Спір виник через три контракти на поставку бразильської сої до Туреччини на умовах CIF. Товар був завантажений з надмірним вмістом вологи та ще більше зіпсувався під час перебування на якірній стоянці в українських водах. Після завершення рейсу інспектори виявили сильний запах, пліснявіння та високу температуру вантажу. Наш клієнт наполягав на переговорах, зробивши кілька безупереджених пропозицій щодо прийняття товару зі знижкою, яка відповідала фактичній якості товару. Не досягнувши мирного рішення, клієнт відмовився оплачувати поставлений товар у зв’язку з його неконтрактною якістю та неповним поданням товаросупровідних документів. Продавець розцінив відмову від оплати як порушення і розірвав контракти.
В арбітражі продавець стверджував, що якість повинна визначатися під час завантаження, а стан вантажу при розвантаженні не має значення. Згідно з його позицією, різниця в 0,8% у вмісті вологи під час завантаження була лише незначною невідповідністю, яка зазвичай допускається підприємствами комерційної торгівлі. Продавець також стверджував, що він мав право на оплату, оскільки брокер отримав усі необхідні товаросупровідні документи. Цей аргумент був підкріплений твердженням про те, що клієнт втратив право відмовитися від товару, запропонувавши прийняти вантаж зі знижкою.
Як суд першої інстанції, так і апеляційна комісія постановили, що продавець не мав права на оплату за контрактами, і тому неправомірно розірвав їх. По-перше, вони визначили, що вимога щодо вологості є суттєвою умовою контрактів, а відхилення від максимального ліміту означає їхнє порушення. По-друге, арбітри погодилися з нашою позицією про те, що продавець не надав повний набір договірних товаросупровідних документів і, отже, платіжні зобов’язання за контрактами не наступили. Арбітри не підтримали позицію за якою продавець стверджував, що безупереджені пропозиції клієнта досягнути домовленостей щодо прийняття товару зі знижкою означали втрату його права за контрактом відмовитися від товару.
На цій підставі суд присудив клієнту відшкодування збитків у розмірі близько 1 мільйона доларів США разом із компенсацією відсотків, судових витрат, арбітражних витрат та витрат на торгового представника.
Висловлюємо подяку партнерам Івану Касинюку та Ірині Мороз, а також старшому юристу Павлу Лебедєву та юристці Анастасії Шевчук за ведення цього арбітражу.