно виключити” її застосування в тексті договору. У випадках, що не врегульовані Віденською Конвенцією або у випадку її незастосування діятимуть правила правової системи, обраної сторонами або визначеної колізійними нормами.

Спроби уніфікації колізійних норм щодо вибору правової системи в загальносвітовому масштабі також не мали значного успіху. Так, наприклад, розроблену міжнародним інститутом уніфікації приватного права ООН Гаазьку Конвенцію про право, що може бути застосоване до міжнародної купівлі-продажу товарів 1955 р., зобов’язалося виконувати лише близько десяти держав, а "нову Гаазьку Конвенцію" 1986 р. з цього самого питання ратифікувало всього чотири (Аргентина, Нідерланди, Чехія та Словаччина).

Римська Конвенція хоч і застосовується поки що головним чином у внутрішніх відносинах Європейського Союзу, з огляду на перспективи його розширення та велику кількість угод за участю підприємців з країн – членів ЄС вона набуватиме дедалі більшого значення для країн Центральної та Східної Європи. Зокрема, наприклад, вже зараз при розгляді спорів комерційного характеру в судах ЄС положення Конвенції застосовуються автоматично й незалежно від того, чи визнають її держави, представлені сторонами контракту. Римська Конвенція врахувала більшість загальноприйнятих тенденцій здійснення вибору права серед правових систем різних держав та є досить вдалим прикладом уніфікації правил щодо вибору вирішальної правової системи. Однак, навіть не зважаючи на це, певні її положення залишаються дискусійними.

Відповідно до принципу свободи вибору, закріпленого в ст. 3 Римської Конвенції, контракт має регулювати обране сторонами право. Такий вибір має бути чітко або “з достатньою певністю” визначений контрактом або обставинами справи. Хоча Конвенція не визначає, що саме мається на увазі під “достатньою певністю”, правозастосовча практика свідчить, що у випадку визначення права “з достатньою певністю” за контрактом йдеться перш за все про посилання на норму права, яка є характерною для певної правової системи та має безпосереднє відношення хоча б до однієї частини контракту, або на правовий інститут, що є типовим лише для права певної держави. При зверненні до “достатньої певності” за обставинами справи, необхідно враховувати не лише положення контракту, а й фактичні обставини справи де було б зрозуміло, що сторони дійшли згоди щодо вирішальної правової системи, але чітко не визначили це в контракті. Цілком доцільно виникає питання: чому? Припустимо, що за даних обставин у момент укладення договору такий вибір здавався їм очевидним. Однак припущення, що не має чітко визначеного закріплення, не є юридичним фактом, тому його іноді буває простіше спростувати, ніж довести.

Якщо ж сторони жодним із зазначених шляхів не обрали право, яке має застосовуватись до контракту, контракт регулюватиме право держави, з якою він “найбільш тісно пов’язаний” (ст. 4 Римської конвенції). Такою вважатиметься держава, де на час укладення контракту постійно проживає сторона, яка має виконувати основну частину зобов’язань за контрактом (зобов’язана сторона), або, якщо йдеться про юридичну особу, де розташовано її головний офіс. Однак у випадку, коли, наприклад, головний офіс знаходиться в одній державі, постійна філія юридичної особи – в іншій, а контрактне зобов’язання має виконати філія на території третьої держави, де здійснюватиметься й оплата, прив’язка до права країни “головного офісу” виглядає дещо нелогічною.

За аналогією з Римською Конвенцією українське законодавство теж передбачає ряд положень щодо колізійних відсилань до певної системи права. Так, згідно зі ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. № 959-XII, права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначає право країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження. При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни відповідно до зазначеної статті. Однак до прав і обов’язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту). Це має вирішальне значення для його змісту (право країни зобов’язаної сторони, як і в Римській Конвенції). А тепер уявимо практичну ситуацію, в якій сторони зовнішньоекономічного контракту-купівлі продажу не визначили право, що застосовуватиметься до нього, а поставка товару здійснюється на умовах EXW (за Інкотермс 2000) з покладенням мінімальних обов’язків на продавця? Хто тоді є стороною, яка здійснює “вирішальне для змісту контракту виконання”, і яким чином можна обґрунтувати доцільність застосування права продавця?

Цікавим з точки зору вибору права контракту є положення Римської Конвенції щодо домовленості сторін застосовувати обране право як до всього контракту, так і до окремої його частини (ст. 3). Тобто різні частини контракту може регулювати право різних країн. Це додатково ускладнюватиме стосунки між сторонами, однак у деяких випадках є цілком обґрунтованим, а подекуди й необхідним (наприклад, у контрактах на міжнародне інвестування, які включають широкий спектр питань різнонаціонального характеру).

Не зважаючи на існування таких контрактів, сторонам бажано було б уникати подібних ситуацій, а також заздалегідь продумувати вибір правової системи, щоб запобігти можливим ускладненням.

І, насамкінець, слід пам’ятати, що система права й суд, який її застосовуватиме, знаходяться в дуже тісному правовому зв’язку, тому обраний орган з вирішення спорів має безпосередньо належати до обраної правової системи.

Враховуючи все викладене, положення контракту про вирішення спорів між сторонами може виглядати приблизно так:

“Усі спори й розбіжності, що можуть виникнути в процесі виконання зобов’язань за даним контрактом або в безпосередньому зв’язку з ним, підлягають вирішенню шляхом переговорів.

У випадку, якщо Сторони не можуть самостійно дійти згоди, вирішення таких спорів чи розбіжностей здійснюватиме Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України відповідно до регламенту цього суду в складі трьох арбітрів.

Мова арбітражного розгляду – українська. Місце проведення – Київ, Україна. Правом, що регулює даний контракт, є матеріальне право України.”

09.11.10
Ukraine follows a civil law system, under which the Constitution of Ukraine is the law, which provides the framework for Ukraine’s legislative system.

The principal structure of legislation consists of laws adopted by Parliament (Verkhovna Rada) and international agreements of Ukraine duly ratified or acceded to by Verkhovna Rada. Laws are implemented through various normative acts, which are adopted by the relevant government bodies (i.e. the President, the Cabinet of Ministers, Ministries and State Committees).

Ukrainian legislation provides that (with some few exceptions). Foreign investors are authorized to carry out their investment activity in Ukraine on the same basis as domestic investors. This relates to types of investments, available investment vehicles, and investment targets.

The Law of Ukraine On Investment Activity, adopted on 18 September 1991, establishes the general principles of investment activity on the territory of Ukraine, irrespective of the nationality of the investor.

Certain Peculiarities of making foreign investments in Ukraine are regulated by the Law of Ukraine On the Regime of Foreign Investment (the Foreign Investment Law), adopted on March 19, 1996.

1. Setting up the business by the foreign investor in Ukraine.

To start with, the current issue of the present article, taking into account that the legal entity considered is a foreign investor I have to mention that the regime of activity of the companies with foreign investment capital and domestic companies nowadays doesn’t differ, since the major purpose of such equality - to level the playing field for all companies on the Ukrainian market, mainly without providing the incentives for a much-needed injection of foreign investment capital.

The legal analysis hereof offer the general options for the foreign non-productive investor, without the conditions precedent, such as the type of economic activity, the major goals of such activity, long duration of the investors’ business plans. Therefore the following analysis considers the general conditions for the business startup, its development, financial activity, taxation and major legislative pitfalls, the foreign investor may face while conducting the business activity in Ukraine.

1.1.1. Types of companies/business structure to commence the business, company management structure.

The basic forms of companies are established by the Ukrainian Civil Code (No. 435-IV, dated January 16, 2003, effective January 1, 2004, hereinafter – Civil Code) and Economic Code (No. 436-IV, dated January 16, 2003, effective January 1, 2004, hereinafter – Economic Code) and by the Law of Ukraine “On Economic Associations”, therefore the major analysis are made, basing and referring to the above-mentioned basic by-laws, regulating the process of foundation and organization of enterprises in Ukraine.

Civil Code and Economic Code in their most efficient combination provide various types of companies, which are also known as legal entities – organizations, which are established and registered pursuant to the procedure established by law.

The following principal types of companies, certain types among which, present a special interest for us, can be founded in Ukraine:

  1. Private enterprises;
  2. Collective enterprises;
  3. Communal enterprises;
  4. State enterprises;
  5. Other enterprises, which are provided by law. This “type” of companies, leaves plenty of space to add various types of companies in the future.

Civil and Economic Code, Law of Ukraine “On Economic Associations” govern the types of companies, known as economic associations or corporate enterprises, created as a rule, by two or more founders, pursuant to their mutual agreement, acting on the basis of union of property and/or entrepreneurial or labor activity of the founders (participants), and their mutual administration of affairs on the basis of corporate rights, including via the authorities, which are created thereby, and the participation of the founders (participants) in the division of profits and risks of the enterprise.

Among those companies are:

  • Stock companies (Closed Joint - Stock Companies, Open Joint-Stock Company);
  • Companies with limited liability; - Companies with additional liability;
  • General partnerships;
  • Limited partnerships.

Notwithstanding the range of business structures, offered under Ukrainian law, foreign companies’ options in Ukraine are limited to one of the following four alternative business structures:

  • representative office – which is not a legal entity, however can be either commercial, leading economic activity or non-commercial.
  • Wholly-owned foreign subsidiary or enterprise - usually with limited liability, which can be provided in their statutory documents.
  • “joint ventures”- companies with foreign participation – either in form of a closed joint stock company or limited liability company. Ukrainian legislation permits a foreign investor to conduct business in Ukraine without creating a legal entity by entering into a Joint Activity Agreement with a Ukrainian legal entity.
  • Agreements on joint cooperation and production, which do not require registration of a separate legal entity.

One significant consideration in selecting the appropriate business structure involves Ukrainian foreign currency legislation, which categorizes the above structures as either non-residents or residents, depending on the type of activities carried out by the structure. Non-commercial representative offices are usually considered “non-residents” under currency regulations and tax legislation, while subsidiaries and joint ventures are classified as residents because they are legal entities, registered and residing in Ukraine for more than 183 days per year. While the distinction is not clearly expressed in other laws, it is significant in terms of tax consequences and the ability of foreign businessmen to effectuate transactions in foreign or local Ukrainian currency.

Both subsidiaries and joint ventures have the status of separate corporate entities, and thus, both limit and investor’s liability to its initial investment. As Ukrainian corporate entities, joint ventures and subsidiaries are considered to be “residents” under Ukrainian currency legislation, they are subject to a different financial regime, than “non-residents”. For instance, resident companies must transact business in Ukrainian currency only, which has historically shown a disturbing tendency to devaluating and revaluating, thus such instability presents a possibility of impact on the profit earning of the company.

Whereas enterprises may be created for carrying out entrepreneurial activity or non-commercial activity, we are interested in considering in more details such type of enterprises as economic associations, which are created solely for the purpose of profit-generating activity. However, sometimes for reasons of corporate strategy, foreign investors register both structures (non-resident representative office and wholly-owned resident company), to give them greater flexibility in performing transactions in foreign and Ukrainian currency. In item 1.2. hereof we are going to analyze in greater details the possibilities of financial operations.

Let’s review the general characteristics of the above-listed legal entities, as for the better understanding of their business structure, so for the possibility to choose the most convenient for establishing and profit earning.

A.) A representative office of a foreign company is not a separate legal entity, but is considered to be a “representative” of a foreign company in the other country, being not incorporated under Ukrainian law, which simply represents the interests of a foreign legal entity on Ukrainian territory. Those offices are subject to a special financial regime under tax laws. The key function of such non-resident representative offices is to service existing contracts between the non-resident company and a Ukrainian customer, but not to engage in commercial activities on its own behalf. This arrangement legally allows the non-resident company to earn foreign currency abroad while expanding its market area in Ukraine.

On one hand, one has to admit a certain advantage of the representative office of a foreign company in Ukraine, over a Ukrainian company: the ability to legally earn foreign currency and to keep it abroad. On the other hand, it has its drawbacks either: it can enter into contracts only on behalf of the parent company, cannot carry out sales in Ukrainian currency, and hire full-time employees without registration with the relevant government agency.

B.) Wholly-owned foreign subsidiaries and joint ventures are usually organized in the form of either closed joint-stock companies or limited liability companies, correspondingly depending on the particular requirements of the project.

Whereas in the conditions precedent, I didn’t receive the detailed description of the projects, for the purposes of which the current legal opinion is composed, therefore the analysis below contain the review of both business forms of wholly - owned foreign subsidiaries as both “residents” under the Ukrainian currency and tax regulations and, both having the liability of founders and shareholders being limited only to the value of their contributions to the company and therefore considered more adequate form of business structure for foreign investor.

On one hand, one has to admit a certain advantage of the representative office of a foreign company in Ukraine, over a Ukrainian company: the ability to legally earn foreign currency and to keep it abroad. On the other hand, it has its drawbacks either: it can enter into contracts only on behalf of the parent company, cannot carry out sales in Ukrainian currency, and hire full-time employees without registration with the relevant government agency. B.) Wholly-owned foreign subsidiaries and joint ventures are usually organized in the form of either closed joint-stock companies or limited liability companies, correspondingly depending on the particular requirements of the project. Whereas in the conditions precedent, I didn’t receive the detailed description of the projects, for the purposes of which the current legal opinion is composed, therefore the analysis below contain the review of both business forms of wholly - owned foreign subsidiaries as both “residents” under the Ukrainian currency and tax regulations and, both having the liability of founders and shareholders being limited only to the value of their contributions to the company and therefore considered more adequate form of business structure for foreign investor.

Several differences exist between these types of companies. For example, in a limited liability company, the founders own equity in the company (or in the statutory capital of the company, formed by the contribution of the equities by the founders or by the founder), expressed by a percentage of ownership. Joint-stock company issues a share of stock, to be purchased by the founders and consequently form the statutory capital of the company. According to the Economic Code and the Law “On Economic Associations” a stock company requires at least two founders, which may be either legal entities or individuals. However Article 154 of the Civil Code states that “a joint stock company may be created by one entity or may consist of one entity in case of the acquisition by shareholder of all shares of the company”. Limited liability company is allowed to be founded by a sole founder, however according to the Civil Code it may not have another business company as its sole participant if such company has only one participant/shareholder in its shareholding.

The management structure of a stock company and that of a limited liability company is very similar with a few minor variations. The three-part structure is headed by the “general assembly of shareholders (in limited liability company - ”general assembly of participants”), which represents the interests of the company owners. The next level, “the supervisory council” - is optional in both types of enterprises; however it is commonly organized in the stock company structures, but smaller companies tend to disregard it. And, finally, Management board (“Executive board”), performs the company’s day-to-day functions.

In practice, simple joint venture or 100% foreign-owned companies usually register in the form of Limited Liability Company. This company structure allows a relatively small number of people to avoid a complex multi-layered management structure composed of a general assemble, supervisory council and management organs and to avoid registration of shares of stock. It is particularly attractive in cases of 100% foreign-owned companies because the charter can provide for one executive organ where the founder has complete and unequivocal control.

1.1.2. Capitalization issues.

The Law “On Economic Associations” governs the formation of joint stock companies and limited liability companies, and contains no limitations on the size of statutory capital for joint stock companies, provided however that the company’s statutory capital is divided into shares of stock of equal nominal value. The Law “On the Foreign Investment Regime” only encourages large amounts of foreign investment in all shapes and sizes. Accordingly, a joint stock company may have as large a statutory capital, as it wishes.

The minimum capitalization for registration of joint stock company is 1, 250 minimum monthly salaries, while the minimum statutory capital of Limited Liability Company must be at least 100 minimum monthly salaries. By the Law of Ukraine “On making amendments to the Law of Ukraine “On the State budget for the year 2006” the minimum monthly salary from the July 1, 2006, as it is actual for the current analysis, is established on the of UAH 375. Any Ukrainian and/or foreign investor is permitted to register a company subject to these absolute minimum.

As a result of recently enacted decree of the National Bank of Ukraine, a foreign investor may make cash contributions into a Ukrainian legal entity only through special investment accounts opened by the foreign investor with a Ukrainian commercial bank (as opposed to the transferring funds from abroad directly to the bank account of its Ukrainian subsidiary as was previously the case).

Shareholders of stock companies and founders in limited liability companies must make initial pre-registration deposits towards their contributions prior to registration. According to the Law “On Economic Associations”, 50% of a shareholder’s contribution must be paid prior to registration if shares are originally distributed amongst the founders of a joint stock company (30% if shares a re distributed via an open subscription – for open joint stock companies. In limited liability companies, however, the legislation is still unsettled as the Law “On Economic Associations” calls for a 30% of a participant’s contribution to be paid by the moment of state registration of a company, while a Civil Code requires 50% of a participants contribution to be paid prior to registration. In practice, since Civil Code is higher up than laws in the hierarchy of Ukrainian legislation, I believe, that the 50% rule governs. However, changes to the Law “On Economic Associations” are widely expected in the near future. The remaining sum must be paid, in its entirety, no later than one year after registration of both types o companies. In joint stock companies, shares of stock may be given to the shareholder only after they have fully paid for such shares. Note, that the founders may not circumvent these rules in the statute by providing, for instance, that the joint stock company may hold authorized but unissued stock for more than one year.

Foreign investors have the right to invest by using the following forms:

  • hard currency;
  • Ukrainian currency as a re-investment into the existing or a newly established enterprise;
  • any movable or immovable property and property rights connected with it;
  • shares, bonds, other securities and other corporate rights;
  • monetary claims and claims under contracts, valued in a hard currency and guaranteed by first rank banks;
  • any intellectual property rights with confirmed estimation in hard currency according to the laws of the investor's country of residence, including copyrights, trademarks, firm names, know-how, and others;
  • rights in respect of economic activities, including exploration and utilisation of natural resources valued in hard currency and conferred and valued under the laws of the investor's resident country.

Foreign investment can be executed in the form of contribution of fixed assets in return for a share in the statutory capital of a Ukrainian company. These assets shall be valued in both foreign convertible and Ukrainian currency by agreement between the parties, based on International or Ukrainian market prices and using the applicable exchange rate of the National Bank of Ukraine. Please note that under current Ukrainian legislation foreign investment in kind is exempted from VAT and import duties. However, if the goods contributed are subject to excise duties, the exemption from VAT and import duties does not apply. If the investment is disposed of within 3 years from the moment of registering a foreign investment in the books of the Ukrainian entity, all the relevant import duties will be due.

Finalizing the item 1.1. herein, there is a need to mention that certain issues, such as: state registration of the company, details in the management structure organization, special requirements to the capitalization, management structure and type of company, depending on the type of economic activity, reputed to be carried by the foreign investor, are omitted on purpose. The purpose of such omission is, whereas, the present article has generally to be focused on the issues which are of the greatest interest for the investor. Describing the issues herein, the purpose is to give an overview of the corporate legislation and current situation on business set up in Ukraine. Subsequently, certain issues, being specified by the investor, shall be reviewed in a greater detail.

1.2. Business activity

1.2.1. Taxation

Legal entities, generally described above, incorporated to and operating under the legislation of Ukraine are normally treated as tax residents and are taxable on their world wide income. Legal entities incorporated abroad and operating under the laws of another country are normally treated as foreign tax residents and are taxable on two sources of income:

  • Business income received from carrying out trade or business in Ukraine, and
  • Other non-business income received from Ukrainian sources.

According tot he Law of Ukraine No. 334/94 “On Taxation of Profits of Enterprises”, dated December 28, 1994 (herein the “Profit Tax Law”), the tax on companies is known as corporate income tax. Currently, this tax is calculated at a flat rate 25%. However, that separate tax rules pertain to insurance companies, operations with securities and to agricultural enterprises.

Under domestic tax accounting rules, tax items are normally recognized on the basis of the cash-accrual method (first event rule). The tax year corresponds to the calendar year. Taxpayers must submit tax returns for a calendar quarter, half year, three quarters and calendar year, and make quarterly tax payments. Quarterly tax returns must be submitted within 40 days following the last calendar day of each calendar quarter, half year and three quarters and the fourth quarter.

Resident entities are taxable on their worldwide income received or accrued within a reporting period. The amount of taxable income is determined by subtracting allowable deductible expenses and capital allowance from gross income.

Gross income is defined as any income from domestic or foreign sources received or accrued by taxpayer from any activity. Such income may be in monetary, tangible and intangible form. The “Profit Tax Law” also describes the items included in and excluded from the gross income, deductible expenses etc. Capital allowance or, in other words, depreciation of fixed assets and intangible assets, under the “Tax Profit Law” means – the gradual carrying forward of expenses for the acquisition, manufacturing or improvement of such fixed and intangible assets and for decreasing the adjusted profit of a taxpayer.

Non-business income from Ukrainian sources is normally subject to withholding tax on a gross basis, provided such income is not attributable to a non-residents permanent establishment in Ukraine. Withholding is made by a resident taxpayer when income is paid to a non-resident.

14.10.10
Припускаю що для більшості читачів назва статті ні про що не говорить, особливо для тих хто не щодня стикається з питанням попереднього забезпечення позовові в міжнародному арбітражі. Тому, для кращого розуміння цієї актуальної на сьогоднішній день теми, дозволю собі короткий екскурс в тему «Правила Б» або «Rule B», як буде зазначатись нижче на мові оригіналу.

Касинюк Іван
Старший юрист AGA Partners Law Firm

Як відомо, ведення міжнародних арбітражних процесів є досить недешева справа, при цьому доволі тривала за часом. І для багатьох не секрет, що велика кількість арбітражних рішень, які є логічним завершенням будь-якого арбітражного слухання, не виконуються стороною яка програла в процесі. Тому головне питання яке стоїть перед початком ініціювання міжнародних комерційних позовів це, - чи буде в кінцевому рахунку виконано рішення?

В 1958 в Нью-Йорку була прийнята міжнародна Конвенція про Визнання та Приведення до Виконання Іноземних Арбітражних Рішень(Нью-Йоркська конвенція), яка на сьогоднішній день є основою міжнародного комерційного арбітражу і як видно з її назви, передбачає визнання та приведення до виконання арбітражних рішень винесених в інших країнах. При цьому, вона адресує до виконання вже прийнятих арбітражних рішень. Проте, як всім відомо, розгляд окремої справи може затягнутись від місяців до кількох років, зрозуміло, що за такий проміжок часу відповідач може збанкрутіти або, власник розуміючи неминучість «покарання», може реорганізувати корпоративну структуру свого підприємства або просто покинути його, заздалегідь вивівши всі активи.

Тому, перед позивачами, в міжнародному комерційному арбітражі постало питання попереднього забезпечення позову, тобто фактичне накладення арешту на активи відповідача для можливості безпроблемного послідуючого виконання рішення. Даний механізм є досить дієвим і крім того, як правило, попередній арешт активів робить відповідача, який насправді розуміє свою провину, більш поступливим, при цьому останній намагається не доводити справу до арбітражу та домовляється з позивачем заздалегідь.

Традиційні можливості попереднього забезпечення позову в міжнародному арбітражі, які слід взяти до уваги, це: Швейцарський арешт коштів на дійсних рахунках відповідача(Swiss attachment); Англійський всесвітній наказ про арешт(Engish worldwide freezing order); та Правило Б або New-York Rule B attachment, про який йде мова в даній статті.

Більше 150 років Rule B (Правило Б Додаткових Правил для Адміральських або Морських Позовів і дій по Конфіскації Майна відповідно до Федеральних Правил Цивільного процесу) використовувалось в штаті Нью-Йорк, як механізм арешту «традиційних» об’єктів власності, як наприклад, паливо, вантаж, грошові кошти на депозитах або коштів розміщених на розрахункових рахунках відповідачів.

З 2002 року використання Rule B значно розширилось, коли Апеляційний Суд Другого Округу в Нью-Йорку по справі Winter Storm Shipping Ltd. v. TPI вирішив що, електронний грошовий переказ (ЕГП), який проходить через банки-посередники в Нью-Йорку є «майном» на яке може бути накладено арешт згідно Rule B.

Розвиток цієї практики значно вплинув на міжнародну торгівлю, оскільки, як відомо, будь-який платіж в світі який здійснюється в доларах США «проходить» через банки посередники, більшість з яких знаходяться в Нью-Йорку. Відомо, що і більшість контрактів в міжнародній торгівлі здійснюються в доларах США, тому гіпотетично будь-який платіж в доларах може бути арештовано. Крім того, дане правило застосовується до коштів відповідача, незалежно від того отримував їх останній або направляв.

Важливо зробити акцент на двох важливих вимогах для належного застосування даного правила. По-перше Rule B доступна позивачам лише за «морськими позовами» та по-друге, - товариство відповідача не повинно знаходитись, бути зареєстрованим, в межах округу Нью-Йорк. В той час як з другою вимогою все зрозуміло, перша залишає багато запитань, а саме, який позов можна вважати «морським». На практиці, дане питання вирішувалось особисто суддею, і як правило до «морських позовів» судді відносили спори пов’язані з фрахтуванням судна, чартерпатії або спори відповідно до контрактів на купівлю-продаж товару, які пов’язані з перевезенням по морю. Оскільки, доля міжнародних морських перевезень в світі є домінуючою, стає зрозумілим, що кількість ініційованих спорів в Нью-Йорку в рамках Rule B, починаючи з 2002 постійно збільшувалась, а арештовані суми на рахунках в Нью-Йорку налічували мільярди доларів.

Питання мотивації, з якої повинен виходити позивач при зверненні до Нью-Йоркського суду для отримання Rule B, завжди залишалось незрозумілим та дискусійним. Як правило, юристи позивачів, мотивуючи необхідність арешту коштів, посилались на просту необхідність, або на можливе майбутнє банкрутство боржника(аргумент «Енрон», - за аналогією з банкрутством відомої американської компанії), чого як правило було завжди достатньо.

Таким чином рішення суду по справі Winter Storm, кардинально змінило практику яка склалась протягом останніх 150 років. Кажучи простими словами, кошти на кореспондентських рахунках в Нью-Йоркських банках, власники яких по суті невідомі, стали майном і одночасно предметом арешту. При цьому, позивачу, при обґрунтуванні свого бажання на арешт коштів боржника навіть непотрібно знаходити власника цих коштів, достатньо лише, щоб ці кошти або надходили або направлялись останньому. На питання, кому належать грошові кошти в руках банків-кореспондентів американський суд чіткої відповіді не дає.

Починаючи з 2002 року Rule B доволі часто зазнавало змін, проте принципово не змінюючи своєї суті. Але, 27 червня 2009 року, використання Rule B було раптово зупинено в результаті рішення суда південного округу штату Нью-Йорк, винесеного по справі The Shipping Corporation of India v. Jaldhi Overseas Pte, Ltd.

Суд несподівано переглянув свою позицію, підтримувану ним на протязі останніх 7 років і вирішив, що електронні грошові перекази віднині не є об’єктом власності до якого можна застосовувати Rule B. В послідуючому, суд уточнив рішення по даній справі і воно набрало зворотної сили, в результаті чого, всі справи з застосуванням даного правила, були припинені, що потягнуло вивільнення мільярдів арештованих коштів.

The Shipping Corporation of India звернулось з апеляційною скаргою, намагаючись опротестувати рішення суду першої інстанції. Проте 16 жовтня 2009 року Апеляційний суд США другого округу, підтвердив законність даного рішення, при цьому відмінивши рішення 2002 року Winter Storm Shipping Ltd. v. TPI, який раніше був підставою для арешту ЕГП.

На перший погляд, типова ситуація в системі континентального права, апеляційний суд США в силу певних юридичних підстав змінює існуючу практику, створюючи нову, яка відповідає сучасним відносинам, які складаються між суб’єктами торговельних відносин.

Проте, достатньою прочитати мотивувальну частину рішення апеляційного суду, аби зрозуміти що американські суди, які є правою основою такої «демократичної» країни як США, приймають рішення не лише на підставі понять та визначень закону та справедливості, а також керуючись власними політичними уподобаннями.

Нижче я приведу вибіркові цитати з рішення суду першої та Апеляційної інстанції США другого округу по справі The Shipping Corporation of India v. Jaldhi Overseas Pte, Ltd., на підтримку вищезгаданої думки:

«Суд відмітив, що на думку всіх практикуючих суддів справа Winter Storm Shipping Ltd. v. TPI, 2002 року, була винесено з помилками і тому повинно перестати бути зв’язувальним прецедентом для окружного суду. Winter Storm Shipping Ltd. v. TPI, 2002 року породило масу критичних думок, що даний прецедент ставить під загрозу повноцінність долара США при вчиненні міжнародних транзакцій: «Ця величезна кількість судових арештів створили додаткову загрозу долару США, як головної світової резервної валюти, а також Нью-Йорку, як банківському і фінансовому міжнародному центру» або також були думки, що: «Коли юристи радять своїм клієнтам, що найкращий спосіб уникнути арешту згідно Rule B, це здійснювати морські і можливо інші угоди не в доларах США, тоді настає вірогідність ризику, значного скорочення обігу долара США, як головної валюти в міжнародних угодах»…

Непередбачувані наслідки рішення по справі Winter Storm Shipping Ltd. v. TPI, 2002 року, виявились тяжчі ніж ми сподівались. Відповідно до досліджень клірингового дому(The Clearing House Association LLC), куди входять такі банки як: Bank of America, Citibank, HSBC, JPMorgan Chase Bank, Wells Fargo(та інші самі великі банки світу, які знаходяться в Нью-Йорку, - примітка автора) – с 1 жовтня 2008 року по 31 січня 2009 року, «тільки позивачі по морським вимогам подали 962 позови з вимогою арештувати біля 1,35 мільярдів доларів США».

Підставі, по яким ми переглядаємо, практично, недавнє рішення дві… В справі Winter Storm ми помилково покладались на висновки по справі Daccarett, і визнали, що ЕГП це майно на яке може бути накладено арешт. Друга причин, як вказано вище, це наслідки справи Winter Storm які вплинули на роботу федеральних судів та міжнародних банків в Нью-Йорку, які виявились занадто важкими, що дозволити цій помилці залишатись невиправленою.»

Ознайомлення з рішенням Апеляційного суду по даній справі наштовхує на висновки, якими варто поділитись з читачами. Проте вважаю, що кожен бажаючий, може зробити свої, більш детально ознайомившись з рішенням суду.

Як правило, більшість людей вважає, що саме американська судова система, є взірцем для наслідування, що система чітко слідує закладеним споконвіків поняттям закону та справедливості і перш за все має юридичну основу, а вже потім слідує економічній та політичній доцільності. Тим не менше надзвичайно дивують мотиви з яких виходить суд задовольняючи таке суперечливе рішення.

Пропоную також згадати, що практика арешту ЕГП виникла в 2002 році, саме після терактів в США 11 вересня 2001 року, коли американська адміністрація «затягувала гайки» на всіх напрямках, намагаючись знайти та взяти під свій фінансовий контроль обіг доларів США на кореспондентських рахунках в банках Нью-Йорку. Звичайно, тоді ні в кого не було сумнівів в потужності долара США, як світової резервної валюти і американський суд не вдаючись в юридичні деталі по справі Winter Storm, прийняв суперечливе рішення надаючи можливість для арешту коштів. Криза та події останніх років змінили Америку та змусили США почати боротьбу за свою валюту на міжнародних ринках, регіональні валюти все більше почали використовуватись в міжнародних транзакціях, сторони побоюючись можливих арештів в Нью-Йорку укладають контракти в євро. Тому, в цей період особливої актуальності набуває необхідні в посиленні ролі долара, прибиранні всіх перепон для його використання в міжнародних транзакціях. Висновок зробити надзвичайно просто, економічна та геополітична доцільність рішень по справі Winter Storm Shipping Ltd. v. TPI, 2002 року та The Shipping Corporation of India v. Jaldhi Overseas Pte, Ltd. 2009 року, переважили законність та юридичну доцільність.

На завершення повідомлю, що The Shipping Corporation of India звернулась до Верховного Суду США з касацією на рішення апеляційної інстанції, проте 22 березня 2010 року, ВС США відмовив у розгляді даного питання, таким чином поставивши кінцеву крапку. Віднині Rule B продовжує існувати, проте його не може бути застосовано до арешту ЕГП Нью-Йоркськими банками.

18.07.10
На тлі квотування експорту зерна депутати й далі мудрствують, щоб іще з ним зробити. Чи можна обмежити експорт зерна і на кого має поширюватися адміністративна відповідальність за порушення порядку його декларування.

Ирина Мороз,
старший юрист AGA Partners law firm

ПРОЕКТ Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення порядку декларування зерна» загалом може стати ефективним методом боротьби у сфері порушень порядку декларування зерна суб'єктами зберігання зерна. Оскільки, як зазначають автори законопроекту, останнім часом збільшилася кількість порушень порядку декларування зерна суб'єктами його зберігання. Хотілося звернути увагу на те, що у запропонованому законопроекті суб'єктами адміністративного правопорушення визначено громадян

– суб'єктів підприємницької діяльності, котрі діють на ринку зерна, та посадових осіб, відповідальних за своєчасність декларування обсягів зерна.

Чинне законодавство, що визначає порядок декларування зерна, а зокрема Закон України «Про зерно та ринок зерна» від 4 липня 2002 року та «Порядок декларування зерна суб'єктами зберігання зерна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року визначає, що декларація подається суб'єктами зберігання зерна: зерновими складами та суб'єктами виробництва зерна.

Оскільки поняття «громадянин – суб'єкт підприємницької діяльності, що діє на ринку зерна» не знаходить свого відображення у відповідних нормативних актах, що регулюють порядок декларування зерна, виходячи з положень чинного законодавства було б логічним визначити суб'єктом правопорушення порядку декларування зерна громадян – суб'єктів зберігання зерна та посадових осіб – суб'єктів зберігання зерна, відповідальних за своєчасність декларування його обсягів.

Разом з прийняттям цього законопроекту доцільним видається внести зміни до Типового положення про інспекцію якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 20 жовтня 2000 року, у частині, що стосується права державного інспектора якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати стягнення. Оскільки у відповідному положенні в п.2 ст.7 передбачено лише право державного інспектора передавати до правоохоронних органів матеріали стосовно порушень, за які передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Також варто передбачити відповідні права щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення і в переліку повноважень начальника інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції.

Тому, на мою думку, щоб забезпечити можливість притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних в порушені порядку декларування зерна та не допустити різнобічного тлумачення положень цього законопроекту, необхідно погодити його з нормами чинного законодавства.

ПРОЕКТ закону «Про внесення доповнення до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (щодо 100 відсоткового забезпечення потреб держави у зерні) внесений з метою забезпечення населення продуктами харчування як рослинного, так і тваринного походження. Автори проекту зазначають, що законопроект вноситься для повного забезпечення тваринництва концентрованими кормами, в результаті чого ми отримаємо в достатній кількості екологічно чисті продукти тваринництва. Крім того, буде забезпечуватися в повному обсязі потреба в продовольчому зерні, насінні, технічному зерні, а також формування резерву.

Оцінюючи доцільність прийняття цього законопроекту та його відповідність чинному законодавству, можна виділити декілька зауважень. Не визначено конкретного терміну запровадження мораторію на експорт зерна, а вживання поняття: «запровадження тимчасового мораторію на експорт зерна до забезпечення повної потреби на всій території України у зерні» видається досить загальним, оскільки відсутність критеріїв та умов визначення забезпечення потреб у зерні на території України може призвести до певних маніпулювань у цій сфері.

Запропонована у проекті нова стаття стосується відносин, які вже регулюються положеннями цього закону. Стаття 10 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначає: Кабмін здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом формування державного продовольчого резерву зерна з метою підтримки належного рівня продовольчої безпеки та здійснення державної аграрної інтервенції; впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами; забезпечення моніторингу ринку зерна.

У статті пропонується встановити повноваження Уряду для визначення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні, а також формування державного продовольчого резерву зерна задля підтримки належного рівня продовольчої безпеки: забезпечувати здійснення моніторингу наявності ресурсів зерна для потреб поточного і прогнозного періоду (баланси зерна) по кожному регіону і державі загалом. Водночасст.17 Закону визначає порядок здійснення моніторингу регіональних ресурсів зерна: «Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснюють моніторинг наявності продовольчого і фуражного зерна та визначають поточний і прогнозний рівень забезпеченості ним».

У п.4 запропонованої статті встановлюється: «для 100 відсоткового рівня забезпечення в усіх регіонах продовольчим, насіннєвим, фуражним, технічним зерном, а також формування державного продовольчого резерву окремі регіони (де був недостатній врожай) здійснюють його закупівлю за ринковими цінами в інших регіонах, а при необхідності і по імпорту». Однак ч.2 ст.17 Закону України встановлює інший порядок формування регіональних ресурсів зерна.

Крім того, запропоновані зміни певною мірою суперечать меті закону «Про зерно та ринок зерна в Україні», визначеній в ст.2: «формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики; нарощування експортного потенціалу ринку зерна; визнання пріоритетності розвитку ринку зерна». Фактично мораторій на експорт зерна призведе до зменшення інвестиційної привабливості зернового ринку України та зменшення темпів його розвитку.

Крім того, положення цього законопроекту суперечать умовам угоди про вільний рух товарів між країнами, яка підписана під час ведення переговорів та домовленостей щодо вступу України до СОТ.

Оцінюючи доцільність прийняття цього законопроекту, потрібно взяти до уваги декілька основних факторів, які визначать ефективність розвитку ринку зерна в Україні. У зв'язку із зменшенням врожаю зерна в Україні за останні роки, виникають побоювання щодо можливості забезпечення у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні населення України. Так, з метою забезпечення продовольчої безпеки України впроваджено квоти на експорт зерна до 31 березня 2008 року.

Регулювання ринку зерна в Україні на сьогоднішньому етапі її розвитку має здійснюватися шляхом вибору найбільш оптимальних методів, враховуючи перспективи нашої держави на світовому зерновому ринку. Україна в умовах остаточної інтеграції до СОТ не може закрити вихід зерна на зовнішній ринок. Для стимулювання розвитку зернового ринку та розв'язання наявних проблем нам насамперед потрібно збільшувати обсяг іноземних інвестицій в агропромисловому секторі, забезпечити ефективне існування та законодавче регулювання ринку землі.

14.09.08
З розвитком аграрної сфери в Україні, росте кількість міжнародних договорів купівлі-продажу, які укладаються суб’єктами аграрного ринку. Одним з етапів виконання міжнародного договору купівлі-продажу є перевезення вантажу.

Ірина Мороз,
старший юрист AGA Partners

Залежно від виду міжнародного договору, місцезнаходження сторін, а також його предмету, сторони можуть здійснювати перевезення вантажу різними видами транспорту. Найбільш поширеними в сфері міжнародної торгівлі зерновими є морські перевезення.

Обов’язок по перевезенню вантажу покладається на одну із сторін договору в залежності від контрактних умов договору. Базовими умовам перевезення вантажу морем є терміни CIF(cost, insurance and freight) і FOB (free on board). В договорі на умовах FOB покупець зобов’язаний укласти договір перевезення за власний рахунок. Обов’язки і витрати за договором перевезення покладаються на продавця, згідно з умовами CIF.

Перевезення вантажів морським транспортом здійснюється на основі договору морського перевезення, який укладається в письмовій формі. В міжнародній торгівлі виділяють декілька видів договорів морського перевезення. Коносамент (Bill of Lading) як форма договору морського перевезення використовується для підтвердження навантаження і перевезення певного вантажу у визначене місце. З передачею цього документу переходить право власності на вантаж. Одночасно це документ, який надає можливість на звернення до суду у випадку пошкодження чи втрати вантажу з вимогою компенсації збитків і притягнення винного до відповідальності.

Другим основним видом договору перевезення, у випадку довгострокових перевезень може бути договір фрахтування (чартер, charterparty), який регулює взаємовідносини між фрахтівником (перевізником), та фрахтувальником (відправником) вантажу, встановлює межі їх взаємовідносин та відповідальності. Його назва (charterparty) походить від італійського «carta partita», що означає «розділена карта» (документ). Така дивна назва пов’язана з тим, що чартер розрізався на дві половини і кожна із сторін (вантажовласник і перевізник) отримували лише половину документу. В чартері детально обумовлювались умови перевезення, права і обов’язки сторін. З однієї сторони чартер відповідав інтересам судновласника, який міг бути впевненим в тому, що отримає винагороду за перевезення, незалежно від того чи зможе відправник повністю навантажити судно. З іншої, чартер відповідав інтересам вантажовласників, забезпечуючи надійне перевезення вантажу при відсутності стійких транспортних повідомлень.

В порівняні з коносаментом, чартер є більш детальним документом, який регулює права і обов’язки сторін. При цьому, варто взяти до уваги, що підписання чартеру не виключає видання коносаменту, в деяких проформах чартеру прямо передбачено використання деяких проформ коносаменту, в цьому випадку коносамент служить підтвердженням про прийняття вантажу до перевезення і регулює правовідносини між перевізником та одержувачем вантажу.

При укладені договору фрахтування судна, з метою забезпечення однакового розуміння основних умов договору, дуже часто сторони використовують стандартні форми цього договору, наприклад (GAFTA Charterparty No.1). Але в процесі переговорів, сторони вносять в стандартний текст різноманітні зміни, а також часто погоджують спеціальні доповнення до проформ. Перед початком рейсу, сторони повинні уважно ознайомитись з договором, всіма змінами і доповненнями до нього, визначити на основі цього свої права та обов’язки (строки подання судна для навантаження, вимоги по підготовці суднових приміщень, порядок подання нотіса про готовність, кількість вантажу, а також вивчити пункти, які визначають межі їх відповідальності). Особливо уважно потрібно вивчити чартер, якщо він укладений на основі так званих приватних проформ. Такі проформи розробляються великими відправниками або ж їх організаціями і, як правило, недостатньо враховують інтереси фрахтувальника або судновласника.

Виділяють такі основні види договору морського перевезення: рейсовий чартер та тайм-чартер:

Рейсовий чартер(voyage charterparty)

Сторонами, які укладають рейсовий чартер є фрахтівник, якому належить право власності на судно або право користування і володіння згідно договору найму (тайм-чартеру, бербоут-чартеру), а також фрахтувальник. Фрахтувальник судна може самостійно виконувати функції відправника вантажу, або найняти для цієї мети експедитора. Ім’я відправника вказується в коносаменті.

Відповідно до цього виду договору (voyage с/р) судновласник (фрахтівник) за обумовлену плату (фрахт), зобов’язаний надати місце на судні, частину судна чи окремі суднові приміщення повністю підготовлені для виконання майбутнього рейсу.

Фрахтувальник зобов’язаний надати погоджену кількість вантажу, забезпечити навантаження/вивантаження у встановлені строки (сталійний час) і оплатити фрахт у відповідності з умовами договору. В окремих статтях чартеру детально визначені вид і кількість вантажу, порти навантаження/вивантаження і порядок їх номінації, кількість причалів, строки подачі судна під навантаження, порядок розрахунку сталійного часу, розподіл між фрахтувальником і перевізником витрат по вантажним операціям і.т.д. По кожному з цих пунктів передбачені права і обов’язки сторін, у випадку будь-яких можливих відхилень від реальних умов рейсу, погоджених в чартері (відсутність необхідної кількості вантажу, простій в очікуванні причалу, запізнення судна до погодженої дати навантаження, різноманітні форс-мажорні обставини).

Одним з найбільш важливих і спірних питань в цій сфері є готовність судна навантажувати/вивантажувати товар, так як судновласник завжди прагне до того, щоб відлік часу для навантаження судна почався одразу після його прибуття, а фрахтувальник, навпаки, щоб відлік часу почався якомога пізніше.

Тому, в сфері міжнародної торгівлі прийняті ряд термінів, які встановлюють вимоги до судна для визначення його готовності навантажувати/вивантажувати товар: WIPON, WIBON, WIFPON, WICCON.

Дуже важливою умовою договору чартеру є умова визначення сталійного часу (laytime). В рейсовому чартері сталійний час починає відраховуватись коли капітан корабля подав повідомлення про готовність судна навантажувати/вивантажувати товар. Цей пункт договору буде встановлювати, коли і як подається нотіс про готовність корабля і коли починається відлік сталійного часу.

Перед поданням нотісу про готовність повинні бути виконані три умови:

  1. Судно повинно прибути в порт чи інше обумовлене в договорі місце для навантаження/вивантаження вантажу.
  2. Судно повинно бути готовим до плавання.
  3. Судно повинно бути готовим до навантаження.

В контракті сторони можуть передбачити можливий час подання нотіса, частіше всього це робочий час. Дуже важливим є той факт, що під час подання нотіса судно повинно бути готовим до навантаження чи вивантаження, в іншому випадку нотіс буде вважатись недійсним.

Перехід ризиків при укладені договору чартеру.

Після навантаження судна, відповідальність за виконання договору транспортування покладається на судновласника. Судновласник несе відповідальність за укомплектованість судна, страхівку, а також паливо під час транспортування вантажу з порту навантаження в порт вивантаження. Судновласник і капітан можуть вибирати найбільш підходящий маршрут. Сторони можуть використовувати гарантію, що судно буде дотримуватись найбільш прямого маршруту, у випадку відхилення від цієї умови судновласник повинен нести всі збитки.

Тайм-чартер (time charterparty) - договір фрахтування судна на певний час. Основна різниця між рейсовим чартером та тайм-чартером полягає в тому, що відповідно до останнього, судновласник зобов’язаний надати на певний час в оренду все судно.

Судновласник може надавати застраховане судно з провізією і екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер). Інформація про судно, яку надає судновласник (швидкість, вантажомісткість, вантажопідйомність тощо.) вважається гарантією характеристик корабля, і відхилення від цих даних дає право фрахтувальнику на відшкодування збитків.

Судновласник в договорі чартеру може визначити види вантажу, які можна транспортувати на його кораблі, а також встановити торгівельні зони, де можна використовувати судно. Цей пункт має принципове значення, оскільки судно повинно використовуватись в законних рейсах для перевезення підходящих законних вантажів в межах районів вантажоперевезення.

Звичайно в договір включають умови його анулювання (cancellation). Відповідно до цих умов, якщо судно не буде здано в тайм-чартер до вказаної дати, фрахтувальник має право анулювати чартер.

Фрахтувальник в рамках здійснення комерційної експлуатації судна вправі без згоди судновласника укладати з третіми особами договори перевезення і інші договори, які не суперечать цілям фрахтування, а якщо цілі не обумовлені-призначенню судна.

Основні обов’язки фрахтувальника:

  1. Виплатити фрахт на умовах і в порядку, обумовленому в договорі. Як правило, фрахт встановлюється за кожний календарний місяць. В договорі також має бути вказано, в якій валюті виплачується фрахт і місце платежу. Важливо підкреслити, що фрахтувальник звільняється від виплати фрахту і витрат на судно за час протягом якого судно стає непридатним для експлуатації внаслідок неморехідного стану. У випадку, якщо судно стає непридатним для експлуатації з вини фрахтувальника, судновласник має право на фрахт, передбачений тайм-чартером, незалежно від відшкодування фрахтувальником завданих судновласнику збитків. У випадку невиконання фрахтувальником обов’язків орендної плати, судновласник може розірвати договір і вимагати внесення плати.
  2. Оплатити витрати, пов’язані з комерційною експлуатацією судна, в тому числі витрати на оплату палива, зборів та інших витрат в процесі експлуатації судна.

Відповідальність сторін:

Судновласник несе відповідальність, не тільки за прострочення в здачі судна і за затримки під час дії чартеру, а також за втрату чи пошкодження вантажу на борту судна, якщо такі затримки чи втрата викликані відсутністю дбайливого ставлення зі сторони судновласника для того щоб зробити судно морехідним, підготовленим до майбутнього рейсу. Судновласники не несуть відповідальності у всіх інших випадках ні за пошкодження, ні за затримки, незалежно від обставин, які їх викликали, навіть якщо такою причиною була недбалість чи помилка зі сторони службовців.

Фрахтувальник несе відповідальність за навантаження і вивантаження судна, а також за шкоду чи пошкодження, спричинені судну чи судновласнику, тим що вантаж був навантажений з порушенням умов чартеру, або спричинену неналежним чи необережним буксируванням, несвоєчасним поверненням судна і.т.д.

Переваги укладення тайм-чартеру:

  1. Фрахтувальник має повний контроль над судном, це велика перевага, коли вантаж ще не законтрактований під час навантаження і фрахтувальник не знає точного місця призначення судна.
  2. Фрахтувальник може оплачувати найм корабля частинами, в той час, як відповідно до договору рейсового чартеру, фрахтувальник зобов’язаний виплатити всю суму фрахту зразу.
  3. У зв’язку з ризиками, які покладаються на фрахтувальника відповідно до тайм-чартеру, він може розраховувати на меншу фрахтову ставку, ніж в договорі рейсового чартеру.

Таким чином, можна зробити висновок, що договір морського перевезення є ефективним і надійним способом перевезення вантажу. Форма укладення цього виду договору визначається сторонами, виходячи з умов основного договору купівлі-продажу, предмету договору і торгівельних зон.

Сторони повинні погодити які проформи їм краще використовувати, визначити свої права та обов’язки, рамки своєї відповідальності, порядок і форми виплати фрахту, застосовуване право, а також детально вивчити всі умови договору для попередження виникнення правових спорів і конфліктів в процесі його виконання.

14.04.08
Питання квотування зовнішньоекономічної діяльності в Україні є дуже актуальним і важливим, оскільки сьогодні розвиток аграрної сфери та успішність агро бізнесу залежить від обсягів встановлених квот та можливості суб’єкта господарювання отримати квоту та ліцензію на експорт зерна.

Ірина Мороз,
старший юрист AGA Partners

Питання квотування зовнішньоекономічної діяльності в Україні є дуже  актуальним і важливим, оскільки сьогодні розвиток аграрної сфери та успішність агро бізнесу залежить від обсягів встановлених квот та можливості суб’єкта господарювання отримати квоту та ліцензію на експорт зерна.

Термін «квотування зовнішньоторговельних операцій», означає обмеження експортних і імпортних поставок кількістю товару (кількісні квоти) або їх сумарною вартістю (вартісні квот) на встановлений період часу. Взагалі в теорії виділяють декілька видів квот: загальні, визначені для державних потреб; природні, пов’язані з обмеженою пропускною здатністю нафтопроводів, терміналів в портах і.т.д.; виключні, які встановлюються в особливих випадках і пов’язані з забезпеченням національної безпеки держави, захистом внутрішнього ринку, виконанням міжнародних зобов’язань. Саме у зв’язку з необхідністю вирішення останніх завдань вводяться експортні квоти.

Кожний суб’єкт господарювання, який діє на ринку зерна повинен розуміти різницю між квотуванням та ліцензуванням зовнішньоторговельних операцій, так як ці два поняття тісно пов’язані між собою і є поширеним нетарифними методами регулювання зовнішньо-торгівельних операцій. Ліцензування може виступати складовою частиною квотування або ж бути самостійним інструментом державного регулювання. Ліцензування являє собою обмеження у вигляді отримання права чи дозволу (ліцензії) від уповноважених державних органів на здійснення певних експортних і/або імпортних операцій. В Україні ліцензія включає право на експорт певної кількості товару – в цьому випадку ліцензування тісно пов’язано з квотуванням.

Які ж механізми розподілу квот діють в іноземних державах?

У світовій практиці виробились різноманітні механізми розподілу ліцензій, а разом з ними і квот: відкритий конкурс, явна перевага, затратний метод. При відкритому конкурсі, ліцензію отримує компанія, яка запропонувала за неї найвищу ціну; аукціонний продаж ліцензії дозволяє внести конкуренцію в процес розподілу ліцензій, і водночас надає державі можливість отримати дохід від їх продажу. Система явних переваг означає надання ліцензії найбільш авторитетним компаніям без проведення попередніх заявок і переговорів. Затратним методом розподілу ліцензій являється їх розподіл залежно від наявності у кандидатів виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу та інших ресурсів.

 В Росії, наприклад, розподіл квот і видача ліцензії при встановлені кількісних обмежень проводиться, як правило, шляхом проведення конкурсу або аукціону чи в порядку фактичного проведення операцій по експорту і/чи імпорту до сумарного виконання квоти.

В ЄС розроблена система отримання та розподілу квот для третіх країн на імпорт сільськогосподарських продуктів і введена в дію Директивою Європейської Комісії № 1301/2006. Директивою детально регулюються  основні питання щодо порядку розподілу квот та отримання ліцензії на імпорт товару: строки подання заяви, термін розгляду заяви, порядок встановлення розподільчого коефіцієнту, період дії ліцензії.

Ліцензії, а відповідно і квоти, розподіляються пропорційно до загально заявленої кількості товару для імпорту ( в такому випадку встановлюється коефіцієнт розподілу імпортних квот), або на основі методу імпорту, який підтверджується документами виданими третіми країнами. Для отримання ліцензії, заявнику необхідно підтвердити фактичну участь в торгівельних операціях з третіми країнами на імпорт товарів до яких встановлені квоти протягом 12 останніх місяців, які передували поданню заявки; або протягом останніх 12 місяців, які передували 12 місячному періоду встановленому в попередній частині. Такі дані повинні підтверджуватись належно засвідченими митними документами, які містять вказівку на заявника як вантажоотримувача, та підтверджують проведення ним експортних операцій.

За подання інформації та документів, які не відповідають дійсності, заявник несе відповідальність. Залежно від вини заявника до нього можуть застосовуватись заходи впливу: від  заборони імпортувати товар протягом всього періоду дії тарифних квот, під час якого подавалась заявка, до  позбавлення заявника права подавати заяву на отримання ліцензії в цьому періоді та протягом двох наступних періодів дії імпортних тарифних квот. Заявнику дозволяється подавати документи на отримання лише однієї ліцензії в межах встановленої квоти. І що саме основне,  ліцензії (квоти) видаються всім заявникам, які подали документи для отримання ліцензії у відповідності з цією Директивою.

 Для порівняння, в Україні під час останнього розподілу квот заявки подали більше 300 компанії, а ліцензії отримали 163. Фактично, невеликі та нові компанії мають незначні шанси на отримання ліцензії та квоти на експорт зерна.

Історія введення квотування на експорт зерна в Україні.

Вперше квотування експорту зернових в Україні введено 11 жовтня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України № 1418. Цією постановою встановлювалось квотування експорту зерна, ячменю, кукурудзи і жита до кінця 2006, в об’ємі 1,63 млн. тонн. Як зазначалось в офіційних документах, головною метою введення квотування було забезпечення продовольчої безпеки держави.

При цьому, урядом не було визначено порядку розподілу квот. Квотування здійснювалось відповідно до наказу Міністерства економіки України від 6 лютого 2006 року № 42, який регулював лише порядок ліцензування експорту і імпорту товарів в 2006 році.

Для того, щоб не допустити підвищення ціни на хліб, уряд продовжив квотування експорту зернових до 30 червня 2007 року, постановою № 1701 від 8 грудня 2006 року . Цією ж постановою встановлювався порядок видачі ліценцій на експорт зернових та порядок розподілу квот.  Після цього уряд декілька раз змінював правове регулювання експорту зернових, то тимчасово відміняючи квотування, то встановлюючи додаткові квоти або ж змінюючи їх обсяг.

На сьогодні, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №271 від 28 березня 2008 року, скасовано квотування експорту кукурудзи, але її експорт підлягає ліцензуванню до 1 липня 2008 року. Також постановою передбачено що не реалізовані суб’єктами господарської діяльності ліцензії на експорт пшениці (квота 200 тис.. тон), ячменю (квота 400 тис. тон) та жита (3 тис. тонн) визначені у постанові Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1179, дійсні до 30 квітня 2008 p., якщо інше не передбачено законодавством.

Основною проблемою в правовому регулюванні квотування та ліцензування експорту зерна була і частково залишається відсутність чіткого механізму розподілу квот, при якому б враховувались інтереси всіх компаній-експортерів.

Порядок розподілу квот та видачі ліцензій в Україні  регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007р. № 1179.

Розподіл квот та видача ліцензій на експорт окремих видів сільськогосподарської продукції проводиться Мінекономіки згідно з рекомендаціями комісії з питань розгляду заявок на видачу ліцензії на експорт окремих видів сільськогосподарської продукції та розподілу квот. Цією ж постановою визначається склад комісії.

Суб'єкт господарської діяльності, подає Мінекономіки заявку протягом 21 календарного дня після опублікування на його офіційному веб-сайті інформації про початок реєстрації заявок. Також встановлюється перелік необхідних документів, які потрібно надати для підтвердження достовірності даних, зазначених у заявці на видачу ліцензії:

  • копію контракту з додатками та специфікаціями до нього;
  • копію свідоцтва про державну реєстрацію;
  • довідку Мінагрополітики про наявність обсягів сільськогосподарської продукції, заявленої на експорт (оригінал);
  • довідку Держмитслужби про фактичний обсяг експорту сільськогосподарської продукції протягом останніх трьох маркетингових років (оригінал).

Мінекономіки протягом 30 календарних днів після оприлюднення на офіційному веб-сайті інформації про початок реєстрації заявок подає їх комісії для розгляду та прийняття рішення про розподіл квот.

Розподіл квот здійснюється за принципом фактичного здійснення заявниками експорту сільськогосподарської продукції протягом останніх років. Між заявниками, які здійснювали протягом останніх трьох маркетингових років експорт сільськогосподарської продукції, розподіляється 80 відсотків загального обсягу квот на окремі види сільськогосподарської продукції пропорційно обсягу їх фактичного експорту за такий період, що підтверджується довідкою Держмитслужби, виданою суб'єктові господарської діяльності із зазначенням коду експортованої продукції згідно з УКТЗЕД та її обсягу.

Між іншими суб'єктами господарської діяльності розподіляється 20 відсотків загального обсягу квот на окремі види сільськогосподарської продукції пропорційно обсягу сільськогосподарської продукції, заявленої для експорту.

Рішення про розподіл квот на експорт окремих видів сільськогосподарської продукції, приймається  комісією на 35 календарний день після оприлюднення на офіційному веб-сайті Мінекономіки інформації про початок реєстрації заявок. Такі рішення мають рекомендаційний характер. Саму ліцензію видає Мінекономіки з урахуванням рекомендацій комісії.

Так, 4 лютого2008 року  Міжвідомча комісія прийняла рішення про розподіл квот на експорт зернових до 31 березня 2008 року. Квоти були розподілені між 163 компаніями, які подали заявки.

Можемо лише прогнозувати, що ситуація в системі запровадження обмежень на експорт зерна зміниться після схвалення парламентом угоди про приєднання України до СОТ, та остаточного вступу в Світову Організацію Торгівлі. Оскільки в СОТ існують чіткі правила щодо процедури запровадження експортних квот, зокрема в Угоді про сільське господарство та статті XI ГАТТ, прийнятої 15.04.1994 р. встановлено, що заборона чи обмеження експорту може застосовуватись лише як тимчасовий захід для забезпечення продовольчої безпеки. Перед введенням будь-якої заборони, член СОТ повинен завчасно надати Комітетові з сільського  господарства  письмове   повідомлення,   яке   повинне включати  інформацію  про характер та тривалість такого заходу. І лише після оцінки СОТ всієї ситуації, можна буде запроваджувати такі заходи. Тому, будемо сподіватись, що в майбутньому правове регулювання зовнішньоторговельних операцій буде здійснюватись не лише з метою забезпечення державних пріоритетів, а й з врахуванням інтересів всіх гравців зернового ринку.

01.01.70
Торговые отношения Украины и Ирана можно сравнить с картой путешествий: с годами открываются новые интересные пути сотрудничества. Так, после ослабления санкций отношения между странами значительно потеплели.

В статье мы расскажем о возможных путях финансового сотрудничества Украины и Ирана, о их влиянии на украинских экспортеров аграрной продукции, и дадим рекомендации трейдерам о том, как избежать некоторых рисков, связанных с торговлей с Ираном.

Иван Касынюк, партнер AGA Partners
Ольга Кучмиенко, юрист AGA Partners
(специально для "АПК-Информ")
 

Торговые отношения Украины и Ирана можно сравнить с картой путешествий: с годами открываются новые интересные пути сотрудничества. Так, после ослабления санкций, отношения между странами значительно потеплели. Более того, на дипломатическом уровне начались обсуждения новых путей финансового сотрудничества. Безусловно, что любые наработки в этой сфере позитивно повлияют на экспортно-импортные отношения между Украиной и Ираном.

Карта финансового сотрудничества Украины и Ирана

 

После снятия санкций представители обеих стран не раз обсуждали пути расширения финансового сотрудничества. На самом деле выбор опций довольно внушителен:

  • открытие иранского банка в Украине;
  • установление корреспондентских отношений между украинскими и иранскими банками;
  • открытие линии валютного свопа.

Очевидно, что обе страны более чем заинтересованы в успешной реализации таких планов. Остановимся на каждом из них более подробно.

  1. Открытие иранского банка в Украине.

По информации из открытых источников известно, что уже летом 2017 НБУ заявил о готовности предоставить лицензии иранским банкам, которые не нарушают режим санкций. Дело за малым – найти иранский банк, который готов «зайти» в Украину.

По сути речь идет об открытии филлиала или представительства иностранного банка. Законодательством Украины установлен ряд требований, которые должны быть выполнены для аккредитации филиала. Если НБУ установит, что все требования выполнены, то филиал/представительство будет внесен в государственный реестр банков и получит соответственную лицензию.

  1. Установление корреспондентских отношений между украинскими и иранскими банками.

По сути корреспондентские отношения – это договорные отношения между банками с целью взаимного исполнения банковских операций. Так, корреспондентский счет предназначен для отображения расчетов, которые осуществляет один банк по поручению и за счет другого банка на основании корреспондентского соглашения.

Например, счет Продавца находиться в украинском банке, а счет Покупателя – в иранском. Если прямых корреспондентских отношений между банками нет, то банк Покупателя должен найти банк или банки посредников. Очевидно, что более выгодным и прогнозированным вариантом сотрудничества является установление корреспондентских отношений с конкретным банком в Иране.

Важно, что корреспондентские отношения могут быть установлены с любым иранским банком, который не находиться в санкционных списках.

Для «трейдеров» это создает возможность более оперативно обмениваться документами по банковским каналам, осуществлять оплату с меньшими комиссиями.

  1. Открытие линии валютного свопа

Летом 2017 года Украина и Иран на очередной официальной встрече обсудили перспективы финансового сотрудничества. Не обошлось на этой встрече и без упоминания своп-линий между двумя странами2. Украина уже имеет успешный опыт в этой сфере. Например, в 2015 году Украина активировала валютную своп-линию с Китаем.

Своп – линия – временное двустороннее соглашение между центральными банками двух стран. Так, банки обязуются продавать друг другу валюту по курсу, установленному на момент открытия своп – линии3. Фактически оба центральных банка эмитируют свою валюту и сразу обменивают ее на валюту другого центрального банка. Указанный механизм впервые был использован в 2008 году во время мирового финансового кризиса и показал себя достаточно эффективно, чтобы остаться в практике международных банковских отношений.

Для Украины и Ирана своп может стать находкой, решив важный вопрос – какую выбрать валюту платежа за поставленный товар. Важно, что Центральный банк Ирана не находиться в санкционном списке, а это означает, что НБУ и ЦБ Ирана имеют зеленый свет для открытия валютного свопа.

Поэтому, самое время перейти к приятным бонусам финансового сотрудничества между странами для украинского бизнеса.

Как повлияет потепление финансовых отношениях с Ираном на украинских экспортеров?

 

На первый взгляд может показаться, что такие перспективы слишком глобальны, чтобы заинтересовать бизнес. Как это касается трейдера или отдел исполнения контрактов, вообще и подумать страшно… Однако второй и все последующие взгляды открывают абсолютно новый мир возможностей.

№1. Валюта платежа.

Как известно, торговля с Ираном аграрным товарами была возможна даже до снятия санкций, однако с некоторыми ограничениями. Одним из краеугольных камней всегда была оплата за товар, а точнее валюта платежа. По ряду причин доллар далеко не всегда подходящая опция из-за скрупулёзных проверок в американских банках и угроз блокировки платежа для выяснения потенциально санкционных деталей сделки. Поэтому импортеры аграрной продукции в Иран со всего мира используют евро, фунты стерлингов, российские рубли, арабские дирхамы.

Очевидно, что пока гривны в этом списке нет. Однако, возможность открытия валютного свопа между странами может открыть новый мир для украинских трейдеров в частности и экономики Украины в целом.

Так, иранские покупатели, судовладельцы, страховые компании смогут и будут заинтересованы производить расчеты в гривнах. Это снизит санкционные риски, позволит украинским экспортёрам не думать о продаже валютной выручки, создаст дополнительную мотивацию заключать контракты на компании, зарегистрированные в Украине. Более того, для украинских экспортеров уменьшение операционных затрат на валютный обмен означает увеличение маржинальности. Если все указанные 

«плюшки» заинтересуют бизнес, то выиграет и украинское государство – увеличение товарооборота, объема налогов и доходной части бюджета.

№ 2. Форма оплаты.

Корреспондентские отношения и открытие филиала иранского банка в Украине могут решить множество сложностей с выбором формы оплаты, а именно: обеспечить большую безопасность и меньшую стоимость. Так, форма оплаты – точка встречи интересов сторон и в торговых контрактах согласовывается не менее рьяно, чем цена и качество товара. Ведь Продавец всегда желает отдать оригиналы документов как можно позже (после получения оплаты за товар), а Покупатель – как можно раньше (до оплаты товара). Положение в контракте относительно оплаты с помощью банковских каналов несколько нивелирует такой конфликт и создает новый общий интерес – как сократить время и затраты на трансакцию.

Продавец предоставляет документы и дает инструкции банку не передавать такие документы Покупателю до момента получения оплаты. В таком случае Продавец может спать спокойно и не беспокоится, что он не останется без документов, оплаты и с туманными перспективами найти своего покупателя где-нибудь в Иране. Условия спокойного сна обычно следующие:

  • авторитетный банк, который не позволит себе нарушить инструкции продавца и не выдаст оригиналы до получения оплаты;
  • уверенность, что передача документов по банковским каналам не нарушит срок предоставления документов по контракту.                               

«Как же можно решить такие задачи на межгосударственном уровне?» —спросите вы. «С помощью расширения финансового сотрудничества» – ответим мы, а именно:

  • установление прямых корреспондентских отношений между банками двух стран значительно ускорят процесс передачи документов и уменьшат риск излишне тщательной проверки документов «compliance» службой банка, если платеж не будет проходить через европейский/американский банк. Оплата в гривне исключает такую возможность;
  • открытие филиала иранского банка в Украине позволит сторонам открыть счета в одном банке, это уменьшит затраты на банковскую комиссию при оплате. Воспользоваться такой возможностью или нет – решать сторонам. Однако мы рекомендуем учитывать «условия спокойного сна», принимая такое решение.

В то же время, если все планы осуществляться и 2018 год ознаменуется расширением финансовых отношений Украины и Ирана, спешить пользоваться новыми возможностями стоит крайне аккуратно. Так, мы всегда рекомендовали клиентам пользоваться услугами респектабельных европейских банков. Их преимуществом является надежность, четкие гарантии исполнения условий по передаче оригиналов документов.

Если стороны решат рискнуть и воспользоваться новыми возможностями и новыми путями оплаты, то минимизировать риски можно следующим образом:

  • проверить отсутствие банка и его бенефициаров в санкционных списках;
  • выбрать банк с хорошей репутацией;
  • начинать торговлю небольшими партиями с возможностью приостановить поставку следующих партий до поставки предыдущих согласно контракта.

Перспективы расширения карты сотрудничества между Украиной и Ираном

 

После ознакомления с новостями украино-иранских отношений, у аграриев может возникнуть вполне резонный вопрос – насколько реальна реализация указанных перспектив в ближайшее время. К сожалению, однозначный ответ на этот вопрос найти сложно. С одной стороны, на фоне ослабления санкций и достаточно продолжительной истории отношений между странами, такие перспективы кажутся вполне реальными. С другой стороны, после инаугурации Дональда Трампа в 2017 году риторика США в адрес Ирана несколько ужесточилась. Как это отразиться на мировой политике санкций и как ситуация будет развиваться в 2018 году – посмотрим уже в скором времени.

Выводы

 

Украина и Иран могут стать идеальными партнерами в аграрной и энергетической сфере. Дело осталось за механикой процесса – как сделать такое сотрудничество выгодным и безопасным для всех его сторон. Расширение карты финансовых отношений, является необходимым и важным шагом в этой связи.

Важно, что страны уже начали диалог, который, по большому счету, одинаково выгоден обеим сторонам. Поэтому существуют все основания быть оптимистами. Однако в помощь оптимизму не помешают и несколько рекомендаций компаниям, торгующим с Ираном:

  • всегда проверяйте санкционные списки: покупатель, собственник судна, агент, сюрвейер, банк и другие участники сделки не должны быть под санкционными лицами;
  • прописывайте в контракте, что дата платежа – дата зачисления денег на счет продавца. Любые риски задержки в зачислении денег на счет продавца в связи с банковскими процедурами и проверками – за счет продавца.
  • если оплата осуществляется по аккредитиву или инкассо с предоставлением документов по банковским каналам, выбирайте респектабельный европейский банк. Если планы финансового сотрудничества осуществляться, тщательно проверяйте выбранный банк перед началом сотрудничества.
  • в контракте прописывайте возможность поставки и оплаты частями с возможностью прекратить/изменить условия сотрудничества в случае задержек с оплатой.

 

В любом случае, успех любит смелых! Желаем вам удачи новых горизонтов в 2018 году.

Иван Касынюк, партнер AGA Partners
Ольга Кучмиенко, юрист AGA Partners

Ссылка на источник

01.01.70

AVELLUM и A.G.A. Partners объявляют об объединении

AVELLUM и A.G.A. Partners объявили об объединении двух фирм с 9 июля 2018 года. Это стратегическое объединение позволит консолидировать признанную на рынке трансакционную практику AVELLUM и опытную практику разрешения споров A.G.A. Partners.