Коли батьки проживають окремо й не можуть домовитися про те, з ким залишатиметься малолітня дитина, це питання вирішує орган опіки та піклування або суд. При цьому враховуються важливі чинники: ставлення кожного з батьків до своїх обов’язків, вік і здоров’я дитини, її прихильність та інші значущі обставини.

 Водночас Комітет ООН з прав дитини наголошує — в інтересах дитини зберігати стосунки з обома батьками.

 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслює необхідність забезпечення державами можливості спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками.

 Розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні роки.

 І хоча наразі таке положення відсутнє в нашому законодавстві, судова практика вже має приклади застосування спільної опіки.

 Переваги застосування спільної опіки

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

 Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

 При вирішенні спору з приводу визначення місця проживання дитини суд має право розглянути наступні моделі моделі:

• спільна батьківська опіка з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків

за відповідним графіком;

• визначення місця проживання дитини у помешканні, в якому дитина проживала, а батьки при цьому почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з узгодженим графіком;

• визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків за відповідним графіком.

 Батьківський час може бути розподілений порівну — наприклад, 50/50. Водночас, залежно від конкретної сімейної ситуації можливі й інші пропорції. Якщо у родині кілька дітей, графік може змінюватися так, щоб зберігався регулярний контакт і між дітьми, і з кожним із батьків.

 Під час вирішення питання про спільну фізичну опіку суд враховує:

 - бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні;

 - наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками;

 - відсутність обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини (один з батьків не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини);

 - наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; 

- місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини).

 Висновок:

 Спільна фізична опіка — це м’який та ефективний спосіб зберегти для дитини повноцінне батьківство з обох сторін. Вона сприяє продуктивній комунікації, зменшує конфлікти та підтримує стабільний розвиток дитини навіть після розлучення.

 У центрі — завжди найкращі інтереси дитини.

Автор Катерина Омельченко