“Є час каміння розкидати, і є час його збирати”. Команді AGA Partners добре відома ця давня мудрість, але на свій, юридичний, лад: “Є час позов подавати, і є час його притримати”. Адже нещодавно саме ця інтерпретація дозволила нам успішно захистити інтереси клієнта в Лондонському морському арбітражі.

Опонент клієнта, швейцарського трейдера сільськогосподарською продукцією, звернувся в арбітраж з вимогою відшкодувати збитки, які нібито виникли внаслідок простою його судна в порту турецького міста Бандирма.

В ході арбітражного провадження команда AGA Partners у складі Ірини Мороз, Євгена Боярського та Павла Лебедєва відзначили, що позовна заява була подана майже два роки після розвантаження судна, і тому не підлягає задоволенню через сплив позовної давності.

Особливістю цієї ситуації було те, що сам договір фрахтування не встановлював часові рамки, коли сторони могли звернутися в арбітраж. Водночас, він містив посилання на SYNACOMEX 2000, типовий договір фрахтування суден для перевезення зернових, який в свою чергу дозволяє розпочати арбітраж тільки протягом року з моменту розвантаження судна.

Власник судна відстоював позицію, що сторони по суті виключили дію цього положення, оскільки основний договір фрахтування обмеження строку позовної давності не містив.

Зрештою арбітражний склад прийняв позицію нашого клієнта, що обмеження по строку звернення в арбітраж діє, так як основний договір фрахтування не містить положень, які б суперечили умовам SYNACOMEX 2000 про обмеження строку позовної давності.

В результаті AGA Partners отримали чергову перемогу: арбітри залишили вимогу наших опонентів без розгляду через пропуск строку для звернення в арбітраж і присудили клієнту компенсацію витрат на правову допомогу.

Ця справа є яскравим прикладом того, що при складанні торгових контрактів необхідно враховувати можливі суперечності з типовими формами договорів, аби уникнути потенційні спори по цьому питанню.