Спір виник з договору DAP, відповідно до якого наш клієнт мав доставити товар до польської прикордонної станції залізницею. Наш клієнт подав заявки в електронну систему на бронювання вагонів для доставки. Зазначені заявки мали бути погоджені польською залізницею за сприяння покупця та його вантажоодержувача. Деякі заявки були схвалені, що дозволило нашому клієнту успішно доставити частину товару. Однак частина поданих заявок була відхилена польською стороною. У результаті клієнт не зміг поставити решту контрактної кількості товару до кінця терміну поставки.
Клієнт наполягав на тому, що виконанню контракту перешкодила бездіяльність покупця, який не посприяв погодженню польською залізницею заявок на відвантаження. В результаті цієї бездіяльності клієнт зазнав значних збитків, оскільки непоставлений товар був перепроданий за значно нижчою ціною. Враховуючи той факт, що покупець відмовився компенсувати ці збитки, клієнт вирішив ініціювати арбітражне провадження FOSFA.
Під час арбітражу покупець наполягав на відсутності своєї вини. Покупець зазначив, що за класичним DAP-контрактом саме продавець несе відповідальність за поставку товару до місця призначення та несе всі ризики. Наша юридична команда, у свою чергу, звернула увагу Трибуналу на численні договірні положення, в яких прямо згадується зобов’язання покупця сприяти поставці товару і прийняттю заявок на відвантаження. Крім того, було надано численні докази (покази свідків, витяги з українського законодавства тощо), які доводять, що покупець відіграє важливу роль у процесі доставки з України до Польщі.
Після тривалого обміну письмовими поданнями між сторонами, Трибунал повністю задовільнив вимоги нашого клієнта, присудивши збитки в розмірі близько 2 млн доларів США разом з процентами. Трибунал у своєму рішенні визнав, що в той час як за звичайним контрактом DAP продавець справді несе всі ризики, пов’язані з доставкою товару до місця призначення, у цій справі сторони в контракті прямо поклали додаткові зобов’язання на покупця. Це рішення ще раз нагадує нам про необхідність уважно вивчати договірні положення перед підписанням угод з контрагентами.
Команду AGA Partners представляли партнери Іван Касинюк та Ірина Мороз, а також старші юристи Євген Боярський та Дмитро Ізотов.
Список включає 115 арбітрів з 39 країн світу, який об'єднує провідних науковців і практикуючих юристів, рекомендованих в сфері арбітражу авторитетними міжнародними рейтингами Chambers and Partners, The Legal 500 та Who’s Who Legal.
Позивач подав позов проти китайської корпорації, стверджуючи, що угода про банківську гарантію є недійсною, а будь-які спори, що виникають із гарантії, підлягають вирішенню згідно із законодавством України в українських судах. Однак такій позиції суперечив той факт, що банк підписав арбітражну угоду, яка передбачала застосування англійського права й вирішення спорів за арбітражним регламентом ICC.
У підсумку, суд першої інстанції залишив позов без розгляду з огляду на те, що сторони домовилися вирішувати будь-які спори в арбітражі, а не в суді.
Проте апеляційний суд скасував рішення попереднього суду, вказавши, що один із відповідачів перебуває у справі про банкрутство, тому спір не підлягає вирішенню в арбітражі й має бути розглянутий українським судом.
Не погодившись із таким висновком, AGA Partners подали касаційну скаргу до Верховного Суду, звернувши увагу на те, що апеляційний суд безпідставно проігнорував арбітражне застереження, за яким арбітражне провадження вже було розпочато. Цим було порушено положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК). Суд апеляційної інстанції також припустився помилки, дійшовши висновку про неможливість вирішення спору за гарантією в арбітражі.
Верховний Суд підтримав позицію нашого клієнта та повністю скасував рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що:
"...апеляційний суд помилково виходив з примату окремих норм національного права у спірних правовідносинах над нормами чинних міжнародних договорів України, а відсутність спеціальних норм щодо реалізації арбітражної угоди стороною якої є боржник у справі про банкрутство - безпідставно тлумачив як підставу для застосування аналогії права замість застосування імперативного припису пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України".
Це важливе рішення, яке демонструє судову підтримку арбітражного вирішення спорів в Україні. З рішенням Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням.
Команду AGA Partners представляли партнерка Ірина Мороз та старша юристка Олена Сібірцева.
Керуюча партнерка AGA Partners Амінат Сулейманова увійшла до ТОП-100 кращих юристів України.
Також юристів AGA Partners було відзначено в чотирьох практиках:
- міжнарожний арбітраж - керуюча партнерка Амінат Сулейманова та партнерка Ірина Мороз;
- міжнародна торгівля - партнер Іван Касинюк;
- сімейне право - керуюча партнерка Амінат Сулейманова та старша юристка Олена Сібірцева;
- спортивне право - старший юрист Дмитро Коваль.
Дякуємо Юридичній газеті за дослідження, а колегам - за визнання!
➡ Детальніше про рейтинг
AGA Partners та керуюча партнерка Амінат Сулейманова відзначені серед лідерів у практиці з міжнародного арбітражу та міжнародного торгового права за результатами дослідження Асоціація адвокатів України (ААУ)
Партнерка AGA Partners Ірина Мороз увійшла до списку ТОП-10 українських юристів 2023 в практиці вирішення спорів за версією онлайн-платформи бізнес-новин "Business today"
Платформа надає своїм читачам найновіші оновлення та інформацію з широкого кола тем, пов’язаних зі світом бізнесу.
У цьому кейсі продавець зобов’язався поставити 25 тисяч тон української кукурудзи та пшениці у жовтні 2022 року на базисах CIF Туреччина.
З 29 жовтня до 2 листопада 2022 року росія призупинила свою участь у Зерновій угоді. У цій ситуації продавець заявив про блокаду зернового коридору та попросив безкоштовно продовжити строк на виконання контракту у звʼязку з цим. Покупець не пішов назустріч продавцю, і товар зрештою не було завантажено у погоджений термін.
За цих обставин покупець відправив продавця у дефолт через невиконання договору та ініціював арбітраж для відшкодування збитків.
Основний захист продавця полягав у тому, що форс-мажор звільняє його від відповідальності за це порушення. Арбітражний суд постановив, що форс-мажору не було з наступних причин:
- Контракти були укладені більш ніж півроку після російського вторгнення. Відтак, продавець взяв на себе ризик затримок і повинен був планувати поставку заздалегідь до періоду відвантаження.
- Щоб скористатися положенням про форс-мажор, продавець повинен був чітко заявити про форс-мажор. Натомість у своєму листі він просто попросив безкоштовне продовження строку поставки.
- Продавець не довів, що непоставка була спричинена проблемами з вантажем і труднощами з фрахтуванням суден.
На цій підставі арбітри присудили нашому турецькому клієнту ~1 300 000 доларів США відшкодування збитків.
Цей випадок яскраво ілюструє, що перешкоди для виконання контракту можуть розглядатися як форс-мажор, лише якщо вони безпосередньо перешкоджають відвантаженню товару. Простих труднощів (навіть серйозних) буде недостатньо.
Клієнта представляли партнери Іван Касинюк та Ірина Мороз, а також старший юрист Павло Лебедєв.
Команда AGA Partners у складі партнерів Ірини Мороз та Івана Касинюка, старших юристів Юрія Беденка та Павла Лебедєва, юристів Анастасії Шевчук та Василя Радецького успішно скасувала арешт морського судна через дев'ять днів після накладення судом заходів забезпечення позову. Зрештою, юридична фірма AGA Partners повернула судновласникам грошові кошти, які були внесені на депозитний рахунок суду.
Старший юрист Юрій Беденко коментує: "Накладення арешту на морське судно, що розглядається в порядку ex parte, може завдати величезних збитків судновласникам. Суди України можуть накласти арешт на морське судно навіть у ситуаціях, коли морська вимога не є очевидною. Саме тому важливо діяти швидко, щоб зменшити збитки судновласника, які можуть бути спричинені арештом".
Після виконання договору купівлі-продажу на базисі CIF між сторонами виник спір щодо сплати демереджа покупцем продавцю, який виник через затримку судна під час розвантаження.
Весь спір стосувався погоди у порту розвантаження. Згідно із загальними правилами розрахунку сталійного часу, такий час рахується в період поганої погоди (дощ, сніг, буря тощо). Позиція покупця полягала в тому, що більшу частину часу в порту розвантаження йшов дощ, який перешкоджав проведенню операцій з розвантаження. Відповідно, підсумкова сума демереджа була досить незначною. У той же час, позиція продавців була протилежною. Вони стверджували, що у відповідний період дощу майже не було, тому весь цей час слід враховувати як сталійний час, збільшуючи розмір демереджу.
На підтримку своїх позицій обидві сторони надали різні докази, в тому числі свідчення працівників порту, метеорологічні звіти, викладення фактів щодо інших суден у відповідний період часу, а також експертні висновки з погоди.
Після тривалого обміну письмовими поданнями між сторонами, трибунал повністю відхилив позов продавця, підтвердивши розрахунки, подані покупцем. В результаті покупцеві довелося заплатити лише одну сьому від суми, яку вимагав продавець.
Команду AGA Partners представляли партнери Іван Касинюк та Ірина Мороз, а також старші юристи Євген Боярський та Дмитро Ізотов.
Керуюча партнерка AGA Partners Амінат Сулейманова виступила в рамках сесії "Стратегії управління ціновою волатильністю та ризиками", присвяченій наступним темам:
- Управління ринковою волатильністю на зернових ринках
- Біржові контракти на зернові деривативи після Чорноморського конфлікту
- Роль позабіржових інструментів
➡Більше деталей