Зазначене рішення Верховного Суду має прецеденте значення для подальших справ щодо визнання та виконання рішень міжнародних арбітражів в Україні. Зокрема, це стосується справ в сфері поставки агропродуктів відповідно до стандартних контрактів ГАФТА/ФОСФА.
Заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражу ГАФТА щодо стягнення збитків в розмірі 476,000 дол. США була подана ще в 2021 році до Київського апеляційного суду. Розглянувши матеріали справи, Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви нашого клієнта, прийшовши до висновку про відсутність оригіналу контракту. Київський апеляційний суд з посиланням на деякі положення контракту прийшов до висновку, що через те, що сторони не обмінювалися підписаними оригіналами контракту з арбітражним застереженням, а уклали його шляхом обміну електронними скан-копіями, контракт та арбітражне застереження були недійсними.
Не погодившись з таким результатом, наш клієнт подав апеляцію до Верховного Суду. В апеляції наші юристи надали пояснення Верховному Суду, що даний контракт є прикладом однієї з тисячі угод, які укладаються в Україні щоденно стосовно експорту сільськогосподарської продукції. Як і більшість таких угод, контракт в цій справі регулювався англійським правом з арбітражним застереженням про розгляд спорів в арбітражі ГАФТА. Юристи нашої команди пояснили, що за умовами англійського права договір та арбітражна угода можуть бути укладені як у письмовій, так і в електронній формі, а вимоги обміну оригіналами підписаної угоди просто не передбачено. Було зроблено наголос на тому, що українське право також не містить жодних таких формальних вимог, дозволяючи укладати договори та арбітражні угоди шляхом обміну електронними копіями.
Після обміну письмовими документами між сторонами, Верховний Суд підтримав позицію нашого клієнта та скасував рішення Київського апеляційного суду в повному обсязі, визнавши арбітражне рішення ГАФТА та надавши дозвіл на його виконання на території України. В своєму рішенні Верховний Суд зробив посилання на ст. ІІ Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, зазначивши, що:
«Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами. Для чинності арбітражного застереження не має значення, оформлене воно як рукописний текст чи з використанням техніки; важливо, аби була дотримана письмова форма».
Ми віримо, що зазначене рішення має велике значення для позитивної судової практики в справах про визнання та виконання арбітражних рішень. Рішення Верховного Суду підтвердило гарантії сторін контракту щодо експорту сільськогосподарської продукції щодо можливості виконання рішення арбітражу навіть за умови, коли контракт був укладений за допомогою електронних засобів, без обміну підписаними оригіналами.
З рішенням Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Команду AGA Partners представляли партнери Іван Касинюк та Ірина Мороз, старші юристи Дмитро Коваль та Олена Сібірцева, а також юрист Дмитро Ізотов.